​Від шизофреніка до Педика – чим заплямоване обличчя партії Президента на Полтавщині?

Про те, що Полтавщина – особливо дорогий серцю урядовців і власне Президенту край, можна говорити хоча б по тих представниках, яких Петро Олексійович ставить вершити свою владу на місцях. Дійсно, президентська рать у регіоні – взірець кадрової політики провладної партії, її, так би мовити, лице, по якому неважко судити про партію в цілому.

Валерій Головко – голова Полтавської облдержадміністрації, підпорядковується безпосередньо Петрові Порошенку. Валерій Головко зі своїми 12 тисячами гривень зарплатні на місяць дозволяє утримувати коло себе батальйон спецпризначення «Сокіл». Щоби охоронців не здалося замало, головкова цитадель обладнана кількома рівнями захисту, серед яких перевірка громадян на вході приміщення, охорона й пропускна система на шостому поверсі, окрема охорона під броньованими дверима голови ОДА + згадувані вже спецпризначенці. На питання, чи не забагато запобіжних заходів, Валерій Анатолійович досить скромно відповів, що в країні введений надзвичайний стан.

Інший ставленик Гаранта – обраний два місяці тому голова Полтавської облради Олександр Біленький, за сумісництвом депутат від «БПП». За освітою тракторист. Своїм першим голосуванням на посаді призначив собі зарплату. Наступним кроком призначив «свою» людину на посаду заступника директора комунального підприємства «Полтавафарм». Натиснув на в.о. директора, погрозами змусив написати того заяву на звільнення, власним підписом звільнив. Загалом кілька разів порушив законодавство. Піднімав питання про проведення сесії облради в закритому режимі та недопущення до неї представників громади. Відповідальності за скоєне поки що не поніс.

У міській владі ситуація з обличчями «БПП» не менш цікава.

Андрій Матковський – депутат Полтавської міської ради від «БПП». Має посвідку на проживання в Австрії, власник житла у Відні. У народі знаний як Андрюша «Половинка» через свою діяльність на посаді головного податківця. 

Із 2006 по 2010 роки – міський голова міста Полтави. Серед особистих досягнень за ці роки – половина «віджатого» комунального майна міста. Відібрав частину земельної ділянки під готельний комплекс в учнів спеціалізованої школи №3. Має кума Михайла Шевченка, який скуповував Матковському виборчі голоси в 2006 році та повторив учинок нардепа-лісоруба Сергія Капліна. З єдиною різницею, що Шевченко вибив кабінетні двері чинному міському голові Олександру Мамаю рукою.

Сергій Чередніченко – із 2008 року пацієнт Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф. Мальцева. Із того ж року має встановлений діагноз шизофренія. 

Причетний до двох ДТП – у 2008 та 2010 роках. Наслідком другої ДТП стала смерть шестирічної дитини. Перебувати за кермом транспортного засобу права не мав. Покарання досі не поніс.

Інвалід ІІ та ІІІ групи одночасно. За законом через шизофренію не має права обіймати керівні/відповідальні/пов’язані зі стресом та напруженням посади, зокрема не має права бути депутатом.

Наразі Чередніченко обіймає посаду... депутата Полтавської міської ради від «БПП». Допомагав Михайлові Шевченку вибивати двері міському голові.

Ігор Олександрович «Сонечко» Педик – під час абстинентного синдрому називається помічником депутата Полтавської міської ради від «БПП» Сергія Чередніченка. Хоча міський голова Олександр Мамай зазначив, що така посада ще не затверджена.

Ін’єкційний наркоман, із 1999 року періодично вживає наркотичні речовини. Із 2002 має наркозалежність – вживає трамадол, коноплю, медпрепарати з кодеїном і барбітуратами. Із 28.09.2009 року – під диспансерним наглядом. Лікувався на замісній метадоновій терапії.

31.01. 2001 року Педик змінює прізвище на Педик-Головатий. У соцмережі Фейсбук асоціює себе зі сонечком. Активно постить інформацію про ЛГТБ спільноти. Прираховує до них відомих осіб (Сергія Лещенка) та полтавських громадських діячів. 

Разом із спільниками поширює підроблені документи (вже понад 100 копій) в офіційні структури, в яких від імені громадських об’єднань, закликає до підтримки парадів спільнот нетрадиційної сексуальної орієнтації. Не виключено, що через утримання від уживання, або ж від уживання сильних наркотичних речовин, у Ігоря Педика прогресує абстинентний синдром, який змушує його діяти згідно з відомим висловлюванням, «що в кого болить, той про те й говорить».

З огляду на вищезазначені факти «специфічних» уподобань Ігоря Педика, можна робити певні висновки. «Останній Бастіон» підготував заяви до правоохоронних органів, щоби вияснити, які саме обставини змусили Педика стати Головатим-Педиком.

Про тісну дружбу Чередніченка та Педика-Головатого свідчать не тільки їхня спільна політика партії, а й засновані ГО/псевдо благодійних організацій «Фонд міської лікарні» тощо зі статутним капіталом 0.00 грн. Спроби Чередніченка відкрити в лікарні свою громадську приймальню.

Постає питання: чи зможуть представники «БПП» в особі шизофреніка й Педика вилікувати чи зробити прийом громадян, не перетворивши їх на шизофреників та педиків?

Усі хвороби у весняно-осінній період загострюються, зокрема психічні. Хворим необхідно надати превентивне лікування. Про це в інтерв’ю нам повідомив Юрій Курилко, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА.

Оскільки робота депутатів та помічників депутатів міської ради вимагає від них постійної присутності в міській раді, пропонуємо, Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні імені Мальцева відкрити стаціонар у приміщенні міськради для надання невідкладеної допомоги та превентивного лікування психічнохворих депутатів. Для більш продуктивної роботи психіатричної лікарні, пропонуємо їй співпрацювати з наркологічним диспансером.

А допоки обласна клінічна психіатрична лікарня імені О.Ф. Мальцева та наркодиспансер остаточно ще не перебрався в міську раду й не вилікували всіх хворих у примусовому порядку, що можуть вчинити шизофреніки та наркозалежні завтра – невідомо.

Ми можемо тільки співчувати психічнохворим та наркозалежним депутатам, помічникам, їхнім сім’ям. Такі люди не усвідомлюють фундаментальних основ суспільства, в якому живуть. Вони намагаються переконати здорову та повноцінну частину населення, буцімто вона теж хвора. В інтерв’ю Юрій Курилко зазначив, що шизофренія поки що невиліковна. 

Тому шкода бачити, як Сергій Чередніченко змушений бігати у пошуках ліків від шизофренії, яких ніде немає: ані на сесіях міськради, ані в кабінеті за зачиненими дверима Мамая, ані будь де. Розуміємо, це агонія від безнадійності. Сподіваємося, що колись наука та медицина таки винайдуть ліки проти наркозалежності та шизофренії і полегшить життя хворих. Таким чином, полегшиться життя всіх здорових. А поки такі ліки не винайдені, просимо суспільство, зокрема, полтавців толерантно ставитися до наркоманів і психічнохворих людей, особливо під час абстинентних синдромів і весняних загострень.