Європейський щоденник. Хто інформаційною війною на ЄС піде, той одержить відсіч?

УКРАЇНА
02.10.2014, 13:11
Європейський щоденник. Хто інформаційною війною на ЄС піде, той одержить відсіч?

Литва. Президент Литви Даля Грибаускайте внесла в Сейм поправки до Закону про інформування громадськості, які покликані обмежити мовлення російських телеканалів на території країни. На їх частку пропонують залишити не більше 10% ефіру. Як пояснила Російській службі Бі-бі-сі радник президента Віргінія Будьонного, необхідність таких поправок продиктована подіями на сході України і «випадками пропаганди».Сформована геополітична ситуація зобов'язує європейців зайнятися приведенням в порядок свого інформаційного простору. У нинішньому році в Литві тричі переривалися трансляції центральних російських телеканалів, які були викриті литовськими службами нагляду за інформаційним простором в пропаганді і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.

…А провайдери проти!

Бізнесові ж структури Литви критично поставилася до цихрішень уряду.Люди дивитимуться нелегальний контент, вважають провайдери кабельного КБ,– а от пропаганда нікуди не дінеться! Виконавчий директор асоціації кабельного ТБЛитви Вайва Жукене: «…російські канали у нас не так популярніяк у Латвії чи Естонії, тому їх заборона викличе подорожчання послуг компаній кабельних мереж».

Уряд Угорщини вірить в зірку «Руського Миру»

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вважає, що Путін навів в Росії порядок. Це очевидно з останніїх повідомлень телеканалу «Євроньюс». За прикладом Путіна Орбан знайшов і ворогів всередині країни, які переслідують чужі антинародні інтереси і отримують «мільйони від міжнародних фінансових кіл». Це, на переконання Орбана, неурядові та правозахисні організації, та й просто всі, хто критикує політику прем'єра. У приміщеннях ряду НВО пройшли обшуки, були конфісковані комп'ютери і документація.

Румунія у лавах «євроскептиків», тут на чолі – симпатики комуністів…

Прем'єр-міністр Румунії Віктор Понта постійно підкреслює, що Румунії не по дорозі з західними країнами - членами ЄС. Він так думає, бо є членом соціал-демократичної партії, спадкоємиці комуністів. До президентських виборів, де прем єр висунав свою кандидатуру, Понта вживає національно-релігійну риторику. Експерти-політологипояснюють це просто: головний суперник Понти це глава ліберальної партії Клаус Йоханніса. Він зовсім не румунський комуніст, а скоріше навпаки: етнічний німець і протестант.

«16-та республіка» колишнього СРСР теж гне своє

Ще з часів СРСР, коли її називали «16-ю республікою СОЮЗУ», Болгарія традиційно орієнтується на Росію. Ще в 2008 році, через рік після вступу до ЄС, опитування показали зростання серед болгар привабливості «старшого братана». А в травні 2014 уряд ФРН навіть визнав за необхідне застерегти проти прямого втручання Росії в політику Болгарії. У німецькій урядовій доповіді для ЗМІ вказувалося: в правлячій соціалістичної партії Болгарії надзвичайно активні колишні функціонери КП цієї країни, місцевий комсомол, агенти КДБ і болгарські олігархи. Вони тісно пов'язані з оточенням Путіна й Москва може надавати прямий вплив на політику Софії. У червні на вимогу ЄС уряд Болгарії призупинив будівництво «Південного потоку», по якому російський газ повинен в обхід України надходити до Південної Європи Але країна настільки сильно залежить від російського газу, що зараховує будівництво газопроводу до пріоритетних завдань держави.

Литва схаменулась: посилює контроль над «спецслужбою»

Після півторарічної перерви члени Комітету з національної безпеки і обороні (КНБО) Сейму Литви повертаються до питання про посилення парламентського контролю над розвідувальними відомствами й спецслужбами. До цього литовців квапить ситуація в Україні. Буде створена установу парламентська інспекція цих державних установ. Ще в червні 2013 року парламентарі схвалили поправки до Закону про розвідку, в яких пропонується заснувати це зовсім нове відомство… Але досі з уведенням інституції Сейму щодо інспекторів розвідки зволікали.

Коментар до теми

Пекельна сила, що завойовує світ 

або

«Якщо брехню, повторити тисячу разіввона, стає правдою», – так любив повторювати, напучуючи своїх колег, відомий рейхс-міністр. Мова, звісно про одного доктора (як він сам любив себе називати), про першого пропагандиста й творця «практичної» гітлерівської ідеології, про Йозефа Геббельса… Цікаво, що коли не так давно Володимир Путін по-дружньому і з милою посмішкою похвалив цього шефа фашистського відомства, та ще йукомпанії респектабельних рабинів (була й така зустріч «на вищому рівні») – так от, цікаво, чи знав він, що Геббельс говорив про тих же його росіян? Ось що, до речі: «Росіяни, це не народ в загальноприйнятому сенсі слова, а набрід, який виявляє яскраво виражені тваринні риси. Це можна з повною підставою віднести як до цивільного населення, так і до армії »...

Залишу поки осторонь нашої теми цю казуїстику. Не будемо вникати й у парадокси історії, у ті її феномени, коли вчорашня жертва людиноненависницької теорії сама стає катом інших народів. Напевно, той же Путінне знає й відомого висловлювання Йозефа Геббельса про самого себе. Фашистський доктор сказав одного разу: «або я увійду в історію найбільшим злочинцем, або найзначнішим з політиків».

Путін саморефлексією не страждає. І все ж цікаво було б знати, що замишляв, що творилося у підкорці цього наполеончика ХХІ століття, коли свідомо й послідовно він впроваджував у свідомість власного народу ІДЕОЛОГІЮ БРЕХНІ Й НЕНАВИСТІ до всього «неруського»? Щодо відсутності докорів сумління у Володимира Володимировича, то про нього відомий, наприклад, що він ЖОДНОГО РАЗУ за свою 15-летнююю кар'єру не визнав ЖОДНОЇ зі своїх помилок як державного діяча. Цей факт і ця обставина, ймовірно, і «заводять» більше всього російського обивателя. Доказів з приводу будь-яких заяв фюрера він не вимагав і не зажадає. Вождь Росії бреше на кожному кроці, й це очевидно будь-кому в світі, – але для росіян він всеведущ і всеблагий і всемогутній як господь Бог.

Хто винен у розпалюванні інформаційної війни? Називати позавчора українців своїми братами, вчора ще обмовитися, що люди на Майдані в Києві вийшли всі ж таки захищати свої права, а сьогодні вже всіх «братів» міряти під одну фашистсько-бандерівську гребінку - до цього ми звикли, і цим вже росіянам нас не здивувати. І все ж цікаво, як самі росіяни переносять кульбіти своєї пропаганди?

«Жовту», так звану пресу вигадали не вони. Але насправді дивовижний той потік брехні, котрий панує в російських ЗМІ, – й навіть безвідносно до політичних подій у світі й імперських комплексів російського обивателя.

Нещодавно читаю там, у їхньому «інтернет-ресурсі», заголовок: «Американсьий апарат сфотографував на Марсі НЛО». Не надто серйозна сенсація, але подумав: дай загляну, що на цей раз там збрешуть… Читаю. Виявляється, мова не про НЛО. Жодного слова навіть про інопланетян! Так, фігурують там і американський зонд, і Марс теж. Але йдеться про фото… планети Земля, зроблене з далекої червоної планети: вона виглядає звідки маленькою голубою зірочкою. Сентиментальний кадр. Але при чому тут НЛО?

Також зловив себе на думці, що доволі значна кількість подібних «інтернет-качок», випущена росіянами у навколишній ефір, так само безглузда. Окрім самого факту брехні, й окрім радості «за кадром» того, хто її сфабрикував і тепер хихотить з мене і таких же простачків – нічого, ніякого сенсу у цьому всьому не видно! Хоча мені, приміром, доводилося разів десять наштовхуватися на іншу російську «качку», більш політичного змісту: саме стільки разів кремлівська «жовта преса» записувала у покійники колишнього генсека СРСР Горбачова…

В російській мові є слово «объегорить», тобто навіть ім я особисте стало синонімом слова «оббрехати»! Ще крок – й можна продовжити цей синонімічний ряд словом «объиванить»… Не дарма ж навіть у відомому тлумачному словнику Даля читаємо рядки: «С москалем дружись, а камень за пазухой держи(а за кол держись). Мутит, как москаль на селе,т. е. солдат.Не за то бьют москаля, что крадет, а чтобы концы хоронил. Знает москаль дорогу, а спрашивает! Москалитьмалорос.мошенничать, обманывать в торговле».

Тобто ще нашим далеким предкам були відомі деякі неприємні «національні» особливості наших північно-східних сусідів. Та вже у ХХІ столітті, здавалося б, непристойно перетворюватися з нормальної європейської, християнської на цілком аморальну націю, – із зашореними очима й зомбованим мисленням. Це неймовірний факт. І тому такий його наслідок, що діяч європейського масштабу – це патологічний брехун (навіть Гітлер все-таки відводив цю роль одному зі своїх заступників), – ніби от тільки недавно міжнародна громадськість і розкусила! То звідки чому і як на батьківщині правдолюбів й шукачів істини Толстого й Достоєвського інформаційна агресія набула таких неймовірних розмірів, а маніакальна ця брехливість перейшла кордони Росії й крокує тепер світом? Ось тільки декілька свідчень експертів.

Фази брехні.Уже на весь голос політологи й політики кажуть, що Четверта світова війна, розпочата цього разу Росією, перейде в фазу безпосередньо класичного військового конфлікту. Перед тим же, непомітно й заздалегідь (експерти вважають, що сталося це років десять тому) розв'язана була Перша Світова інформаційна війна. Строго кажучі, все йде тепер паралельно (Перша війна з Четвертою). А інформаційна агресія Росії проти Заходу, що була розпочата якийсь частому, зараз за своєю інтенсивністю досягла нового, безпрецедентно високого рівня.

Це нарешті і зовсім нещодавно помічено в розвинутих країнах ЄС і Америці. Яке ж визначення і які методи інформаційної війни? Наведу фрагмент з однієї книги про спецпропаганду: «Інформаційна війна впливає на свідомість мас людей і є частиною боротьби між різними цивілізаційними системами. Вона проводиться в інформаційному просторі за допомогою спеціально призначених для цього коштів управління інформаційними ресурсами і за допомогою інформаційної зброї».

Які її, цієї зброї основні методи і складові? Це соціальний контроль, тобто вплив на широкі верстви суспільства. Це також соціальне маніпулювання, тобто цілеспрямована дія на суспільство з метою досягнення певних цілей. Нарешті це й маніпулювання інформацією. Тобто – використання правдивої інформації таким чином, щоб з неї були зроблені невірні висновки.

До методів й прийомів інформаційної агресії експерти відносіть також дезінформацію, фабрикацію завідомо неправдивої інформації, лобіювання, шантаж, вимагання… Одне слово, повний джентльменський кримінальний набір.

Хотів би звернути вашу особливу увагу ще ось на що. Інформаційна війна – це явищевперше й воістину тотальне! Це насправді Світова війна. Бо раніше, в усіх так званих світових війнах малися чітко окреслені театри військових дій. Сьогодні не маємо ні фронтів, ні флангів, ані тилів. Інформація, яка б вона не була, має властивість поширюватися незважаючи на кордони і встановлювані межі. Сучасну людини цілком можна назвати homo informaticus. Тому інформаційна війна проникає в усі, в тому числі у найвіддаленіші, куточки сучасного «інформаційного суспільства».

Зрозуміло, якісь перешкоди, навіть для тотальної інформаційної війни таки ж існують! Одна з помітних – це мова агресора. Точніше, якщо жертва його, нападника й окупанта, може не знати, приміром, тієї ж російської… Однак й це мовне обмеження долається. Наприклад, пропагандистський канал «RussiaToday» мовить англійською, іспанською, арабською мовами, незабаром починає мовлення німецькою та французькою мовами. Крім того, сотні і тисячі бійців «дезінформаційних бригад» активно діють в соціальних мережах на місцевих мовах в багатьох країнах світу. Хоча на все це й витрачаються величезні ресурси, та вони вельми невеликі,у порівнянні з традиційними методами ведення «гарячої» війни.

Отже, поступово Перша Світова Інформаційна перетворюється у «абсолютну зброю», про яку раніше не раз говорили фантасти. Ті наші батьки й діди, хто ще пам'ятає сталінські пропагандистські кампанії 1930-х - 1950-х років, кажуть, що враження від теперішньої путінської агресії в ЗМІ дуже подібне. Принаймні, в останні десятиліття існування Радянського Союзу нічого такого, як оце зараз, не спостерігалося.

Ефективність інформаційної війни. Вірус імперськості, що дрімав в російському суспільстві, за допомогою інформаційної війни, був розбуджений і відносно легко вразив 90 відсотків населення. Помітні зміни в суспільній свідомості спостерігаються не тільки в Росії. Накал пристрастей

досягає рівня істерії. Агресор це робить свідомо і цілеспрямовано, бо істерика це найефективніший спосіб придушення процесів раціонального мислення будь якого контингенту громадян. Що ж ми намагаємося цьому протиставити? Ще у березні цього року українському урядові радили створити центр по боротьбі з цією інформаційною агресією. Та наша влада відмовилися це робити. Антипропагандою й протистоянням навалі російських ЗМІ спробували займатися приватні організації, представники українського громадянського суспільства. Проте в умовах глобальної інформаційної війни ресурсів тільки приватної ініціативи стає явно недостатньо. Підтримка держави конче необхідна. Ми можемо виграти у двох тільки випадках.

По-перше, якщо поєднаємо усі сили свого суспільства (разом із суспільствами інших країн). Росіяни ж виграли на даному етапі цю війну, діючи вже довгі роки і саме за рахунок консолідації своїх зусиль…

І друге: виграємо, якщо раптом Росія відмовиться від власних імперських амбіцій.

Утім останнє зовсім малоймовірне.

Адже чим своїх «клінічних» слухачів брав у своїй час доктор Геббельс? Чим сьогодні бере Путін? Безкарністю брехні на найпершому же етапі масового зомбування. А якщо подібним пропагандистським прийомам і трюкам, нахабному охмуренію трудящих мас поставити перепону як ... як тійже порнографії, наприклад?

У цивілізованому світі існує такий юридичний механізм: якщо громадянин вважає якусь кінематографічну, поліграфічну чи іншу продукцію суперечить нормам моралі, він може подати на виробника цієї продукції в суд. Якби «журналістів» типу Дмитра Кисельова та політиків типу Володимира Жириновського вчасно поставив на місце суд типу Гаазького трибуналу, то ... Тоді, можливо, не виникла б та страшна політична криза, та ситуація, котру визначають як переддень Третьої Світової! «Гарячої війни» планетарного масштабу.

Віталий Цебрій,

(Каунас, Литва)