•  

Гонконг – КНР. Хто вийде переможцем?

330
Гонконг – КНР. Хто вийде переможцем?

Бійки з поліцією, щоразу десятки травмованих та затриманих, перші смертельні випадки. Гонконг четвертий місяць живе в умовах вуличних протестів.

«Волонтери роздають учасникам маски, жорсткі шапки, воду і квитки на метро. Багато підприємств закрилися на цей час. Група демонстрантів заблокувала доступ до перехресної гавані тунелю, викликавши хаос на дорогах. Інші люди встановлюють барикади на торгових вулицях», - повідомляє ВВС про ситуацію в місті впродовж останніх тижнів.

5 червня активісти організували загальний страйк по всьому місту. Десятки тисяч активістів намагалися заблокувати рух на вулицях і паралізувати роботу громадського транспорту. Поліція вже вкотре застосувала сльозогінний газ для розгону протестувальників і затримала понад 80 осіб. Акція паралізувала Гонконг, перешкодивши людям дістатися до роботи і змусивши скасувати понад 200 авіарейсів.

Ще 29 березня Законодавче зібрання Гонконгу ініціювало прийняття Законопроекту «Про злочинців, які переховуються від правосуддя, і взаємну правову допомогу у кримінальних справах (поправка)», який мав на меті спростити процес передачі злочинців в Китай і Макао (інший особливий адміністративний район в складі держави). Це так званий «законопроект 16 червня», згідно якого всі підозрювані у вчиненні кримінальних правопорушень у Гонконзі, мають бути переведені на материковий Китай для проведення суду.

Правозахисники піддали законопроект жорсткій критиці. Вони стверджують, що правова система Китаю не гарантує підсудним такі ж права, як в Гонконзі. Є ризик його застосування для передачі в руки китайських силовиків дисидентів і несправедливо переслідуваних людей. Це й викликало шалені протести у місті.

Згодом Пекін зупинив впровадження законопроекту і навіть заявив про відмову його розгляду взагалі. Однак було пізно. Вулиця вже вимагала розширення демократичних свобод. За даними опозиції на вулиці під час деяких акцій виходило до двох мільйонів чоловік. Для міста з населенням в сім мільйонів мешканців цифра просто вражаюча. Минулими вихідними активістів підтримали й місцеві чиновники, які до цього дотримувалися нейтралітету. Протестуючі вимагають відставки глави адміністрації Гонконгу Керрі Лам, яка підтримала згаданий законопроект.

Після чергової акції протесту пасажири гонконгського метро були атаковані багаточисельною групою осіб в білих футболках. Нападники були озброєні палицями та атакували людей, одягнутих у чорне – традиційний колір нинішнього протесту. Поліція не втручалася в конфлікт, пославшись згодом на свою малочисельність під час бійки. За деякими даними копи не тільки не втрутились, але й покинули місце подій, замкнувши відділення станції. Це дало змогу опозиції запідозрити у нападі представників гонконзьких злочинних угруповань («тріад» - китайська мафія), які нібито діяли за підтримки владних структур.

Ще до переходу Гонконгу під юрисдикцію Пекіну китайські спецслужби увійшли всередину «тріад» та взяли їх під свій контроль. У тісній співпраці вони підкорили собі валютний ринок, і практично поставили його на службу своїм інтересам. Тому варіант застосування мафіозних груп для розгонів демонстрантів цілком можливий. Однак, на думку деяких експертів, у цьому випадку навряд чи діють саме «тріади». Скоріш за все йде мова про певні організовані структури, які використовуються владою задля залякування учасників протестів. Таки собі «тітушки». Бренд «тріад» був спеціально запущений у публічний простір для нарощування панічних настроїв в опонентів.

Існує й третя версія. До конфлікту долучилася Третя сила – жителі Гонконгу, лояльні Китаю. Про це свідчить і місце нападу – станція Юньлон, яка розташована в однойменному окрузі на північному заході Гонконгу. Переважна більшість населення цієї частини міста відоме підтримкою КНР. Ці люди не беруть участі в протестах та сприймають прихильників автономії за хуліганів, які «влаштували погром у них на ґанку», як заявив кореспонденту BBC один із мешканців Юньлону.

Влада КНР неодноразово наголошувала на участі «іноземних сил» в організації заворушень. Головною причиною втручання Вашингтону називають чергову торгову війну з КНР. Про це йшлось, зокрема, у доповіді прес-секретаря зовнішньополітичного відомства Хуа Чуньїн, яка повідомила про роль США у протестах. «Всі люди з розвиненим почуттям справедливості, всі істинно люблячі Сянган (Гонконг) жителі, – заявила Хуа Чуньїн, – повинні згуртуватися, спільно захистити міцний мир і порядок в Сянгані, зберегти сянганське сонячне світло і повітря, не дозволити, щоб накликані деякими американськими діячами чорні хмари і отруйний дощ зіпсували ці дорогоцінні сонячне світло і повітря в Сянгані».

«Останнім часом завдяки тому, що відобразили ЗМІ, ми постійно переконувалися в тому, що серед агресивно налаштованих учасників протестів було чимало американських осіб, і навіть промайнув прапор США, – повторила офіційну позицію КНР офіційний представник МЗС Хуа Чуньїн. – У всіх виникло питання : яку ж насправді роль зіграли Сполучені Штати в тому, що сталося в Гонконзі? Ми радимо Вашингтону якомога раніше припинити небезпечні ігри з вогнем».

Цікаво, що ідею про «американський слід» підтримали і російські політологи. Ті самі, що шукали «руку Госдепа» в подіях Революції Гідності у Києві. У КНР акцентують увагу на зустрічах Держсекретаря США Майкла Помпео, віце-президента Майка Пенса і радника президента США з національної безпеки Джона Болтона з відкритими прихильниками протестів в Гонконзі, зокрема з власником медіа-бізнесу Джиммі Лаі Лі-Єном.

Гонконг був переданий Великобританією Китаю у 1997 році за домовленостями 1984 року згідно яким місто отримало «високий ступінь автономії» на 50 років. Фактично Гонконг незалежний у своїх діях окрім питань оборони та міжнародних зв’язків. За цей час Пекін неодноразово робив спроби втрутитись у внутрішні процеси міста, що завжди викликало шалений спротив його жителів. У 2047 році термін автономії міста спливає. Воно повністю інкорпорується у систему КНР. Це й лякає мешканців Гонконгу, які звикли до певних свобод західного зразка. Недарма основу протестів складають саме студенти, які розуміють, що на них читає в авторитарному суспільстві.

Яким буде фінал сказати важко. З одного боку комуністична держава з тисячолітніми традиціями деспотизму навряд чи дозволить собі опинитись у статусі переможеної сторони. Та й Пекіну не звикати до демонстрації сили під час боротьби з внутрішніми опонентами. Чого лише вартий багаторічний геноцид уйгурів та окупація Тибету. От і прес-секретар Міністерства оборони Китаю Ву Цянь вже повідомив, що за потреби військові можуть законно увійти в місто, щоб «підтримати соціальний порядок».

З іншого боку, йдеться про багатомільйонне місто з потужною економікою, розвиненим туризмом. Фактично – про візитну картку «нового, сучасного Китаю». І в таких умовах давити третину населення?

Колись китайський філософ Лао Цзи сказав «Якщо довго сидіти на березі річки, то можна побачити, як повз пропливе труп твого ворога». Вірогідно, офіційний Пекін тимчасово все ж таки зробить крок назад, аби дочекатись 2047 року. А вже тоді права мешканців Гонконгу зазнають дуже глибоких змін.

Андрій Топчій