•  

Тихо сам з собою…

990

За вікном – ранкова і гарна, майже весняна Полтава із сонечком, яке вже намагається і світити, і гріти (це виходить у нього ще поганенько), зі звичною провінційною флегмою, вже прибраними від зимового сміття дворами, бігбордами, що знову кличуть з'їсти щось акційне і вимити голову шампунем, який виб'є вошей у вас і ваших нащадків до третього коліна. Електорат на фейсбучних сторінках втомлено догризається, кидаючи опонентові на захист свого апостола останній невідпорний аргумент: «сам ти дурень».

Дотримуючись вимог суспільного договору і карного кодексу про тишу напередодні виборів, слухняні, залишаємо неоприлюдненими оцінки одіозних і адекватних претендентів на близькі вже часи парламентської прі, глибше ховаємо внутрішні сумніви і тривоги, леліємо надію.

Пропонуємо колегам, а чужі нас не читають, утвердити самооцінку і скористатися нагодою долучитися до істинної мудрості, послухати людину наділену гострим аналітичним розумом, неймовірно цікаву, інтелігентну і … наївну. Хтось з нас зміг би отак у бліц-режимі:

-Ваш недолік? - Доброта.

-Що би Ви побажали людям? - Бути добрішими.

Коротку зустріч з Володимиром Павловичем Горбуліним зберігаємо у пам'яті як життєву родзинку, і згадка про ті три чи чотири години перебування у потужному полі могутнього інтелекту посьогодні гріє душу.

На початках нульових авторові довелося працювати у виборчому штабі однієї з грошовитих і потенційно перспективних політичних сил. Ну, звісно, перспективних як на кого. Але позитиву цій силі надала саме політична потуга Володимира Павловича. З його приходом до партії з'явилися реальна можливість трансформувати звичну і банальну демагогію віртуальних програм і лозунгів у дії і справи. Та невдовзі штабісти вже шкодували, що Володимир Павлович швидко второпав, куди він попав, тож програвати нам довелося вже без нього.

Але візит до Полтави непересічної особистості національного масштабу, зустріч з партійним активом і прихильним електоратом, невимушена атмосфера позапланового спілкування запам'яталися. Володимир Горбулін, здавалося, бачив наскрізь не просто особу, подію, явище, а увесь комплекс пов'язаних з ними чинників з усіма їхніми квантовими іпостасями приводів, рушійних сил і наслідків укупі.

Ось він через два десятиліття – досвідченіший, мудріший, сьогодні, як ніколи, потрібніший нам, розхристаним. Знайдіть час, послухайте:

https://www.youtube.com/watch?v=EsI6X1_YBOo

Вадим Демиденко

Коментарі