•  

Трагічний, величний і вічний

880
Трагічний, величний і вічний


Рівно 30 років тому не стало Василя Стуса - донецького патріота України.


У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливо суворого режиму у с. Кучино Чусовського району Пермської області за незрозумілих обставин загинув поет і правозахисник Василь Стус.

Забутий, скований путами неправди, він жив надіями на краще майбутнє рідної України. Хто "він"? Він — поет-патріот, який витримав усі незгоди життя заради щастя рідної землі. Тому навічно залишився у пам'яті вдячних нащадків, залишився жити у слові.

Лірика Василя Стуса вражає своїми розпачливими нотами, своїм сумом, своєю тугою за рідним краєм. Але все ж таки вона несе своєрідний запал упевненості в тому, що цей поет прожив своє життя недарма, що тепер його ім'я відомо усім українцям, які люблять і шанують Стуса як вірного сина своєї країни. Його вірші будуть ще довго перечитуватися усіма шанувальниками поезії, усіма патріотами України. І звучатимуть слова: "...і в смерті з рідним краєм поріднюсь".

У 2013 році відбулася презентація книги «Василь Стус: Поет і Громадянин», яку впорядкував, відібравши  спогади 74 письменників, колишній політв'язень і співкамерник Стуса Василь Овсієнко:

"Коли я повернувся із табору, то відчував себе винним, коли відвідував сім'ї Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого, Валерія Марченка. Я ступав, ніби по палаючому вугіллю, бо я повернувся, а їх нема. Ця книжка є якоюсь мірою спокутуванням того гріха".

Це вже третє видання спогадів про Василя Стуса, попередні були видані у 1987 та 1993 роках. Упорядкування нового видання тривало 4 місяці, воно є найповнішим, хоча до нього увійшли розповіді не всіх друзів та знайомих.

Поет пішов із життя у тому ж віці, що і Тарас Шевченко – 47 років.

Довідка: Василь Стус (1938-1985) - поет-шістдесятник.

Народився 6 січня 1938р. в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині.

Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті.

Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті.

У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета.

З 1961р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі.

У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві.

Бере участь у роботі Клубу творчої молоді.

За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури.

Відтоді не надрукували жодного рядка.

У 1965р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро.

У 1970р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві.

У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева».

У 1972р. разом з іншими укр. поетам його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання.

Після повернення відмовився від радянського громадянства.

У 1979р. повертається та працює у Києві.

У 1980р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання.

28 серпня 1985р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування.

У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. помер.

Творчість:

- збірка «Круговерть»

- збірка «Зимові дерева»

- збірка «Веселий цвинтар»

- збірка «Палімпсести»

- збірка «Свіча в свічаді»

- збірка «Птах душі»

- збірка «Дорога болю»


Коментарі