•  

Закон «Про прокуратуру»: що насправді прийняли депутати

23430
Закон «Про прокуратуру»: що насправді прийняли депутати

Коли за Буратіно зачинились двері тюремної камери, прокурор радісно вигукнув: «Нарешті я посадив дерево!». Коли був підготовлений черговий проект Закону «Про прокуратуру», сині мундири зажурилися: «Адже дехто може і сісти». Нюанси нового закону «Про прокуратуру» і як повинне змінитися «життя» прокурорів «по-новому».

«Бабок» у прокурорів стане менше, але «лапа» залишиться та ж.

Спроба реформувати прокуратуру була запланована ще в 2013 році. Тоді написаний законопроект навіть пройшов Венеціанську комісію, але був зупинений на шляху до Верховної Ради командою генпрокурора Пшонки. Та й самі депутати не особливо поспішали приймати такий закон, як цього вимагав Євросоюз. Тепер, коли на Донбасі війна і силові відомства деморалізовані, у нової влади є шанс довести все-таки реформу прокуратури, а слідом за нею і реформи інших відомств, до логічного завершення.

Згідно з новим законом, у прокурорів віднімається багато функцій. Зокрема, прокуратура позбавляється функції загального нагляду. Саме словосполучення «загальний нагляд» пахне нафталіном з минулого - з Радянського Союзу, коли ще все було спільним - державним, коли і прокурор та інші контролюючі органи могли перевіряти будь-які держустанови і виявляти розтрати.

Незважаючи на те, що вже давно підприємства в приватних руках, це не зупиняє прокурорів розходжувати на будь-яке з них і «перевіряти», чи відповідає його діяльність законодавству. Але ось тепер можливостей для «лівака» у прокурорів стане однозначно менше, адже контролюючі органи, типу податкової, впораються і без прокурорських. Втім, від цього планують зробити «худими» тільки прокурорські гаманці. Підприємцям же, до яких прийдуть з черговою перевіркою, буде все одно, кому давати на «лапу»: прокурору, міліціонеру або податківцю.

Чи означає це, що прокурори звільнять хлібні місця для «пресування» і «доїння» підприємців та фізичних осіб для інших контролюючих органів?

За новим законопроектом наглядова функція буде виконуватися прокуратурою тільки у формі представництва в суді інтересів неповнолітніх та недієздатних осіб, або у формі судового представництва інтересів держави у разі, якщо захист цих інтересів не здійснюється, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування. Прокурори зосередяться на підтримці звинувачення в кримінальних провадженнях, наглядом за законністю в діяльності органів слідства і за діяльністю при виконанні покарань за судовими вироками.

При цьому, стаття 2 законопроекту, яка визначає функції прокуратури не відтворює положень статті 121 Конституції України. Зокрема, в ній відсутній нагляд за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

У той же час, глава Консультативної ради при Генеральній прокуратурі Володимир Бойко заявляє:

«Якщо ж буде прийнято новий закон« Про прокуратуру» та скасована наглядова функція, це буде катастрофа. В Україні немає іншого контролюючого органу. Коли прихильники таких змін посилаються на європейський досвід, кажучи, що прокуратура в інших країнах не має наглядової функції, вони забувають, що там є інші контролюючі органи ».

Також він пророкує «моментальний розвал держави», якщо буде прийнятий законопроект у тому вигляді, в якому він є зараз.

«Зверніть увагу, ті депутати, які виступають за скасування наглядових функцій і багато про це говорять, потім самі ж направляють депутатські звернення до Генеральної прокуратури з того чи іншого питання, просять проконтролювати, перевірити, так як більше звернутися нікуди. Немає іншого контролюючого органу », - нарікає Бойко.

Однак, «Прокурорська правда» передбачає, що як раз контролюючих органів у нас в країні не бракує, як і немає ілюзії з приводу того, що зняття наглядової функції з прокурорів змінить всю правоохоронну систему.

У Яреми заступників поменшає, а «без папірця» і Генпрокурор прокурору - не указ.

Як стверджує Борис Малишев - експерт реанімаційному пакета реформ, по новому Закону «про прокуратуру» у генпрокурора Яреми не повинно бути більше двох заступників, хоча на сайті ВР у новому законопроекті «Про прокуратуру» все ж на 2 заступника у Яреми має бути більше. Хоча, враховуючи, що на сьогодні у генпрокурора взагалі їх вісім, то й чотири не так вже й багато.

Разом з тим, новий законопроект не містить норми про максимальну кількість прокурорів у Генеральній прокуратурі, місцевих та регіональних прокуратурах. За словами Бориса Малишева, це можна було б зробити, «встановивши коефіцієнти, залежно від кількості населення на території, підвідомчій певному органу прокуратури».

Цікаво, що робитимуть з численними заступниками прокурорів областей? Наприклад, у Сумській області, у обласного прокурора їх аж 6!

Також, за новим законом прокурори звільняться від «пресинга» начальства, їм, так би мовити, будуть надані нові гарантії незалежності. На ділі це означає, що ніякі усні доручення, прохання начальства прокурор виконувати не зобов'язаний до отримання письмових вказівок. У новому законопроекті чітко записано: «прокурор не зобов'язаний виконувати накази і вказівки прокурора вищого рівня, які викликають у нього сумнів у законності, а також явно злочинні розпорядження чи вказівки».

Прокурорська інновація.

Якщо в дорученнях прокурорів вищого рівня прокурор розпізнає незаконність, то він має право звернутися за захистом до органу прокурорського самоврядування - Ради прокурорів. Введення додаткових незалежних від керівництва прокуратури Ради прокурорів і окремою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії - це інновація законопроекту. Схоже, що працювати два цих органи самоврядування будуть в щільній «зав'язці».

Так, Рада прокурорів рекомендуватиме призначення і звільнення прокурорів з адміністративних посад, захищати прокурорів від незаконного впливу, в тому числі, з боку керівного складу. А кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, в свою чергу, буде вибирати кандидатів на посаду прокурора, брати участь в переведенні прокурорів з одного органу прокуратури до іншого, розглядати скарги / заяви про вчинення прокурором дисциплінарного проступку і здійснювати дисциплінарне провадження.

Деякі положення закону у багатьох експертів викликають заперечення. Все той же Малишев називає «антиконституційним» положення про те, що «кандидати від Уповноваженого з прав людини до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів мають бути узгоджені відповідним комітетом Верховної Ради».

Законом передбачено мінімізацію впливу на діяльність Ради прокурорів і кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з боку керівного складу прокуратури. Обидва органи обираються шляхом таємного голосування Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури. Причому, представники Генеральної прокуратури становлять абсолютну меншість. Чи зможе ця міра уберегти прокурорів від «кумівства» на посадах, і «сімейних підрядів», коли тато-прокурор хоче, щоб синок теж прокурором став?

До складу Ради прокурорів входять 13 осіб, тільки два з яких є представниками ГПУ. Крім того, два члена є представниками юридичних вузів. Членом Ради прокурорів не може стати прокурор, який займає адміністративну посаду, або входить до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

А кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів складається з п'яти прокурорів, двох вчених, одного адвоката, трьох представників Уповноважених Верховною Радою України з прав людини - правозахисників, представників громадських організацій. Членом Комісії не може бути призначений народний депутат України, працівник органу виконавчої влади, СБУ, міліції, працівник Національної академії прокуратури України, суддя, а також прокурор, який знаходиться на адміністративній посаді.

Кадровий «струс» для прокурорів.

Законописи анонсують прозорий і конкурсний порядок прийому на роботу прокурорів. Він включатиме рейтинговий підхід до визначення кандидатів, відкриті оголошення про наявні вакансії, здачі іспиту у формі анонімного тестування та професійну підготовку в Національній академії прокуратури. Також, на конкурсній і прозорій основі відбуватиметься переведення прокурорів з однієї прокуратури в іншу.

Крім того, за законом буде встановлено певний розмір зарплати прокурору. У 2015 році мінімальний оклад дорівнює 10 мінімальних заробітних плат, а з 2017 року 12 мінімальних заробітних плат, плюс доплати за вислугу років і за адміністративну посаду.

Урізають все премії. У керівного складу органів прокуратури не буде інструменту тиску на підлеглих, шляхом довільного призначення їм премій або позбавлення певних доплат.

Що цікаво, розділ VI проекту, який передбачає дисциплінарну відповідальність прокурора, містить поняття «дисциплінарний проступок». Однак, проект не дає чіткого визначення цього поняття, не розкриває його сутність, а також не визначає відповідні ознаки, що на практиці тільки призведе до довільного тлумачення. Виникає просто «когнітивний дисонанс» при думці, що може потрапити під трактування цього «дисциплінарного проступку». Ось, скажімо, якщо прокурори прибирають неугодних, а «своїх» на місця ставлять, коли мафію «кришують», коли «аферки» з землею провертають - це все проступки або щось системне вже? Відсутність законодавчого визначення цих питань 100% призведе до порушення принципу юридичної визначеності.

Хто у нас сьогодні прокурор?

Цікава 42-а стаття законопроекту «Про прокуратуру». Вона підміняє конституційну термінологію і визнає існуючу посаду Генерального прокурора України «адміністративною». Якщо слідувати Закону, то при такому законодавчому підході звільнення генпрокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на адміністративній посаді не припиняє його повноважень прокурора!

Крім того, реалізація статті 51, за якою «особа, звільнена з посади Генерального прокурора України, звільняється з посади прокурора з підстав, визначених пунктами 1 - 3, 5 - 7 частини першої цієї статті», зажадає офіційного тлумачення в контексті тимчасового існування позаштатного прокурора. Чи навмисно законодавці організовують квазі-інститут позаштатного прокурора із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів та надають звільненому з адміністративної посади в прокуратурі переважне право на заміщення вакантної посади прокурора в системі органів прокуратури?

Якраз в «тему» екс-генпрокурор України Святослав Піскун зробив «пасаж» у бік нинішнього керівника Генпрокуратури.

«Таке враження, що ті, хто пишуть сьогоднішні закони і приймають їх, ніколи в житті не читали Конституцію України. Нічого, що у нас два генеральних прокурори в Україні - Махніцький та Ярема? Тому що Махніцького не знято з посади генерального прокурора, адже не було згоди Верховної Ради на його зняття. Нічого ?! Нормально ?! А якщо я піду в суд і відновлюся, у нас буде три генпрокурори одночасно », - заявив Піскун.

Виходячи з вище викладеного, «Прокурорська правда» хоче поцікавитися:

- Що де-факто принесе реформа нової прокуратури нашій країні: реальні та якісні зміни в її роботі, або це просто зміна фінансових потоків і виконання «суто в залі Верховної Ради» тих вимог, які чекає від нас Європа?

- Чи поставить новий закон «крапку» в системі формування команди Яреми «під себе»?

- Чи не означають всі ці «перетворення» прокуратури продовження курсу «режиму Януковича»?

Відділ моніторингу «Останнього Бастіону»

Коментарі