День Конституції. Свято, якого немає
28 червня в Україні держсвято – День Конституції, яке з поміж усіх Днів, країна, мабуть, святкує найгучніше, хоча для більшості українців 28 червня – це лише бонусний вихідний, за що йому й удячні. Згідно з соцопитуванням 2008 року, 52,9% наших співвітчизників узагалі не вважають День Конституції України святом, а опитування дворічної давнини довело, що День Конституції – таки є найулюбленішим святом аж для 4% громадян (останнє місце серед усіх свят). То чому так? Давайте розберемося разом.
День Конституції України – щорічне державне свято нашої Батьківщини, що святкується щорічно 28 червня на честь ухвалення цього дня в 1996 році Конституції, яка би (по ідеї) забезпечувала кожному українцеві його права людини та громадянина, а країні гарантувала територіальну цілісність, суверенітет, сприяла підвищенню міжнародного авторитету України в світі.
Але що ми маємо натомість із цих слів? Що Конституція дала нам не на папері? Права людини та громадянина не забезпечуються. Свавілля, хабарництво та корупція в органах влади, на всіх її рівнях від найменшого чиновника до президента не здатні забезпечити права звичайної людини. Видатний український культурний і політичний діяч початку минулого століття Михайло Грушевський казав: «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна». І що змінилося відтоді? Захмарні тарифи на всі послуги, наднизький рівень заробітної плати та пенсії, на які за нинішніх цін узагалі неможливо вижити, законопроекти, які заганяють людей у глухий кут. Війна, яка розшматувала націю територіально й етнічно (то де ж територіальна цілісність і суверенітет, гарантований Конституцією на папері?), бездіяльність та незацікавленість президента Порошенка й прем’єра «Кулявлоб» у припиненні військових дій на Донбасі, унаслідок яких гинуть тисячі наших із вами співвітчизників та дестабілізується загальна соціально-економічна та політична ситуація в країні. То що святкують можновладці?
Що нас, українців, змушують святкувати ці запроданці з екранів тв, ЗМІ та інших джерел? Де привід для свята? Давайте міркувати логічно. Рівень життя населення катастрофічно низький – це рівень виживання, а не життя. У країні понад рік іде війна. Влада, що отримала владу внаслідок перевороту обіцяла зупинити дії агресора. «Якщо куля в лоб, то куля в лоб!», - закликав іти в бій разом прем’єр-міністр Яценюк.
Та в результаті кулі отримують наші з вами співвітчизники, які воюють чи живуть на Сході країни, а статки прем’єра невпинно зростають. Вони нам пропонують святкувати! Що? Коли працівники міліції та СБУ не знають, що нам гарантує 1, 2, 5 й інші статті Конституції та намагаються чинити тиск на людей із указівок своїх керівників. Що тут святкувати? Що ми маємо святкувати, якщо народ намагаються знищити, затоптати, убити, змізерити (згадаймо, як екс-регіонали намагалися задурити громаду с. Ковалівки та одягти їм зашморг на шию у вигляді об'єднання в територіальну громаду). Що святкувати, коли в лікарнях калічать дітей і винних прикривають найвищі посадові особи міста, області та країни. Що нас змушують святкувати, скажіть? Дайте відповідь бодай собі, що ви маєте святкувати?
Стикаємося з фактом роздування штучного патріотизму, який межує з утопією. Але нехай кожен собі поставить питання, що йому святкувати у День Конституції? Що йому дала ця Конституція і ця влада? Окрім гучного гасла «Слава Україні», «Куля в лоб» та інших подібних вигуків – нічого.
«Останній Бастіон» не підтримує День Конституції, оскільки не вважає 28 червня святковим днем. Святкувати будемо тоді, коли виженемо ворога. І не тільки зі Сходу. Спершу треба позбутися свого внутрішнього ворога на всіх щаблях: від президента-маріонетки й прем’єра «кулівлоба» до хабарників мамаїв, стрелюків, лисаків, головків, які нищать нас як націю своїми корупційними схемами та неадекватними рішеннями. Коли відбудуємо Донбас, коли обіймуться всі свідомі українці від Сходу до Заходу (від Сяну до Дону), коли ми пишатимемося тим, що народилися на цій землі, в Україні, коли знатимемо історію та мову – тоді будемо святкувати. ГО «Останній Бастіон» звик говорити за себе діями, а не словами Конституції. Ми організували парад вишиванок, видаємо книги про забутих, але видатних і героїчних українців, облаштовуємо дитячі майданчики, боремося проти злагодженої системи корупціонерів, підтримуємо молодих талантів, допомагаємо скривдженим, ми ті, хто стверджує слова Конституції діями, і нам не потрібен День Конституції, який нічого не несе і не знаменує собою. Для нас свято – це кожен день життя, адже це можливість змінити себе і світ навколо на краще! Господь дав нам сили та здоров’я, родючу землю та великі можливості. Оце і є наша Конституція, яку ми святкуємо і за яку маємо дякувати Богові щодень. Не чекати від влади змін – робити своє діло, а чи правий ти, чи ні – то скаже час і скажуть люди.
___________________________________________________________________________________________________________________________
28 of July in Ukraine is a national holiday - Constitution Day, which just so happens to be one of the the loudest holidays of the year. Yet, for most it's just another day off, for which they are extremely grateful. According to social questionnaires in 2008, 52.9% of Ukrainians don't consider Constitution Day a real holiday, another questionnaire from 2013 showed that Constitution Day is a favourite holiday for 4% of citizens (last place out of all holidays). So, why is it so? Let's go through this together.
But what do we have in reality? What did constitution provide in real life and not on paper? Human and citizen rights are not upheld. Corruption and disorder is present in all levels of government. From the lowest officials to the presidential office corruption is omnipresent. Thus, no rights can be upheld to the fullest.
Famous Ukrainian cultural and political persona of the last century, Mikhaili Grushevskiy, once said: "Problem with Ukraine is that it's governed by people who don't need it". What has changed since then? Enormous tariffs on all services, ultra low levels of salaries and pensions, which people would not be able to survive on if they were to be a tiny bit lower, and laws which corner people into submission. War, which has cut the nation to pieces, both ethnically and territorially. So where's that constitution which upholds out sovereignty and territorial rights? Lack of interest and actions from the president Poroshenko and prime minister "Bullet-in-the-forehead" Yatsenyuk to stop and prevent warfare in Donbass, where thousand of our countrymen continue to die. Due to which our social-economical welfare continues to destabilise. So what are we celebrating again?
That we, Ukrainians, are forced to celebrate this "holiday" from the tv screens by the same politicians that are tearing the nation apart. What's the real cause for a holiday? Let's think logically. Standard of living is catastrophically low - standard of surviving rather. Country has been crippled by war over a year. Government, which came to power after Maidan promised to stop the aggressor: "if it's a bullet to the head, then it is a bullet to the head" - prime minister Yatsenyuk's call to fight together.
But in the end, bullets will be received by our countrymen, who are fighting in the east of Ukraine and prime ministers capital will only continue to increase. They offer us to celebrate! What exactly? When policemen don't know what is guaranteed by 1, 2, 5 and other statutes of the constitution and continue to pressure people to obey. What are we meant to celebrate? What exactly do we celebrate when people are being pushed into the mud, murdered, and brought to the brink of starvation? What do we celebrate when children are being crippled in hospitals, and the officials cover up the guilty doctors? I hope you can come to an answer for your own's sake. It's a case of fuelling artificial patriotism, which borders with someone's perverted utopia. Ask yourself a simple question: what are you really celebrating? Except the loud call "Glory to Heroes", "bullet to the head", and a few others - it comes down to absolutely nothing.
The Last Bastion doesn't support Constitution Day, because we don't see a reason for celebration. We'll celebrate when we defeat the enemy. Not only from the east. First, we have to defeat our inner enemies: from president-marionette and "bullet-to-the-head" prime minister to corrupted officials like Mamay, Streluk, And Golovko, which continue to destroy us as a nation with their corrupted schemes and inadequate decision making. When we rebuild Donbass, when all conscious Ukrainians from east to west come together, when we'll be proud to be born in this country, when we'll know and respect our history and language - then we'll celebrate. Last Bastion is used to talking with actions, and not with words from the constitution. We organised a vyshivanka parade, published books about forgotten heroes and events, create children's playgrounds, fight against corrupt officials, support young talents, help the crippled. We are the ones who support our constitution with actions and we don't need a day to celebrate a Constitution Day, which isn't worth a thing. For us - everyday is a holiday of life, as it's a chance to change yourself and the world around us for the better! God gave us strength and health, and the will to carry on. That is our constitution, which we celebrate and should thank the God for everyday. We should not wait for the government to make changes, but make your own changes. Right or wrong - only time will tell.
