•  

Голландський сир, як і будь-який інший, буває лише у мишоловці

330

Кличемо колег до каяття – зазвичай ми, трохи трачені лібералізмом і перебільшеними надіями на те, що решта людства вже істинні ліберали, авансуємо Європі якісь достоту лицарські чесноти. Там ними пахне у катастрофічно малій кількості випадків.

Ось і у справі з Цемахом поведінка голландських очільників, яка, звісно, за взірцевими традиціями демократії спирається на громадську думку, з усією прагматичною очевидністю ілюструє глибину оманливості наших візій.

Певно ж, не лише автор у 2016 році з глибоким сумом сприйняв результати тамтешнього референдуму з приводу ратифікації угоди Нідерландів з Україною про асоціацію. «Як же так, європейці?! – волало наше понівечене і передчасно євроінтегроване сумління. – Ми ж тут, на порубіжжі цивілізації боронимо вас від ординців!». «Ну й бороніть собі тихенько», – відповіло сите і вдоволене євросоюзне суспільство, визираючи із тюльпанової гущавіні. Якось обійшлося, переграли.

Наразі посльозуємо від чергової порції європейської емпатії – голландське правосуддя висловило глибокий жаль з приводу передачі Україною «суперсвідка» (свідком цей бандит був би тоді, коли б випадково побачив над Сніжним пасажирський авіалайнер), безпосереднього виконавця терористичної акції Цемаха її безпосереднім організаторам. Хто заважав таким усім із себе правникам прибути до України і допитати Цемаха, доки його тримала СБУ?! Про нездатність української сторони на адекватну поведінку у ситуаціях, які виходять за межі підліткових уявлень, говорено стільки і такого, що лише коментарями можна біду накликати. Іншим разом.

Ми про Нідерланди, погортавши статистичні викладки.

У 2016 році (в Україні йшов третій рік війни з Росією, рішуче засудженою принциповою Європою з Нідерландами включно) товарообмін Росії з країною дуже далеко просунутої демократії, суцільних тюльпанів, червоних ліхтариків і дозволеної марихуани складав 32 275 680 256 доларів США. У 2017 – 39 504 485 368 тих же доларів, себто, на четвертому році російської агресії в Україні з тисячами полеглих і скорботи за 298 загиблими з рейсу МН17 – на 7,228 млрд $ більше. В умовах «жорстких» санкційних обмежень. У наступному, 2018 році, тенденції до розширення взаємовигідної торгівлі обох протилежних за рівнем розуміння загальнолюдських цінностей країн не те що збереглися, а отримали нове дихання – за позитивного сальдо у 7,650 млрд $ загальний оборот склав 47 164 289 457 доларів США, Нідерланди впевнено тримають почесне третє місце серед безпринципних імпортерів у товарообміні з Росією.

Як би не дослухалися голландці, гуркоту градів на російсько-українському фронті і плачів українських матерів за загиблими синами їм не почути. Далекувато гримить? Справа у тому, що ніхто не хоче дослухатися.

Розумні люди із самого початку затіяних недопалком руськомірських посягань казали: відбиватися українцям доведеться самотужки. Ну, ми – прекраснодушні і слабкі, сподівалися на прекраснодушність сильної Європи. І паритет наших надій і вальяжної філантропії Євросоюзу, підстьобуваний професіоналізмом і непоступливістю попередньої команди, таки тримався. Прихід блазня з командою до влади різко перетасував шістки з тузами і Європа знову отримала шанса замирити новітнього собіратєля за мюнхенськими лекалами і позбавитись награного головного болю, та й зажити звичним життям з тюльпанами, ліхтариками і марихуаною.

Цемах тут – приший-пристьобай.

Вадим Демиденко