•  

Як ДБР і прокуратура захищають «Онур» і чинять тиск на правоохоронців: деталі справи

26430
Як ДБР і прокуратура захищають «Онур» і чинять тиск на правоохоронців: деталі справи

Як ми і обіцяли, розкриваємо деталі нового етапу свавілля з боку ДБР, Генеральної прокуратури та судової системи з приводу незаконного видобутку копалин на території Полтавської області.

Як зазначалося раніше у четвер, 8 серпня, в місті Полтава представники ДБР спільно з представниками Генеральної прокуратури України увірвалися з обшуком до квартири за місцем проживання до слідчого Олега Лагути, який вів розслідування стосовно незаконного видобутку корисних копалин для компанії «Онур».

Окрім цього редакції стало відомо, що цього ж дня в той самий час в місті Полтава представники ДБР спільно з представниками Генеральної прокуратури України також увірвалися з обшуком в квартиру за місцем проживання до слідчого Олександра Шульги, який також вів розслідування стосовно незаконного видобутку корисних копалин для компанії «Онур».

Обшуком за адресою проживання слідчого Олександра Шульги керував слідчий другого слідчого відділу територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, Білоусов Артем під процесуальним наглядом прокурора часів Пшонки, що до цього часу тримається на посаді, не зважаючи на будь-які люстрації – Ковіна Дениса. Чи це не той Денис Ковін, прокурор Генеральної прокуратури України, який 16 листопада 2017 року закрив кримінальне провадження Олександра Грановського (не плутати з народним депутатом), Левона Багдасаряна та Івана Бея по «Тедісу» через рік після оголошення підозри…

Обшуком за адресою проживання слідчого Олега Лагути керував слідчий другого слідчого відділу територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, Владислав Мішуровський, під наглядом процесуального керівника – прокурора Генеральної прокуратури України.

Перед початком проведення обшуку Владислав Мішуровський, якому було відомо, що слідчий Олег Лагута проживає в квартирі спільно з сім’єю та що у нього на утриманні перебуває тримісячна дитина, для здійснення психологічного тиску на слідчого та членів його сім’ї, не роз’яснивши мету свого візиту та права на захист, без будь-яких законних підстав по телефонному дзвінку викликав працівників ДСНС України в Полтавській області, в яких вимагав здійснити аварійне відкриття дверей квартири слідчого (при тому, що останній погоджувався відкрити двері квартири добровільно після приїзду захисників) на що останні погодилися та, озброївшись металевими ломами та іншими знаряддями, хотіли приступити до виконання незаконного наказу, але не встигли це зробити через приїзд захисників, які спільно з журналістами переконали їх у незаконності наміру.

Перед початком проведення обшуку, Владислав Мішуровський, почав діяти як злочинець, та здійнявши галас, не представившись, не зачитавши ухвалу про проведення обшуку та не вручивши її копію, намагався увірватися до квартири слідчого Олега Лагути, при цьому застосовуючи відносно нього та журналістів фізичне насильство. У відповідь на це останній повідомив про незаконність дій Владислава Мішуровського, та вимагав його діяти відповідно до норм чинного законодавства а також не травмувати його малолітню дитину, що перебувала у квартирі.

Ввірвавшись до квартири, Владислав Мішуровський, заявив, що обшук проводиться за ухвалою слідчого судді Московського районного суду міста Харкова Скотара Андрія Юрійовича. У відповідь на це слідчий Олег Лагута заявив, що їх дії незаконні та ухвала на обшук винесена з порушенням чинного Кримінального процесуального кодексу України. Але, не зважаючи на це, а також присутність лише одного понятого, Владислав Мішуровський, всупереч вимогам КПК України розпочав проведення обшуку під час якого перешкоджав діяльності журналістів, що оперативно прибули на місце події та уже перебували у приміщенні квартири Олега Лагути за його запрошенням до початку проведення обшуку. При цьому Владислав Мішуровський всупереч КПК України, застосовуючи фізичне насильство відносно журналістів, вимагав їх покинути приміщення квартири Олега Лагути та вирвав з рук головного редактора «Останнього Бастіону» мобільний телефон, хоча не мав на це ніякого права, оскільки журналісти знаходилися в квартирі за дозволом Олега Лагути до початку проведення слідчої дії, а згідно з нормами КПК слідчий та прокурор має право заборонити будь-якій особі лише залишити місце обшуку до його закінчення, а не виганяти з приміщення ще й застосовувати при цьому фізичне насильство.

В подальшому слідчий Владислав Мішуровський провів обшук квартири Олега Лагути з метою вилучення кримінального провадження, що стосується незаконного видобутку корисних копалин для компанії «Онур».

Що вразило незалежних учасників обшуку, так це той факт, що слідчий Владислав Мішуровський намагався відшукати вищевказане кримінальне провадження (об’єм якого становить понад 50 томів, про що зазначав Олег Лагута під час обшуку) навіть в мікрохвильовій печі.

Після того, як речей, зазначених в ухвалі, виявити не вдалося, слідчий Владислав Мішуровський повідомив про завершення обшуку. Олег Лагута вимагав покинути його квартиру та складати протокол обшуку за межами квартири, та попри це Мішуровський спільно з прокурором ГПУ та іншими слідчими ДБР (які з самого початку обшуку незаконно перебували у квартирі Олега Лагути, оскільки не зазначені в ухвалі слідчого судді), продовжували незаконно перебувати в квартирі.

Незаконними діями, фізичним насильством та психологічним тиском працівники ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, привели до погіршення стану здоров’я Олега Лагути, який на початку проведення обшуку повідомляв, що знаходиться на лікарняному у зв’язку з лікуванням після проведеної операції. У подальшому Олегу Лагуті працівники екстренної медицини, що прибули за викликом одного із захисників почали надавати медичну допомогу, а Владислав Мішуровський намагався повторно вручити підозру, незважаючи на перебування власника квартири в безпорадному стані.

Журналісти «Останнього Бастіону», будучи свідками цих подій, намагалися знайти хоч якесь логічне пояснення діям працівників ТУ ДБР, але знайшли не пояснення, а дещо дуже цікаве та те, що приводить до сумнівів щодо того, що ми живемо у дійсно правовій державі.

27 червня 2019 року на сайті ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, було оприлюднено інформацію під заголовком «Слідчі Нацполіції в Полтавській області підозрюються в незаконному затриманні громадян»

Тоді Олексій Новіков (в минулому керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області), який поки що перебуває на посаді заступника директора територіального управління, оскільки з початку створення управління мав великі амбіції його очолити, при цьому ввівши в штат через конкурсну комісію ДБР всіх своїх «прокурорських друзів» з попереднього місця роботи, перед засобами масової інформації прозвітував про великий успіх в роботі, оскільки жодне управління ДБР в Україні ще не повідомляло підозру працівникам правоохоронних органів у зв'язку зі вчиненням таких злочинів.

Як виявилося пізніше, слідчі Нацполіції оскаржили вручення їм підозри до Октябрського районного суду м. Полтава, під територіальною юрисдикцією якого перебуває ТУ ДБР, розташоване в м. Полтава. Протягом двох тижнів матеріали скарги перебували на розгляді в судді, про що працівникам ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, було відомо, а також відомо, що їх дії при врученні підозр були незаконними.

У подальшому події відбувалися одночасно та за той час, поки скарги слідчих перебували на розгляді в слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, слідчі ТУ ДБР та прокурори Генеральної прокуратури України вирішили не втрачати часу і з метою здійснення психологічного впливу звернулися з клопотаннями до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави про проведення обшуків за місцями проживання слідчих Нацполіції, що проводили розслідування щодо «Онуру», а також у їхніх службових кабінетах за місцем роботи.

Одним зі слідчих суддів задоволено клопотання слідчого ДБР та надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні слідчого управління ГУНП в Полтавській області.

Після цього, 30 липня 2019 року, з метою відшукання кримінального провадження по справі «Онуру», слідчі ТУ ДБР під процесуальним керівництвом скандально відомого прокурора Генеральної прокуратури України Ковіна Дениса, провели обшук другого поверху будівлі СУ ГУНП в Полтавській області за адресою вул. Сковороди, 2-Б. Під час обшуку слідчим ДБР було виявлено документи, що підтверджували спрямування 25 липня 2019 року матеріалів зазначеного кримінального провадження для проведення судово-економічної експертизи до Полтавського НДЕКЦ МВС України. Тобто під час обшуку було встановлено місцезнаходження вказаного кримінального провадження.

Також відомо, що рішеннями слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтава було відмовлено у наданні дозволу на проведення обшуків за місцем проживання слідчих з огляду на безпідставність. Згідно норм КПК України термін дії вказаної ухвали становить місяць.

Майже одночасно з цим, за результатами розгляду скарг слідчих Нацполіції слідчий суддя Октябрського районного суду Полтави дійшов до наступного висновку: визнати протиправною бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого в м. Полтава, що полягає у неналежному врученні повідомлення про підозру.

Працівники Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, та процесуальні керівники Генеральної прокуратури України на чолі з Ковіним Денисом будучи усвідомленими про можливість прийняття такого рішення слідчим суддею Октябрського районного суду, вирішили перестрахуватися та залучили до групи слідчих слідчого ДБР розташованого у місті Полтаві Лісничу Ольгу Миколаївну, яка раніше працювала на посаді прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 та за час перебування на вказаній посаді здобула зв’язки у судах м. Харкова.

Після цього, розуміючи незаконність своїх дій, не зважаючи на діючі ухвали слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтава про відмову у наданні дозволу на проведення обшуку за місцями проживання слідчих Нацполіції, та відоме місцезнаходження матеріалів кримінального провадження по «Онуру», що перебувало в Полтавському НДЕКЦ МВС України, 5 серпня 2019 року Ольга Ліснича, діючи в групі слідчих, повторно звернулася з аналогічними клопотаннями про проведення обшуків, але не за місцем територіальної юрисдикції, а до Московського районного суду м. Харкова, де заручилася підтримкою слідчого судді Скотара Андрія Юрійовича.

Ознайомившись з ухвалою, що була вручена слідчому Олегу Лагуті під час проведення обшуку, стало відомо, що 5 серпня 2019 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова Скотар Андрій Юрійович, за участю секретаря Ширіної Я.В., слідчого Лісничої О.М. розглянув у закритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Лісничої Ольги Миколаївни про проведення обшуку у кримінальному провадженні №62018170000000002 від 05.12.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.371, ч.1 ст.366 КК України.

Під час розгляду клопотання, з матеріалів поданих слідчим Лісничою О.М., слідчим суддею Скотар А.Ю. було установлено: «під час проведення 30.07.2019 обшуку другого поверху будівлі СУ ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Сковороди, 2-Б, матеріали не виявлено, при цьому слідчому надано копії документів щодо спрямування 25.07.2019 частини матеріалів кримінального провадження №12017170330000352 для проведення судово-економічної експертизи до Полтавського НДЕКЦ МВС України».

Не зважаючи на те, що під час розгляду клопотання слідчого про обшук, слідчим суддею Скотар А.Ю. було установлено, що вони направлені для проведення судово-економічної експертизи до Полтавського НДЕКЦ МВС України та слідчим не було доведено, що вони зберігаються у квартирі за місцем проживання Олега Лагути, суддя Скотар А.Ю. всупереч ч.5 ст.234 КПК України (слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор слідчий не доведе хоча б одну з підстав передбачених ч.5 даної статті) прийняв рішення про задоволення клопотання.

Окрім того слідчий суддя Скотар А.Ю. не врахував того, що згідно п.6 ч.5 ст.234 КПК України встановлено, що у разі відмови у задоволенні клопотання про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчий, прокурор не має права повторно звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук того самого житла чи іншого володіння особи.

Також під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя Скотар Андрій Юрійович, умисно проігнорував вимоги ч. 2 ст. 234 КПК України, в якій зазначено: «обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування», що підтверджується самою ж ухвалою слідчого судді, в якій взагалі відсутнє посилання на цю вимогу, внаслідок чого останнім істотно порушено норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду та порушено права людини і основоположні свободи. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, можна зробити висновок, що клопотання в порядку ст. 234 КПК України необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування, а не за місцем знаходження тогочиіншогоадміністративногоприміщення цього органудосудового розслідування, а також за місцем знаходження певного слідчого.

У свою чергу слідчі судді місцевих судів, на розгляд яких надходитимуть клопотання в порядку ст.ст. 132, 184, 234 КПК України, повинні перевіряти дотримання органом досудового розслідування правил територіальної підсудності при подачі таких клопотань.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Розгляд справи саме судом, встановленим законом, є складовою права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином розгляд клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та про обшук слідчим суддею місцевого суду, до юрисдикції якого такий розгляд не віднесений процесуальним законом, є грубим порушенням прав особи в кримінальному провадженні.

Законом України від 22.03.2018 р. (№8151) «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень» внесено до КПК України наступні зміни: обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 234 КПК України).

Таким чином дотримання правил подачі клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді та про обшук до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, є підтвердженням того, що докази стороною кримінального провадження здобуваються в порядку, передбаченому КПК України. Тому трактування на розсуд керівника органу досудового розслідування чи слідчого (слідчих) у конкретному кримінальному провадженні поняття «місце знаходження органу досудового розслідування» та, як наслідок, подача клопотань до «вибраного» ними місцевого суду не сприятиме виконанню завдань кримінального провадження.

У свою чергу слідчі судді місцевих судів, на розгляд яких надходитимуть клопотання в порядку ст.ст. 132, 184, 234 КПК України, повинні перевіряти дотримання органом досудового розслідування правил територіальної підсудності при подачі таких клопотань.

При цьому в силу загальної засади кримінального провадження – законність, що регламентована ст. 9 КПК України, – суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Таким чином розгляд клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та про обшук слідчим суддею місцевого суду, до юрисдикції якого такий розгляд не віднесений процесуальним законом, є грубим порушенням прав особи в кримінальному провадженні.

Окрім того, як повідомлялося раніше, до незаконного видобутку корисних копалин причетна фірма «Онур» та ТОВ «Захід-Інвест Груп» а також ДП «Шовкорадгосп Хорольський».

Дивіться також: Наслідки господарювання фірми «Онур»: річка Кобелячок

Після початку журналістського розслідування та набуття розголосу у суспільстві, що викликало надзвичайний резонанс та зацікавленість з боку Національнольго Антикорупційного Бюро України з метою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які причетні до незаконного видобутку корисних копалин, злочинці почали вчиняти дії, щоб заплутати сліди, зокрема на момент публікації однієї зі статей за даними Єдиного державного реєстру Міністерства юстиції Українизасновниками ТОВ «Захід-Інвест Груп» були Котов Денис Євгенович (власник 25 відсотків статутного капіталу) та Депутат Наталія Петрівна (власник 75 відсотків статутного капіталу). Котов Денис Євгенович та Депутат Наталія Петрівна, усвідомлюючи те, що вони можуть бути притягнуті докримінальної відповідальності 05 серпня 2019 перестали бути засновниками та єдиним засновником призначено Лобка Тараса Анатолійовича.

У наступній публікації «Останній Бастіон» повідомить про тих, хто стоїть за фірмою «Онур», Депутат Наталією Петрівною, Котовим Денисом Євгенійовичем та Шевчугою Віталієм Миколайовичем, а також розповість, хто та що стали рушійною силою для перешкоджання законній діяльності слідчих Нацполіції по розслідуванню незаконного видобутку корисних копалин, незаконного притягнення цих слідчих до кримінальної відповідальності, розкриє імена тих, хто «замовив» працівникам ДБР слідчих Нацполіції та контролює даний напрямок діяльності, а за цей час заробляє багатомільйонні статки, оскільки схема до цього часу працює…

Геннадій Сікалов

Схоже

ДБР продовжує кришувати незаконний видобуток копалин: у слідчого, що займався ...

Наживаються «Онур», ДБР, прокурори та судді, розплачуватимуться наші онуки та ...

Дерибан на крові: як грантожери порозумілися з корупціонерами

Корупцію в Україні не можна побороти, її треба очолити – ...

Кондиціонери з фасаду Будинку генерал-губернатора прибрали, але пам’ятка лишається пошкодженою ...

Коментарі