•  

Як держава обкрадає сама себе

880
Як держава обкрадає сама себе

Ейфорія від прийняття закону «Про ринок природного газу», як і підвищення цін на газ для населення, супроводжуване жаркими дебатами між його прихильниками і противниками, викликає у фахівців газової галузі гірку посмішку. Незважаючи на очевидну необхідність реформування газового ринку, в черговий раз реформи підміняються декларативними заявами та непродуманими діями, які ведуть до погіршення ситуації. Однією з найбільш гострих для галузі залишається проблема обліку газу.

Труднощі обліку

Багаторазове підвищення цін на газ для населення (практично до рівня ринкових) і намір їх змінювати мало не щомісяця, різко по експоненті, відразу ж підвищує вимоги до точності обліку газу, тобто коректному визначенню обсягу газу, використаного споживачем у розрахунковий період. В ідеалі, у споживача повинен стояти не просто лічильник, а вузол обліку, який, крім визначення фізичних обсягів газу, приводить цей обсяг до так званих стандартних умов, передає ці дані оператору мережі, а також накопичує статистику на захищеному носії (те саме «чорним скринькам »на літаках).

Саме такими вузлами обліку обладнані пункти прийому газу на кордоні України, видобувні свердловини, газорозподільні станції «Укртрансгазу» і промислові споживачі. Таких вузлів обліку в Україні кілька тисяч, і коштують вони не 1,5-2 тис. гривень, як побутові лічильники, а десятки тисяч.

Природно, ніхто і ніколи не встановлював подібні дорогі системи в приватних будинках і квартирах - не було економічного сенсу. Навіть звичайні побутові лічильники встановлювалися як попало, які попало і де доведеться. Газ для населення останні 70 років коштував дешево, і проблеми коректного обліку мало кого хвилювали. Газопостачальні компанії (в народі - облгази) боролися не стільки за достовірність обліку, скільки з неплатежами і банальним злодійством.

Ситуація радикально змінилася, коли кулуарно, без обговорення з експертами та професійним співтовариством, ціна газу для населення зросла багаторазово і одномоментно практично до ринкових величин. Ось тут виявилося, що споживачів газу, для яких точний облік витрати став принциповим питанням, чи не кілька тисяч, а 13,5 млн.

І ця гігантська цифра породжує величезну кількість проблем. Для всіх.

Почнемо з населення. В Україні 3,5 млн побутових споживачів користуються газом без лічильників. Як правило, вони проживають в багатоповерхових будинках. І зараз, природно, ці споживачі (усі відразу) захотіли подібні лічильники встановити. Тим більше що прем'єр-міністр з екранів телевізорів заявив, що це - обов'язок облгазів-монополістів, яким навіть гроші на це виділили.

Але для того щоб встановити таку кількість лічильників всім споживачам силами облгазів, знадобиться понад 6 млрд гривень (у поточних цінах), у той час як в тарифах на 2015 рік передбачено трохи більше 300 млн. Крім того, фізично встановити таку кількість лічильників, та ще й у багатоповерхових будинках, наявними кількістю бригад і автомобілів неможливо. Для цього, за найоптимістичнішими оцінками, знадобиться років вісім.

Негативний баланс

Тепер про проблеми облгазів, які відповідають за коректність обліку і достовірність даних для щомісячно формованих балансів споживання газу.

Як уже зазначалося, для коректного відображення обсягів газу виміри повинні проводитися за певних умов, які називають «стандартними». Саме так обсяги газу вимірюють на ГРС (газорозподільних станціях) «Укртрансгазу» при передачі в газорозподільні мережі. Це технічно складні і дорогі вузли обліку. Побутові лічильники такими можливостями не володіють.

Тому взимку, при мінусових температурах, побутові лічильники будуть показувати менший обсяг газу, ніж при стандартних (тому газ при зниженні температури зменшується в об'ємі), а влітку при температурах вище 20 градусів - більший, ніж при стандартних умовах. Але влітку газу споживається в кілька разів менше, ніж взимку. В результаті виникає негативна різниця (недоврахованої обсяг) у розмірі більше 500 млн куб. м в рік.

І оплачувати цей газ повинні вже облгази. За ринковими цінами. За рахунок коштів, передбачених у тарифах державними органами, які, однак, там не передбачалися, тому що це привело б до зростання цін на газ для населення. А зростання цін для населення був політичним табу. Тому грошей облгазам постійно не вистачало, і виникали борги.

Частково проблема нівелювалася дещо завищеними нормами споживання газу, які встановлюють абонентам без лічильників. Однак восени минулого року уряд знизив норми удвічі, попутно звинувативши облгази в крадіжці.

Реакції на відкритий лист прем'єр-міністру всіх керівників великих облгазів з аналізом ситуації та прогнозом наслідків не послідувало. Але зараз є привід звинуватити облгази в масових неплатежі.

Корупційна арифметика

Яким чином можна за станом на перше число кожного місяця зняти показання лічильників у всіх 13,5 млн споживачів? І саме в один день? Ніяк.

А як визначити, на яку суму потрібно виставити рахунок споживачу, наприклад, у грудні, з урахуванням того, що при споживанні до 200 кубометрів він повинен заплатити 3,6 гривні за кубометр, а за все, що понад 200 кубометрів, в два рази дорожче ? Теж ніяк.

А якщо в листопаді абонент спожив 100 кубометрів, а в грудні 300? Хто зможе це проконтролювати і виявити? Працівник облгазу із зарплатою в 2500 гривень, який сам теж є споживачем в тому ж населеному пункті? Вельми сумнівно.

А державні служби вже доводять до облгазів обов'язок готувати статистичну звітність з щомісячною розбивкою обсягів за категоріями споживачів. Надаси - покарають за спотворення даних, що не надаси - покарають за приховування інформації.

Як при цьому будуть виглядати договірні відносини з НАК «Нафтогаз України» в частині визначення обсягів і цін, взагалі складно уявити.

Також слід зазначити, що понад 3 млн побутових лічильників, встановлених у населення, мають термін експлуатації понад 20 років. Це означає, що вони показують менший обсяг газу, ніж реально проходить через них. Пов'язано це з принципом роботи мембрани (основної робочої частини лічильника). З часом вона втрачає еластичність і занижує показання. Тому в Європі лічильники змінюють кожні 8-10 років.

В Україні ж вони не змінюються взагалі - через відсутність грошей. А хто повинен буде заплатити за недоврахованої через непридатність лічильників обсяг? Правильно - облгази.

Є ще близько 1 млн так званих роторних лічильників, які взагалі перестають обертатися і вважати обсяги при зниженні тиску газу або зносі підшипників. Наслідки ті ж.

Крім цього, до наступного опалювального сезону готуватимуться так звані несумлінні абоненти, охочі за допомогою різноманітних технічних хитрувань знизити обсяги витрат, звертаючись до численних умільцям. Не здивуюся, якщо допомогу в цьому їм надасть дехто з низькооплачуваних працівників облгазів, натхнених прийдешнім черговим переділом галузі на користь «правильних» власників. І зловити за руку таких «умільців» в плутанині переділу буде вкрай складно.

Недоврахованої внаслідок махінацій газ також повинні будуть оплачувати облгази.

Тепер стає зрозуміло, що всі наявні на сьогодні борги облгазів сформовані за рахунок недоврахованої - і фактично вкраденого у них - газу. Страждає від цього, як не парадоксально, сама держава, оскільки облгази не платять «Нафтогазу» - «Нафтогаз» не платить державі - держава дотує його з держбюджету - щоб «Нафтогаз» зміг розрахуватися з державою.

Ось така економіка.

Коментарі