•  

Договірний медичний матч, у якому програють пацієнти-вболівальники

440
Договірний медичний матч, у якому програють пацієнти-вболівальники

Євгеній Гончар, сімейний лікардля  УП

Точний і правильний діагноз – це перший крок до одужання.

Навчаючись у медичному виші, рано чи пізно задаєшся питанням: "Це що ***** таке?". Адже система підготовки лікарів дуже нагадує потворний радянський монумент у європейській обгортці, що живиться імітацією.

Згодом починаєш розуміти, що в медичній освіті йде договірний матч між командою педагогів та студентів: одні роблять вигляд, що навчають, інші імітують навчання. Адміністрація ж вузів (вона ж рефері) освоює кошти спецфондів, і жодна з цих сторін не зацікавлена у змінах.

Програють у грі вболівальники, які поставили власне здоров’я у букмекера на команду майбутніх лікарів.

Щороку медичні вузи випускають близько 10 тисяч лікарів, з них до фінішну не добігає з 10%, бо саме навчання є скоріш стоянням у черзі за дипломом, і тільки за власним бажанням з цієї черги йдуть.

У такій ситуації українські вузи знайшли свій "блакитний океан" – підготовка вітчизняних та іноземних студентів за програмою "гроші в обмін на диплом", оплачуючи офіційний та неофіційний контракт, вони гарантовано отримають диплом і право лікувати.

Формально, виші виконують вимоги законів, випускники успішно здають екзамени, які начебто відповідають світовим вимогам, а керівництво держави нагороджує вельмишановних керівників, які забезпечили їх дітей дипломами, та дружин – дисертаціями, державними нагородами.

Звісно, у частини студентів на якомусь з етапів відбувається прозріння, вони починають розуміти, що навколо фарс, але нічого не можна змінити, і тому вимушені зробити вибір – прийняти правила гри або піти з медицини.

Найактивніші і найрозумніші просто їдуть з України, і гроші – це лише одна з причин. Інша – вони не мають змоги себе професійно реалізувати в такій системі й відчувають себе чужими.

Хтось подумає, що така ситуація виглядає безвихідною або потребує зміни поколінь, але це не зовсім так.

Для її вирішення необхідно лише змінити правила гри в системі охорони здоров’я і медичній освіті, яка є її фундаментом.

КОНТРОЛЬ І МОТИВАЦІЯ

Якщо розглядати медичну освіту ізольовано від майбутньої практичної діяльності, то належний і справедливий контроль знань має бути найкращою мотивацією для навчання.

Студенти мають відвідувати університет для отримання знань, за допомогою яких складуть екзамени, і якщо виш не забезпечує такої можливості, то у студентів мають виникати запитання з подальшими наслідками.

Більше того, студенти мають відчувати конкуренцію, адже за результатами екзаменів вони будуть мати змогу отримати бажану спеціалізацію та місце роботи. Втілення таких загальноприйнятих стандартів багато років здавалось фантастикою.

Тому рішення в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун провести дослідження якості підготовки випускників до міжнародних стандартів за допомогою тестів IFOM (International Foundations of Medicine) та включення до фінального іспиту КРОК-3 субтесту з невідкладних станів, вміст якого буде базуватися на питаннях американського іспиту USMLE, викликає оптимізм.

Це буде зроблено вперше за всю історію української медицини, наслідки можуть стати вражаючими.

Результати тестування, скоріш за все, покажуть, що медична освіта в Україні фальсифікується (різниться тільки масштаб), і це чудово розуміє керівництво вишів.

Тому наступні півроку їх лоббі буде зривати та дискредитувати цей процес.

Вони шукатимуть шляхи отримати відповіді на тести, доводитимуть, що вітчизняна медицина особлива і треба йти "власним шляхом", а не слідувати "загниваючому Заходу", а для того, щоб стати лікарем, треба знати гігієну, а не генетику.

Також будуть розповідати, що для вивчення теоретичних дисциплін необхідні мільярдні інвестиції, хоча вітчизняному випускнику знадобиться близько року-двох, щоб підготуватися до здачі оригінальних американських іспитів у США.

І все, що для цього потрібно, можна знайти у мережі Інтернет.

ЧОМУ СТУДЕНТАМ НЕ ТРЕБА БОЯТИСЬ

Головною ж маніпуляцією може стати теза, що тестування – караючий інструмент проти студентів.

Але тестування має бути лише способом оцінки роботи системи (постановки діагнозу) і боятись мають "найвизначніші організатори освіти".

Фундаментальні закони фізики не змінюються в різних країнах, так само і фармакологія, анатомія, фізіологія, патофізіологія є однаковими не залежно від країни та системи освіти. Те ж стосується і стандартів лікування, надання невідкладної допомоги.

Рішення почати саме з контролю освіти є обґрунтованим, бо виші мають навчальну автономію і Міністерство охорони здоров’я може лише перевіряти якість освіти, а не вказувати як її надавати.

25 років нам доводили, що в нас міжнародна якість освіти. Тепер час це перевірити та зробити висновки.

Тим паче, всі студенти, викладачі та адміністрації знаходяться на одній стартовій позиції і тому це дає можливість до порівняльного аналізу, бо умови рівні.

Сподіваюсь, що за першим кроком будуть й інші. В результаті ми маємо отримати систему, в якій кожен з ліцензійних іспитів буде проводитися під контролем міжнародних агенцій, тести братимуть із закритих баз, які надаватимуться міжнародними партнерами, а можливість списування мінімізується.

І коли вітчизняні лікарі здадуть такі тести, тоді вони поставлять запитання собі й владі, чому їх заробітна плата у 50-100 разів менша за заробітну плату аналогічного спеціаліста у країнах ЄС або США?

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Нещодавно товариш розповідав історію, як він показував шведським друзям один з популярних українських сервісів для пошуку лікарів. Йдеться про рейтингову систему з можливістю читати й залишати відгуки.

Шведи не змогли зрозуміти, навіщо все це треба, адже на їх думку всі шведські лікарі однаково і правильно лікують. Сподіваюсь, і в нас так колись буде.