•  

Який підтекст у відмові керівника ДБР на призначення посад та у обшуках СБУ на заправках ОККО

440

Кілька разів за вчорашній день мене прохали прокоментувати останні скандали – відмову керівника Державного бюро розслідувань підписати наказ про призначення на посади 27 кандидатів, обраних конкурсною комісією, та обшуки, які проводить Служба безпеки України на об’єктах мережі заправок ОККО, обвинувачуючи керівництво мережі у співпраці з окупаційною владою в Криму, - пише у Facebook Володимир Бойко (https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965/posts/2129059467310840?__tn__=K-R).

Насправді, нічого надзвичайного в цих подіях немає. Причиною демаршу Труби стало те, що він входить у команду народного депутата Сергія Пашинського й має обслуговувати забаганки Сергія Володимировича. А серед 27 претендентів «людьми Пашинського» виявились лише 2, решта кандидатів представляє інтереси міністра внутрішніх справ Авакова. Тому Труба заблокував призначення, вимагаючи змінити пропорцію. Однак я сумніваюсь, що це йому вдасться зробити – Арсен Борисович не належить до числа тих людей, у яких можна з рота вирвати шмат хліба, особливо, якщо він намазаний чорною ікрою.

Що стосується бурхливої діяльності СБУ, то ця контора, звісно ж, немає жодного відношення до захисту державної безпеки чи національних інтересів і навіть припускати смішно, що СБУ може проводити якісь слідчі дії відносно осіб, які співпрацюють з окупантами чи брали участь на стороні російських бойовиків у подіях на Сході України. Приклад тому – колишній ротний командир загону «Восток» ДНР Голубан, який нині служить у Києві в чині полковника поліції і кримінальне провадження відносно якого СБУ відмовляється розслідувати. Або «російський політв’язень» Костенко, який виявився громадянином Росії, що в квітні 2014 року постачав зброю на «антимайдан» у Миколаєві, і який тепер за сприяння СБУ отримав 100 тис. грн. матеріальної допомоги з бюджету та житло в Києві.

Насправді, обшуки в ОККО – це спроба залишити директора НАБУ Ситника без засобів до існування. Люди брешуть, що саме на прохання ОККО Ситник без будь-яких підстав торік зареєстрував кримінальне провадження й навіть затримав заступника міністра оборони Павловського та директора Департаменту державних закупівель і постачання матеріальних ресурсів Міноборони Гулевича, оскільки Міноборони уклало договір про закупівлю нафтопродуктів не з ОККО, а з компанією «Трейд Коммодіті».

Недоброзичливці Артема Сергійовича кажуть, що завдяки затриманню заступника міністра оборони Ситник став багатшим на 200 тис. доларів, начебто, пожертвуваних на боротьбу з корупцією головою наглядової ради «Концерну Галнафтогаз» (торговельна марка ОККО) Віталієм Антоновим.

При цьому єдиним доказом вчиненого злочину (розкрадання 149 млн. грн.) була вимога Державної аудиторської служби України, винесена на підставі перевірки, проведеної в Мінобороні. Цю вимогу Міністерство оборони України зразу ж оскаржило до суду – задовго до реєстрації кримінального провадження. Окружний адміністративний суд м.Києва рішенням від 14 березня 2018 року у справі №826/6926/17 повністю задовольнив позов Міністерства оборони України, визнав незаконним та скасував вимогу Держаудиту, якою, начебто, був встановлений факт переплати в ході придбання Міноборони пального у компанії «Трейд Коммодіті».

А тепер почалась «отвєтка».

Оскільки Ситник зараз ревно обслуговує Адміністрацію Президента і є особою недоторканною навіть у разі документування одержаних ним хабарів, то вдарити СБУ вирішила не по Ситнику, а по його друзях з ОККО. Закінчиться ця історія тим, що й попередні – з одного боку кримінальне провадження відносно службових осіб Міноборони буде врешті-решт закрито, а з іншого боку ОККО зменшить свій апетит попри особливі відносини з директором НАБУ.

Коментарі