•  

Європейський щоденник: З українцями Донбасу воюють, за словами міністра РФ Лаврова, ще «безліч поляків та литовців»…

330
Європейський щоденник:  З українцями Донбасу воюють, за словами міністра РФ Лаврова, ще «безліч поляків та литовців»…

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що в формованих і фінансованих українським олігархами батальйонах воюють «безліч поляків і литовців». Оцю саму «безліч» міністр РФ тупо здав телеканалу німецького ТБ Bloomberg. З цього приводу доцент інституту Міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету Кястутис Гірнюс сказав іншому німецькому телеканалу, BNS, що такими звинуваченнями Москва прагнула б включити литовців до списку «поганих», до своїх ворогів! Можливо. Але – для чого це? Для того, щоб надалі вмотивувати й проти литовців свої експансіоністські дії?

«Поляків росіяни згадують як найбільшу словя»нську націю. А звинувачувати литовців у тому, що вони воюють з Росією вже звично. Подібні звинувачення були ще за часів чеченських воєн», – сказав Гірнюс.

В інтерв'ю Bloomberg, Лавров, до речі, запевняв, що у війні в Україні залучені тільки добровольці з Росії, а не військові регулярної армії РФ. Мовляв, що стосується іноземців-найманців, то там вони є по обидва боки.

Коментар

«Terraterroria»

В ХХ столітті людство зіткнулося впритул з таким, раніше зовсім мало поширеним явищем, як тероризм. В столітті ХХІ одна з країн, зараховуючи себе до лику «світових держав» і навіть держав-миротворців, а також тих, які СУПЕР, – вона раптом від ролі світового жандарма перейшла в статус «Імперії терору і терроризму».

Мова, звісно, про Росію.

Але спочатку – коротко про суть питання. Експерти розділяють ці два терміни: терор й тероризм. Під терором частіше розуміють способи упокорення неугодних і опозиційно налаштованих мас населення в тоталітарних державах. Під тероризмом – один із способів насильницького досягнення якихось політичних цілей, поставлених перед собою різними соціальними контингентами і знову-таки, опозиційними правлячому режиму силами. Росія довела вже світові свою здатність тривалий час утримувати власний соціум в страху перед новою хвилею загального внутрішнього ДЕРЖАВНОГО терору .. Тепер ми переконуємося, що це держава, котра здатна також ефективно проводити на всіх континентах планети свою політику методами Тотального ТЕРОРИЗМУ.

Звичайно, рішення відмовитися від права вводити війська в Україну це диявольський план Путіна. Він і так не збирався їх вводити, а тепер ще й зарекомендує себе миротворцем, запобіжить третьому пакету санкцій. А в Україну і далі буде засилати своїх, расєйських диверсантів.

Сьогодні можна з достатньою мірою відповідальності заявляти: Росія була і залишається головним джерелом світового тероризму. Ось тільки один переконливий аргумент. Він може здатися і досить парадоксальним, але дуже просто виявляє істину. Тобто: «Хто насправді є Ху» ...

Ось список країн, котрі нещодавно голосували, скажімо так, «одіозно», на асамблеї ООН з питання Криму. Це десять країн(окрім самої Росії), Вірменія, Білорусь, Болівія, Куба, КНДР, Нікарагуа, Судан, Сирія, Венесуела та Зімбабве.

А тепер візьмемо в руки книгу «Тероризм і Терористи» (автор – цілком проросійський, К. В. Жаринов). І в ній теж список країн, де панує політика міжнародного і навіть державного тероризму. Це ті ж таки Болівія, Куба, КНДР «й іже з ними». Звичайно, не згадується Росія з Білоруссю та Вірменією, зате додані очевидні в світовій політиці саттеліти РФ Ірак і Іран ...

Цікаве доповнення до згаданого факту можна прочитати і в іншому недавньому дослідженні проблеми, книзі українця Є.П. Кожушка «Сучасний тероризм». Ось цитата звідти: «Тут треба пояснити, що саме являло собою цей навчальний заклад (мова про університет« Дружби народів ім. Патріса Лумумби »в Москві, - авт.). Зрозуміло, комуністичній владі було для чого брати студентів з країн третього світу і вчити їх «наукам»…З благородних тобтоспонукань? Га? Відбір кандидатів по всьому світу виробляли співробітники радянської розвідки. Всі проректори, декани і велика частина викладачів були співробітниками КДБ. Вони придивлялися до кандидатів і «контора» вербувала особливо талановитих .

В Інтернеті можемо знайти не менш цікаві факти. По-перше, росіяни в 1992 році, в єльцинську епоху, передумали називати відомий на весь світ столичний вуз ім'ям сумнівної репутації, прокомуністичного лідера Конго Лумумби! Тепер це просто «Університет Дружби»... Але що стосується контингенту і загальної спрямованості ... Досить поглянути на вміщену в сайті університету карту, де відображені наіпрочнейшіе зв'язку і найбільше число його випускників, то не без подиву виявляємо все той же список. Болівія, Куба, Афганістан, КНДР, Нікарагуа, Судан, Сирія, Венесуела та Зімбабве, Ірак і Іран ...

Я мав можливість тісно спілкуватися з колишнім офіцером КДБ, полтавчанином Олександром Гориніна... Наприклад, дуже повчальним мені бачиться вже з горизонтів сучасного російсько-українського протистояння, епізод служби полковника Гориніна в Афганістані, якраз в період так званої «квітневої революції»:

«На початку літа 1979 група офіцерів КДБ, які проходили спецнавчання в Підмосков'ї, замість виїзду на «альпійську підготовку» в Ленінакан почала вивчати оперативну обстановку в Демократичній Республіці Афганістан. Щорічно кілька десятків спеціально відібраних оперів з різних територіальних органів КДБ СРСР проходили підготовку для їх можливого використання в бойових операціях за кордоном в мирний час. Критеріями відбору були: добровільність, відданість Батьківщині і готовність до самопожертви. А ще знання іноземних мов, досвід оперативної роботи. Все майже офіцери спецназу КДБ мали одну або дві вищі освіти, більшість з них володіли іноземними мовами, мали розряди з різних видів спорту ... До складу загону, крім кадрових офіцерів КДБ, входили спецрезервісти запасу, які мали аналогічну підготовку. Велика частина з них володіла мовами фарсі. Але про свою причетність до спецназу КДБ вони не знали».

Отож і сьогодні треба нагадати усім українцям:подумайте, з ким доводилося мати справу політикам і політичним силам в різних «гарячих точках» планети тоді, – і хто орудує на українській землі сьогодні! Ворог наш все той же, тільки з часів Афганістану він придбав ще істотніший досвід підривної роботи, краще оснащений технічно і його бойовий дух і «здатність до самопожертви», на жаль, досі на високому і небезпечному для нас тонусі.

Мабуть, Володимир Путін, який сам є годованець «контори» і як політик тільки й має найбільший талант до підпільної боротьби і терористичним спецоперацій.Тому він і далі буде гнути свою лінію. Навіщо ж бо російському лідерові вводити в Україну свої війська відкрито, якщо для нього так звана «гібридна війна» є для нього чимось давно вивченим і освоєним?. Володимир Володимирович і далі буде розширювати межі своєї невгамовної ТЕРРА – території! Тобто ареалу терору і тероризму ... Йому перешкодити в цьому можна його ж тільки методами. Адже як ще можливо боротися з тисячами і, очевидно, навіть з десятками тисяч добре навчених диверсантів? По ним бо неможливо ні вдарити залпом з «граду», ні навіть нанести точковий удар авіації.

Звичайна армія тут безсила. Росіяни використовують проти нас методику так званої «міської герильї». Тобто тотальної терористичної війни, дві головні цілі якої сформулював ще наприкінці 60-х років один з видатних представників цієї самої герильї, бразилець, материй терорист Марігелла:

1) Ліквідація верхівки армії, армійського спецназу і силових структур держави, експропріація в уряду та олігархів грошових коштів на боротьбу з ними ж.

2) Провокація репресій з боку уряду, щоб зробити життя людей нестерпним. Щоб народ сам повстав проти «режиму» ...

Реалізацію обох цих цілей ми зараз спостерігаємо в своїй Україні. І можливо, українцям доведеться в найближчі роки освоювати досвід ... тих же ізраїльтян.

Останні примудряються жити в агресивному оточенні арабських ісламістів і відбивати (чи попереджати) будь-які терористичні атаки. Навіть знайдено управу на найвідчайдушніших екстремістів, на шахідів, які в ім'я Аллаха готові до реального подвигу камікадзе! В якості тільки невеликого прикладу цієї організованої самооборони Ізраїлю приведу досвід досить відомої терористичної організації «Мівцах евлохім» (Божий гнів).

Вона, організація ця, виникла ще в 1972 році, коли стався відомий теракт, що призвів до загибелі ізраїльських спортсменів під час проведення олімпіади в Мюнхені. Тоді вона складалася з колишніх співробітників Моссада, інших спецслужб Ізраїлю, а також з відставних військових цієї країни. Ізраїльтяни чітко визначили список винних у проведенні теракту, було таких 16 чоловік. Починаючи з 16 жовтня 1972 року й до кінця 1978-го всі ці терористи були ліквідовані. Фізично і без всяких церемоній. Потім, протягом наступних десятиліть, бійці «Гніву» знищили ще десятки терористів, які здійснювали акти насильства і вбивств ізраїльтян по всьому світу. Карта дії групи відплати – вся планета. Вистачає «роботи» для цих, по суті, теж терористів (організація позаурядова і офіційний Ізраїль від неї нібито відхрещується, тобто, від її методів боротьби, без суду і поліцейського розслідування). Сьогодні чисельність «Мівцах евлохім» не знає ніхто, крім її командира. А особистість самого командира відома тільки першим особам Ізраїлю. Ворогів, які заслуговують смерті, визначає спеціальна рада при уряді. Прем'єр Ізраїлю лише повідомляє командиру «Гніву» список цих ворогів.

Відомо, що така організація як ХАМАС, спробувала приборкати своїх ізраїльських противників за допомогою терористів-смертників. Але й на цю «методологію» бойовики «Божого гніву» знайшли своє протиотруту. Вони знаходять і вбивають також і тих, хто готує та надсилає до Ізраїлю шахідів. Зло карається вже в самому зародиші.

Віталій Цебрій,

Журналіст,

передає з

Каунасу (Литва)

Коментарі