•  

«Ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія твоя – злодій»

440
«Ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія твоя –  злодій»

Сусідній інформаційний простір наразі чи не по вінця залитий вселенським хаєм з приводу знищення українською владою свободи слова: директора Російської Інформаційної Агенції «Новини-Україна» Кирила Вишинського затримала СБУ. 

Наразі він етапований до Херсона, де його справу вестиме прокуратура Автономної республіки Крим. Нашого Криму. Журналістові і особистому другові (щоправда, у тих колах звикли до «теплішого» звертання – «братану») ведучого телеканалу «Росія 1» Дмітрія Кісельова оголосили підозру у державній зраді. Пропагандисту руського міра світять декілька років буцегарні на роздуми про роль ЗМІ й, зокрема, своєї «медіапомийниці», стосунки «братніх народів» і святу місію недопалка у розвої Новоросії.

За інформацією силовиків, керівник корпункту російського ЗМІ мав два паспорти – російський і український, закритим указом Путіна був нагороджений медаллю РФ «За повернення Криму», з Києва вів гібридну широкомасштабну інформаційну війну проти України, уславлював Лугандон. Паспорти і медаль виявлені проведеними в офісі РІА обшуками. Як свідчить заступник голови Служби безпеки України Віктор Кононенко, на ведення підривної діяльності журналіст Кирило отримував щомісячно 53 тисячі євро через налагоджений канал з проросійської Сербії. Чималенькі, як на нас, гроші (1 643 000 грн. за курсом на вчора) резидент розподіляв між структурами РІА «Новини-Україна». Погодьмось, якщо оцей епізод з кешем буде доведено слідством, п'ятнадцяти років на розумування про свободу слова і її утиски у «бандерівській вотчині фашизму» проплаченому гібридному медійнику вже може й не вистачити.

Щодо свободи слова як наріжного каменя демократичного побутування, ми займаємо не вельми ліберальну позицію. Звісно, можна подискутувати про розповсюдження «Красной звезды» з матеріалами Іллі Еренбурга чи Костянтина Сімонова над лазом до рейхсканцелярії у Берліні. Але в умовах війни рядки у російських ЗМІ більше схожі на черги по промзоні Авдіївки з 12,7-міліметрового НСВ (Нікітіна, Соколова, Волкова) кулемета «Утьос», відомого як «станок Порєченкова». І несуть не меншу загрозу життю усієї країни, ніж «Буки» в кінцівках місцевих орангутанів. Ми б не дискутували. Людині-адеквату не треба пояснювати ні роль «Інтера» із Ньюсом Ваном, ні ZIKа з РІА «Новини-Україна» у намаганні повернути Україну до імперського стійла. То Опоблок самозабутньо лизатиме путінські халяви, скільки не пояснюй. Але ворога прийнято знищувати.

Чинити «кваліфіковано і нахраписто» у відповідь на «обурливі дії українських силовиків» очікувано погрожує глашатай російської вільної преси з-під підніжжя царського трону Дмітрій Пєсков. Хоч цьому брехуну-шовкошитнику нагадувати про блокування месседжера Telegram Роскомнаглядом немає ніякого сенсу. От представник Держдепартаменту США Хізер Нойєрт, з розумінням сприймаючи непрості наразі взаємини української влади із ЗМІ агресора, застерегла Україну від перевищення допустимих меж – силовикам діяти слід у рамках закону, навіть стосовно ворога. Певно, наші хлопці врахують.

Оце гадаємо, чи дивуватися позиції ліберального сегмента російської журналістики? На фоні заяви загалом і непоганого хлопця з «Еха», колеги-блогера Антона Орехъ'а папа римський Франциск виглядає адептом язичества. Пан Орєхъ з диванного далека наказує українській владі не чіпати медійних диверсантів з російськими паспортами, бо, бачите, вони – «Журналісти». У пароксизмі благого всепрощення фахово солідарний з Вишинським «еховець» не бачить злочину у діях Журналістів Кісельова з Соловйовим! Ну-ну, давайте і Геббельса виправдаємо – як багатодітного батька. Оця надривна патетика ліберала щодо скрижалей, прав людини і свободи слова під кулеметні черги виглядає блюзнірством. На якому б дивані ми за цю свободу не повставали.

До прийнятого розшифрування абревіатури «ЗМІ», виходячи з істеричної вакханалії, яка діється з інформацією в РФ, слід внести суттєве застереження: засоби масової інформації путінського штибу мають всі ознаки «зброї масованої інтоксикації».

Вадим Демиденко

Коментарі