•  

Борис Джонсон. Нове обличчя старої Європи

660
Борис Джонсон. Нове обличчя старої Європи

23 липня Консервативна партія Британії оголосила переможця фінального раунду виборів лідера торі, на яких визначалося, хто буде новим прем'єром країни. Ним став 55-річний Олександер Борис де Пфеффель Джонсон.

У середу він офіційно очолив уряд Об’єднаного Королівства, змінивши на цій посаді Терезу Мей. Політик залишила свою посаду після невдалих спроб вивести країну з Європейського Союзу. У голосуванні взяли участь 87% зі 160 тисяч членів Консервативної партії. За результатами голосування Борис Джонсон з 92 тисячами голосів обійшов міністра закордонних справ Джеремі Ганта, який отримав майже 47 тисяч голосів.

Новий лідер консерваторів з 2008 по 2016 роки був мером Лондона. У 2016-2018 роках займав посаду міністра закордонних справ Великої Британії. У політиці відомий як палкий прихильник Brexit. Фактично, він обіцяє залишити лави ЄС без укладання будь-яких домовленостей до 31 жовтня 2019 року.

Харизматик, популіст та затятий ловелас. Відомий своєю ексцентричною поведінкою та неполіткоректними висловлюваннями. Яскраво вирізняється на тлі традиційного «холодного» британського політикуму.

«Багато хто вважає Джонсона більш харизматичним, ніж інші британські політики, – описує особу прем’єр-міністра професор політичних наук в університеті Сассекса Пол Вебб. – Джонсон робить багато промахів, помилок і, як було доведено, бреше. Але для багатьох це, схоже, не має ніякого значення. Вся справа в тому, що Джонсон зберігає завидний спокій. І навіть в гіршому випадку, випадку виходу Великобританії з ЄС без угоди, він вважає, що вплив на економіку буде " дуже і дуже малим"».

Чимало галасу зробили й гучні заяви новоспеченого міністра. Чого лише вартий його жарт про жінок в ісламському одязі. Політик заявив: «Абсолютно безглуздо, що люди вибирають виглядати як поштові скриньки. Якщо студентка в університеті виглядає як грабіжник банків, я попросив би її зняти покриття, щоб поговорити з нею». Звичайно подібна неполіткоректність різко контрастує з загальноприйнятою європейською модою на толерантність. Підкреслений консерватизм у поєднанні з радикальними заявами та популізмом. Чим не британська версія Дональда Трампа?

Родзинкою на торті є аристократичні і навіть монарші корені Джонсона. У 2008 році, після перемоги Бориса на виборах мера Лондона, англійські журналісти з’ясували, що прабабуся нового столичного голови Марі-Луїза де Пфеффель була правнучкою короля Вюртемберга Фрідріха I – нащадка в третьому поколінні короля Великої Британії Георга II, який правив у XVIII-му столітті і був другим королем у правлячій донині династії. Відповідно Джонсон є родичем ряду європейських монарших династій. Наприклад Романових. Цікавий символізм для наших північних сусідів, які перманентно знаходяться у пошуках легітимного царя.

Незважаючи на всі потуги лейбористів, культ корони й досі лишається популярним серед британців. Про це не прийнято говорити. Однак політичний вплив вінценосної родини на державні справи значно більше ніж участь у церемоніальних дійствах.

Якими будуть перші кроки нового прем’єра? Ймовірно він спробує переглянути Угоду з ЄС. Однак, на думку експертів, якщо Джонсон вирішить виконати свою обіцянку про вихід до 31 жовтня, то зіткнеться з вотумом недовіри, адже значна кількість депутатів за жодних умов не підтримають Brexit без угоди. З іншого боку, відхилення від даних обіцянок загрожує фрондою з боку прихильників жорсткого Brexit в Консервативної партії.

У будь-якому разі прихід Джонсона до влади серйозно послаблює позиції ЄС як монолітної сили. Чи виграє від цих перестановок Україна? З впевненістю можна стверджувати одне. Поки господарем Даунінг-Стріт лишатиметься Джонсон –Лондон буду у конфронтації з Москвою. Враховуючи нещодавні голосування у ПАРЄ, подібні союзники в Європі життєво необхідні офіційному Києву.

«Британія повністю підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, в тому числі і в Криму», – неодноразово заявляв пан прем’єр. Під час роботи у МЗС «британський Трамп» неодноразово критикував Кремль за бойові дії на Донбасі та Сирії, спробу отруєння Скрипалів та втручання у європейську політику.

Офіційна позиція Джонсона така: «Нинішнє свідчення нахабного нехтування міжнародними правилами є частиною вже сформованої поведінки: від анексії Криму і кібератак в Україні до хакерських зламів бундестагу і російського втручання в європейські вибори. Сьогодні Росія залишилася одна, і вона абсолютно ізольована. Цей факт найточніше демонструє різницю між Британією і Путіним: у нас є друзі в світі, а у нього немає. Дати відсіч такому задираці як Росія ризиковано, але зробити це буде правильним».

З іншого боку не варто й аж надто піддаватись примітивному захвату. Джонсон, як і його американський прототип, орієнтований лише на інтереси власної держави. Він не бачить необхідності використовувати Британію для побудови «загального добра» на планеті.

Власне у цьому й лежать коріння різкого відхилу з основним спільним курсом європейських країн, у сімейне коло яких так рветься Україна. Поки що Джонсон та Британія наші союзники. Та чи не до першого повороту?

Андрій Топчій, спеціально для «Останнього Бастіону»