•  

Як Кім Чен Ин вправно маніпулює світом

330
Як Кім Чен Ин вправно маніпулює світом

Північнокорейський лідер вправно використав розбіжності, що існують між США та Південною Кореєю.

Мало що було відомо про Кім Чен Ина тоді, коли він перейняв на себе керівництво Північною Кореєю у грудні 2011 року. Інформуючи про його підйом після смерті Кім Чен Іра, видання The New York Times зазначило: «Пан Кім є молодим та неперевіреним, що робить його більш вразливим до викликів, що стоять перед ним».

Упродовж семи років свого правління, Кім, окрім того, що відмежувався від усього світу, закріпив свою владу та просунув уже й так прогресивну програму ядерної зброї. Впродовж цього часу він також умудрився уникнути міжнародних санкцій, та витримати, спершу політику «стратегічного терпіння» Обами, а потім підхід «максимального тиску та зацікавленості» адміністрації Трампа.

Це, за словами Юнга Пак, аналітика розвідки США, яка вивчала Кіма, було своєрідною версію «максимального тиску» північнокорейського лідера.

«Перші сім років він не займався дипломатією, ймовірно, тому що не хотів чути дорікань китайців щодо просування ядерної зброї», – сказала мені Пак, яка зараз є старшим науковим співробітником американського Інституту Брукінгса. «А також він не збирався розпочинати з ними жодних переговорів чи дискусій».

Вочевидь, до п’ятниці, 27 квітня 2018 року. Саме тоді Кім та його південнокорейський колега Мун Чже Ін зустрілися під час історичного саміту та оголосили, що будуть працювати над створенням Корейського півострова без ядерного озброєння. Далі: можлива зустріч на вищому рівні з Президентом Трампом; перед нею, у неділю, представник уряду Південної Кореї заявив, що Кім запропонував відмовитися від своєї ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки Сполучених Штатів.

«Кім різко змінив стратегію та демонструє максимальну зацікавленість», – сказала Пак.

Незважаючи на те, що загравання Муна з Північною Кореєю та тиск на неї Трампа, були зараховані до факторів, що посприяли готовності Кіма вести переговори зі світом, також справедливо буде відзначити, що північнокорейський лідер, пішовши на такий крок, опинився у виграшній позиції. Почнемо з того, що його режим заявляє про те, що Північна Корея зараз є ядерною державою, що зазначено навіть у конституції країни. По-друге, заява Кіма, підписана у п’ятницю спільно з Південною Кореєю, повторює колишні заклики Кіма до «без’ядерного Корейського півострова», що є значно складнішим поняттям, ніж просто те, що Північна Корея відмовляється від ядерної зброї, адже це також передбачає обмеження присутності американських ядерних сил у Південній Кореї. Також, як повідомлялося, Кім просив «утриматися від агресії» в обмін на денуклеаризацію, що, у свою чергу, залишає простір для більших вимог, які можуть виявитися неприйнятними для США, таких, як наприклад, відмова від союзу з Південною Кореєю.

Слід врахувати й ситуацію у самій Північній Кореї, а також її відносини з сусідами. Її дотримання прав людини бажає кращого, а відколи Кім прийшов до влади узагалі перебуває у плачевному стані. Кім зосередив усю владу у своїх руках, оточивши себе своїми прихильниками та наказавши прибрати суперників. За повідомленнями, у дію пішли навіть нервово-паралітичні агенти та протиповітряна зброя. Північна Корея й наділа продовжує уникати міжнародних санкцій.

Кім заявляє, що Північна Корея розробила міжконтинентальну балістичну ракету, яка могла бути оснащена ядерною боєголовкою, що здатна досягати сусідніх Сполучених Штатів. Він продовжує здійснювати кібератаки по всьому світу, володіє хімічною та біологічною зброєю, та пообіцяв масово виготовляти зброю масового знищення. До нещодавнього часу він регулярно погрожував Південній Кореї, Японії та Сполученим Штатам, демонстративно ігноруючи Китай, протекція якого допомогла забезпечити виживання його режиму. За усе це його країна зазнавала дедалі жорсткіших міжнародних санкцій.

Проте зараз він спочиває на лаврах за готовність вести переговори. «На мою думку, він засвоює урок, який полягає у тому, що йому не треба нічого віддати взамін, бо люди самі прагнутимуть зустрічатися з ним», – прокоментувала Пак.

Кім влучно помітив розбіжності між Трампом – прихильником жорсткого підходу до Північної Кореї, та Муном, який був обраний для налагодження більш тісних відносин з Пхеньяном. Крім того, він має справу з двома порівняно новими лідерами: Трампом, який ще 3-7 років буде при владі, та Муном, президентство якого триватиме ще чотири роки.

«Чим довше триватимуть переговори, саміти, двосторонні, трьохсторонні зустрічі, тим більше він матиме часу не лише для того, щоб зміцнити свій статус, як ядерної держави, але й продовжувати дослідження та розробку ядерної зброї», – сказала Пак. «Проте, я вважаю, що Кім також намагається пом’якшити санкції».

Це, за її словами, свідчить про те, що Кім є чудовим експертом зі спілкування з регіональними та світовими лідерами, який розповідає їм те, що вони прагнуть почути. Він говорить про спільну спадщину всіх корейців при спілкуванні з Сеулом. З Пекіном Кім наводить приклади усього, чого Північна Корея може навчитися у Китаї в галузі науки й техніки.

«Він, як здається, добре знає свою аудиторію, й вправно використовує дипломатію посмішок, залежно від того, хто його слухає», – сказала вона. «Проте досі Північна Корея нічого нового не сказала».

І справді, Брюс Клінгнер, оглядач Північно-Східної Азії, написав у Twitter, що заява, оприлюднена у п’ятницю двома Кореями, була подібна до спільних комюніке, угод та заяв, підписаних у 1972, 1992, 2000 та 2007 роках. «Більшість слів, здається, взяті з попередніх угод», – сказав Клінгнер, який зараз є старшим науковим співробітником Фонду »Спадщина».

Або, як зазначила Пак: «Мені важко уявити, як і чому він має відмовляться від своєї ядерної зброї, яка дала йому те, чого він так бажає, а саме стратегічної значущості, міжнародного авторитету та стримування».

Крішнадев Каламур,

The Atlantic

Коментарі