•  

З ким починає свою роботу ДБР

550

Більше місяця тому я вже писав про результати “конкурсів” на керівні посади (https://ukr.lb.ua/blog/victor_neganov/403220_konkursi_dbr_shcho_dali.html) в апарат і теруправління ДБР, які здійснювалися зовнішньою політичною комісією. Типовим прикладом переможця конкурсу від зовнішньої комісії я наводив Євгена Шевцова з багатомільйонними статками і кримінальними провадженнями, в яких він фігурує разом із дружиною. У зв'язку з чим я публічно порадив директору ДБР Роману Трубі відмовитися від призначення таких “переможців” і призначити на їх місця виконувачів обов'язків. На щастя пан Роман дослухався до експертів, що дає певну надію для початку ефективної роботи самого ДБР. Але є достатньо інших АЛЕ, і про це буде нижче, - пише на своїй сторінці у Facebook голова громадської організації "Міський рух на захист прав громадян "Народний Контроль" Віктор Неганов.

Після моєї розгорнутої публікації про життєвий шлях і надбання оперуповноваженого Департаменту захисту економіки Нацполіції Євгена Шевцова, у мережі стали з'являтись інші публікації на цю тему і щодо інших переможців цього конкурсу, але щоби завершити тему з Шевцовим пропоную читачам що подивитись епічне відео від ACAB (https://www.facebook.com/uaACAB/videos/269203647232256) на тему статків його родини.

Побачивши весь цей звездець, використовуючи у тому числі мої поради, пан Роман вирішив розрубити цей вузол одним рухом і не призначати жодного з 27 переможців конкурсу від зовнішньої політичної комісії, яка складається з представників Коаліції, але більший вплив мають саме представники Народного Фронту. Для цього Р. Трубою були знайдені як формальні, так і “понятійні” пояснення, які він висловив під час своєї прес-конференції.

До формальних причин директор ДБР відніс те, що конкурсна комісія не передала йому разом із документами переможців результати психофізіологічного дослідження переможців із застосуванням поліграфа, шо не дає підстави пану Трубі переконатися у професійних і моральних якостях переможців. Крім того, за даними Труби, конкурсна комісія незаконно знищила результати психофізіологічного дослідження переможців і інших кандидатів на посади. “Понятнійні” пояснення стосувалися здебільшого тим, що переможці конкурсу з сумнівною репутацією, які обрані заполітизованою (БПП+НФ) керованою зовнішньою комісією, не зможуть забезпечити потужний старт роботи нової інституції, який забезпечить високий рівень суспільної підтримки до ДБР.

Розбираючи формальні причини відмови в призначенні переможців, можна стверджувати, що згідно Порядку проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у ДБР, який затверджено Постановою КМУ №449 - після завершення дослідження спеціаліст поліграфа готує довідку про результати дослідження у двох примірниках. Після завершення дослідження довідка передається безпосередньо  (директору ДБР) і додається до матеріалів щодо підготовки та ухвалення кадрового рішення. При цьому усі матеріали, отримані та зібрані під час психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа, передаються на зберігання до Бюро.

Разом з тим, Регламент Конкурсної комісії у цій частині суперечить порядку дослідження на поліграфі, оскільки згідно Регламенту саме конкурсна комісія організовує проведення тестування та психофізіологічного дослідження кандидатів, причому результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа надаються Конкурсній комісії і не оприлюднюються. Крім того, варто не забувати, що згідно ст. 26 Закону України «Про ДБР» - результати поліграфу не є підставою для прийняття рішення про відмову особі у зайнятті посади, а використовуються під час проведення співбесіди з нею виключно як інформація ймовірного характеру, яка сприяє формуванню оцінки працівника.

Оскільки такий суперечливий Регламент Конкурсної комісії, який надає права цій комісії не оприлюднювати результати поліграфу і самостійно організовувати проведення психофізіологічного дослідження кандидатів був затверджений самою комісією ще у 2016 році з останніми змінами у 2017 році — виникають питання (фаховості, упередженості) вже до самого пана Романа, який знав (або мав знати) про ці юридичні колізії, але чомусь лише 28 серпня виступив з відповідною заявою щодо неможливості з цих формальних причин призначити всіх 27 переможців ”конкурсу”.

Таким чином маємо те, що з одного боку, формально незалежно від результатів поліграфа, за Законом директор ДБР не має права відмовити особі у призначенні на посаду, а з іншого — політична комісія ДБР в супереч законодавству не передала директору ДБР довідки про результати дослідження на поліграфі переможців і знищила ці результати, хоча вони мали б зберігатися у Бюро. Проте навіть ці порушення збоку Комісії, на мою думку, не є достатніми формальними підставами відмовляти у призначенні на посади.

Перший заступник директора ДБР Варченко у свою чергу звернула увагу на те, що так і не була завершена спеціальна перевірка щодо переможців конкурсу, що дає їм підстави оскаржувати до суду факт непризначення їх на посади. Але український суд, по-перше, справа тривала, а по-друге, навіть позитивне рішення для конкурсанта не гарантує відновлення його кар'єрних, трудових прав, як то сталося з колишнім головою ДСНС — Бочковським.

Також варто відзначити, що стосовно призначення переможцем конкурсу на посаду директора ДБР Труби за скаргою кандидата на директора ДБР нардепа Ю. Македона у суді розглядається відповідна адміністративна справа. Оскільки сам Труба брав участь у конкурсі на заміщенні вакантної посади заступника директора ДБР — у Македона виникло справедливе запитання: яким чином та ж сама зовнішня комісія визначили його переможцем у конкурсі на посаду директора, в якому він взагалі то і не брав участі. Крім того, за даними результатів психофізіологічного дослідження сам Р. Труба виявився ненадійною особою з супервисоким ризиком, але це не завадило комісії і КМУ призначити його на посаду.

Повертаючись до “понятійних” причин відмови у призначенні переможців можна було б погодитись із паном Романом Трубою. Але ж навіть студент 2-3 курсу юрфаку знає, що згідно ст. 36 КПК України виключно прокурор, а не слідчий ДБР у кримінальному провадженні уповноважений зокрема: погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді у проведенні процесуальних дій, звертатися до суду з обвинувальним актом, підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, оскаржувати судові рішення.

Тобто без погодження обласних прокурорів і прокурорів Генеральної прокуратури слідчі ДБР не зможуть а ні притягнути будь-яку особу до кримінальної відповідальності, а ні суттєво рухати досудові розслідування по будь-якій справі. А отже, навіть якщо уявити початок роботи ДБР із самими професійними і чесними працівниками (що зовсім не так) — все одно без участі старої прокуратури жодні гучні справи і затримання не будуть мати кінцевих результатів у вигляді “посадок” і відновлення справедливості, як ми вже це бачимо на прикладі роботи НАБУ.

Чи розуміють це пан Роман Труба і його заступники? Відповідь очевидна, але завдання в них зовсім інші. Для простих громадян епопея із запуском і подальшою роботою ДБР, схоже, буде мати лише черговий додатковий фінансовий тягар для державного бюджету України і звичайно що додаткові публічні скандали і склоки навколо цього. Але все ж хоча б добрим словом я побажаю успіхів директорові ДБР у його непростій справі :)

Коментарі