•  

Вибори суддів у Полтаві: ми судили, судимо і будемо судити!

4460
Вибори суддів у Полтаві: ми судили, судимо і будемо судити!

Як ми вже писали, учора відбулися збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави, на яких обирали голову суду та його заступника. Кореспонденти «Останнього Бастіона» разом з іншими журналістами Полтави вирішили поцікавитися цією процедурою, яка, власне, цікавить не лише представників мас-медіа, а передусім  усіх полтавців. Ну, принаймні жителів найбільшого у місті Октябрського району, у яких про  районний суд, судячи і з нашого опитування, ставлення вельми скептичне. І це ще м’яко сказано!

Тож наші журналісти та телевізійники каналу «Місто» рівно о дев’ятій ранку прибули до суду, аби поспілкуватися з керівництвом, з’ясувати безпосередньо подробиці «виборчої кампанії». Щоправда, з головою суду паном Струковим поспілкуватися не вдалося, але й керівник апарату Роман Бредун лише погодився з тим, що вибори й справді мають відбутися на зборах о 17.00, однак офіційно коментувати цю процедуру відмовився. Тим паче відмовив і самим журналістам бути «ощасливленими» участю у такому втаємниченому заході. За словами Бредуна, збори суддів –це й справді настільки серйозний захід, що навіть йому туди не можна й носа показувати! 

Єдине, що обіцяв Бредун, що «уже завтра вранці» (це означає сьогодні) ми, журналісти,  а отже, й усі щасливі полтавці дізнаються: хто ж у нас, у Октябрському районі,  найчесніший, найнепідкупніший і найгідніший представляти славну Феміду «полтавського розливу»!

Ну, і як ви гадаєте, хто ж ці люди? Найчесніші з найчесніших! 

Міцніше тримайтеся за стілець: це ті ж люди, які «найчеснішими з найчесніших» були і вчора, і позавчора… І вже багато-багато років дивували і продовжують дивувати нас своїм беззавітним служінням закону і громадянам країни!

Ось, приміром, біографія Олександра Михайловича Струкова, котрого учора його підлеглі знову переобрали головою Октябрського районного суду: 

Струков Олександр Михайлович народився 1.06.1955 р (с.Сирцево, Івнянський район, Білгородської області Росії). З 1971-го по 1973 рік навчався в  ПТУ № 32 м. Харкова, працював слюсарем-ремонтником на Харківському заводі тракторних двигунів. 1973-75 - служба в армії. 1976-78 - слюсар-ремонтник в/ч 55484 в м.Харкові.  Освіта: Харківський юридичний інститут (1982), юрист. 1982-86 – слідчий Київського райвідділу  внутрішніх  справ м.Полтави. 1986-90 – народний суддя Октябрського районного народного суду м.Полтави. З травня 1990 року – суддя (з травня 2000-го  - безстроково), з червня 2003-го  - заступник голови суду, з 2007-го – голова суду.

Ну, здавалося б, типова біографія для типового радянського хлопця: приїхав із села у велике місто, освоїв робочу професію, пішов на завод ремонтувати двигуни, відслужив армію і знову взявся за двигуни… А потім хтось дав по шиї біля гуртожитку чи подивився фільм «Петровка, 38»  і теж вирішив ("Ну. я вам!...") ловити вуркаганів і розплутувати їхні хитрі схеми! Нічого поганого в цьому нема. Так само, як і в тому, що чоловік раптом перекваліфікувався із слідчих у судді… 

Але що тут насторожує? Ми показали цю біографію кільком незалежним юристам, навіть знявши з неї попередньо прізвище судді. Так от їх уразило те, що чоловік явно «засидівся» в одному суді – 24 роки! Відомо, що навіть прокурорів чи начальників міліції прийнято було змінювати через кожні 5 років, аби не «обростали зв’язками». У суддів, звісно, специфіка дещо інша, але, погодьтеся,  майже чверть віку – це вже занадто!

А що думаєте з цього приводу ви? 

Чи потрібна в таких випадках люстрація?

Можете, до речі, поцікавитися цим і в новообраних. Точніше старих переобраних:  

Струков Олександр Михайлович, голова суду (0532) 53-25-10;

Андрієнко Ганна В’ячеславівна, заступник голови суду (0532) 53-24-08.

 

П.С. Наш молодий журналіст, до речі, довго сидів учора в суді у надії дізнатися  про «сенсаційні результати» виборів. І був дуже розчарований їх підсумком, але досвідчений колега його заспокоїв: «Ну, розумієш: суд хоч і носить революційну назву – Октябрський, але чекати там «великої квітневої революції» не варто.

І запропонував ще раз перечитати ось ці знайомі зі школи рядки:


А судьи кто? 

 

А судьи кто? - За древностию лет

 К свободной жизни их вражда непримирима,

 Сужденья черпают из забытых газет

 Времен Очаковских и покоренья Крыма;

 Всегда готовые к журьбе,

 Поют все песнь одну и ту же,

 Не замечая об себе:

 Что старее, то хуже.

 Где, укажите нам, отечества отцы,

 Которых мы должны принять за образцы?

 Не эти ли, грабительством богаты?

 Защиту от суда в друзьях нашли, в родстве,

 Великолепные соорудя палаты,

 Где разливаются в пирах и мотовстве,

 И где не воскресят клиенты-иностранцы

 Прошедшего житья подлейшие черты.

 Усердствуя, они в часы вина и драки

 И честь и жизнь его не раз спасали: вдруг

 На них он выменил борзые три собаки!!!

 Или вон тот еще, который для затей

 На крепостной балет согнал на многих фурах

 От матерей, отцов отторженных детей?!

 Сам погружен умом в Зефирах и в Амурах,

 Заставил всю Москву дивиться их красе!

 Но должников не согласил к отсрочке:

 Амуры и Зефиры все

 Распроданы поодиночке!!!

 Вот те, которые дожили до седин!

 Вот уважать кого должны мы на безлюдьи!

 Вот наши строгие ценители и судьи!

 Теперь пускай из нас один,

 Из молодых людей, найдется - враг исканий,

 Не требуя ни мест, ни повышенья в чин,

 В науки он вперит ум, алчущий познаний;

 Или в душе его сам Бог возбудит жар

 К искусствам творческим, высоким и прекрасным,

 Они тотчас: разбой! пожар!

 И прослывет у них мечтателем! опасным!! -

 Мундир! один мундир! он в прежнем их быту

 Когда-то укрывал, расшитый и красивый,

 Их слабодушие, рассудка нищету;

 И нам за ними в путь счастливый!

 И в женах, дочерях - к мундиру та же страсть!

 Я сам к нему давно ль от нежности отрекся?!

 Теперь уж в это мне ребячество не впасть;

 Но кто б тогда за всеми не повлекся?

 Когда из гвардии, иные от двора

 Сюда на время приезжали, -

 Кричали женщины: ура!

 И в воздух чепчики бросали!

 

А. С. Грибоедов "Горе от ума"

 

 

Коментарі