•  

У Полтаві вирувала поетична «свіжа кров»

110
  • apps/8de920d60101460ca239f6bda8a69830.jpg
  • apps/b47d2bb91a85457ea325067cd6caf953.jpg
  • apps/48891ac47aed4b3c88426ee2d3d4e24b.jpg
  • apps/f0f50cffce184a8a8736a7c161ee7235.jpg
  • apps/89bd801a0e4046969cd4c87a3d42816e.jpg
  • apps/09b21f82312b409cba9c46e50cb2237c.jpg
  • apps/106e90c11ed74c9d9eb29dabfd0a0537.jpg
  • apps/1f51f043a6734d5491ddc373fa424b6d.jpg
  • apps/6303f9a95d9748cc88173e8aef0bbcd8.jpg
  • /media/cache/60/d1/60d1dbf17f302fc3049cdd0a7556690a.jpg
  • /media/cache/43/1d/431d53c01cca2168d56b40adcf865e0c.jpg
  • /media/cache/72/8c/728cd1c0fdd6cc39b9ae0f5f6d029d4c.jpg
  • /media/cache/12/bb/12bb2a0299384fbd846080545b5df542.jpg
  • /media/cache/b9/c9/b9c9c7cfce4105ee60a6da893a1e1c9a.jpg
  • /media/cache/ff/10/ff10784bdaed4e9e24f6332b3f808a79.jpg
  • /media/cache/84/d6/84d650284669aa2a02fde6bcf9fed988.jpg
  • /media/cache/c0/9f/c09f8f167c7803759fab2578f6cc582c.jpg
  • /media/cache/03/e3/03e3dedc92dcfbbc88b10997474321d5.jpg
Анна Ютченко

Анна Ютченко


16 жовтня у «Львівській кав’ярні» в рамках нового проекту «Мистецька тусівка» відбувся музично-поетичний вечір під назвою «Свіжа кров».

Ініціатором та організатором вечору став молодий полтавський поет, учасник НМО «Magnum Opus» – Роман Коржик. Ідея такого проекту вже давно обговорювалась у колі «маґнумців» та власне частково реалізовувалась в заході «Арт-свіжак». Але, як зазначає Роман, у цих проектів немає нічого спільного, окрім слова «свіжий» у назві та талановитих учасників.

«Свіжа кров» – це пошук невідомих імен, облич та нового мистецтва, яке набуває вражаючих форм з кожним заходом. І цей вечір не став виключенням. Учасники заходу дивували, змушували захоплюватись ними, іноді заплющувати очі та дивитися на стелю. Особливістю вечору стала жива медіа-поезія – жанр, який є доволі розповсюджений у сучасній літературі. Але «свіжу кров» отримала не лише полтавська література, але власне і сам формат заходу – перед виступом кожного поета на стелю проектувалось відео-представлення з декламуванням власного вірша автором.

Розпочала музично-поетичний вечір поетеса, яка окрім поезії захоплюється хореографією. У поезії Анастасії Оверчук відчутна динаміка, а також синхронні рухи слів, які разом утворюють не просто вірш, а справжній танець з образів.

Підхопив ритм і настрій Насті ліричний поет – Костя Калюжний. Він почав свій виступ із вірша-присвяти своїй дівчині – Наді. Слід зазначити, що мотив «надії» пронизував усі поезії, якими поділився з публікою Костя. Він вірить у справжнє кохання, дружбу, у справжніх людей та через свою творчість дарує надію іншим.

Богдан Боряк був першим, хто змусив публіку заплющувати очі. Інтонація його голосу, музика, що була ідеально підібрана під вірші – все це гармонійно поєднувалось і ніби переносило в іншу реальність.

Продовжила занурення в інший вимір Настя Малинова. Її поезія перетікала з одної в іншу, вражала грою слів та ілюзіями, які повзли по шкірі мурахами. На мить Анастасія дозволила проникнути у свій бурхливий, метафоричний, але прекрасний світ.

До реальності повернула публіку тендітна дівчина з сильною, подекуди гострою поезією. Ліза Замана говорила відверто, говорила в очі, говорила, бо не могла змовчати. І публіка відповідала їй поглядом та розумінням в очах.

Раптовим та непередбачуваним зробив вечір оновлений музичний гурт «Раптовий сніданок», у складі якого виступили Роман Коржик, Костя Калюжний та Олексій Коваленко. Хлопці виконали три пісні: один кавер на пісню «Ляписа Трубецького», власну пісню, а також покладений на музику вірш сучасного українського поета Іздрика. Отож «Раптовий сніданок» теж придав вечору своєї «свіжої крові».

Наступною після музикантів читала космічна та прониклива – Ксенія Янко. Від цієї дівчини з цікавою зовнішністю та сміливим поглядом очікували чогось незвичайного. І очікування ці справдились, бо поезії Ксенії вражала контрастністю, але неймовірною близькістю до кожного слухача.

Марія Микитенко стала другою, хто змусив заплющити очі публіку. І на відміну від Богдана, зробила вона це свідомо, під час прочитання свого прозового твору «Мару». Марію хотілось кликати «Мрією», бо її поезія уособлювала легкість, невагомість, іноді осінню меланхолію, але в усьому цьому була краса, яку вклала туди поетеса.

Слухати із заплющеними очима можна було і наступного поета. У поезіях Валерія Луцьо чулися відлуння чогось архаїчного та вічного. Цей поет вдало показав та описав не лише буденні речі, але їх тіні, відображення, відбитки, що зберігає у собі пам'ять та життя.

Завершив цей казковий вечір Сергій Нагорний. Якщо інші поети читали переважно під музику, то Сергій використав у своєму виступі склянку з кавовими зернами, які замінили йому маракаси і одночасно ідеально вписали в атмосферу кав’ярні. Вірші цього поета передавали то звуки дощів, то стукіт підборів, то шурхотіння сухого листя під ногами.

Отож сподіваємося, що цей захід у рамках проекту «Мистецька тусівка» далеко не останній, і «свіжа кров» ще не раз запульсує у полтавському мистецтві.

Організатори висловлюють вдячність відділу у справах сім’ї та молоді, Обласному молодіжному центру за технічну підтримку заходу.

Відео із заходу

Фото: Уляна Мохірєва

Анна Ютченко

Коментарі