•  

Майданом скористалися. Його справжні цінності потверджувати нам, свідомим українцям

440
Майданом скористалися. Його справжні цінності потверджувати нам, свідомим українцям

Колонка редактора з газети «Останній Бастіон» №14, листопад, 2016 року.

Геннадій Сікалов, лідер «Останнього Бастіону»

Не випадково на першій сторінці видання (газета за листопад цього року) ми опублікували світлини подій трирічної давнини. Три роки сподівань на справжнє покращення, конструктивні зміни, припинення війни на Сході України, надій, що матері врешті дочекаються своїх дітей живими…

На жаль, неоднозначне сприйняття руху десятків тисяч українців, білорусів, вірмен, грузин, представників інших національностей до реформування країни та суспільства, не дали і не дають можливості закінчити перетворення напівфеодальної країни в одну з багатьох демократичних країн світового співтовариства.

Волевиявлення людей на Майдані було черговою сценою в домашньому зомбоящику для багатьох в цій країні. Ідеї та цінності, за які люди виходили на вулицю й помирали, навмисне заполітизували. Зробивши з Революції інструмент, який дозволив нинішній керівній верхівці дістатися влади, політики та їхні технологи знівелювали її, позбавили справжнього смислу.

Для розумних людей ті події стали черговою драмою, більше ста героїв якої загинули, тисячі отримали фізичні поранення, мільйони стали жебраками.

Перемогу на кістках загиблих і на сльозах матерів святкували, на жаль, не українці.

Державу захопили ті, хто був «шістками»попередньої влади, хто грабував і продовжує грабувати, для кого не існує поняття совісті та моралі.

Дуже багато розумних людей виїхало з країни в пошуках кращої долі. Їх вижили з рідної землі фінансово, економічно, морально, духовно та соціально. На жаль, багато з тих, хто залишився, є виродками великої нації, які не знають і не виконують елементарних правил поведінки в соціумі, не поважають ні себе, ні близьких, ні оточення. Їх узагалі не цікавить нічого, окрім власного шлунку.

Багато хто здався, бо влада умисно створює умови, щоб людина думала тільки про те, як їй вижити.

Кажуть, історія повторюється. Перед голодомором українського народу в 1932-1933 роках на волю були відпущені тисячі бандитів (теперішній «закон Савченко»), які вбивали, грабували людей при повній бездіяльності працівників правоохоронних органів. Порівняйте з тим, що відбувається зараз. Голод, терор і репресії настільки вплинули на людей, що вони, зневірені, взагалі втратили здатність чинити опір і захищати своє життя. За різними статистичними даними, від 12 до 20 мільйонів українців загинули тоді внаслідок геноциду.

Нація почала оговтуватися під час першого Майдану. Більше сімдесяти років (життя трьох поколінь) дали можливість виховати нову еліту нації. Майдан сколихнув всіх зневірених. Але він не зміг викорчувати зло, яке засіло в стінах парламенту, в усіх владних установах, в кріслі президента України. Політичні «иліти» утримали свої позиції, народ вчергове програв.

Скажіть, що для вас важливіше – смерть навіть однієї людини, що загинула на Майдані або на війні, чи ваша бездіяльність в відстоюванні власних та суспільних інтересів?

Як на мене, кожний, хто є українцем чи хто вважає себе таким, повинен носити на собі ладанку з попелом загиблих Героїв, які загинули за майбутнє України та українців. Носити доти, доки не будуть досягнуті амбітні цілі й завдання з розбудови української держави.

Пам'ятаєте «Попіл Клааса стукає в моє серце» із «Легенди про Уленшпігеля» Шарля Де Костера?

Натомість, ми на сьогодні маємо територію, населену переважно російськомовним населенням, де представники органів державної влади не тільки не знають, що є Конституція України як Основний Закон, який треба виконувати, але й не знають елементарних правил правопису української мови. Як приклад, Олексій Савченко, голова Миколаївської ОДА та сотні інших чиновників. Маємо тисячі абсольвентів «найкращої в світі освіти», які мають хіба приблизне уявлення про можливості рідної мови та кордони розвитку. Теоритично українці, фактично манкурти.

Маємо віртуальну державу, бо права і свободи людини, гарантовані нею, не виконуються. Зокрема, за ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»...

«Найвищу соціальну цінність» показали президент, прем'єр, та інші, декларуючи під час війни сотні мільйонів гривень готівки, сотні мільйонів доларів під подушкою, кораблі, літаки та інші предмети розкоші. Зрозуміло, що в деклараціях посадовців, міліціянтів, прокурорів, суддів, податківців, есбівців та інших мамонослужбовців відображено лише частину з награбованого «тяжкою працею».

Мені здається, що всі декларанти вбачають наш народ у «гробу та білих капцях», як писав поет Микола Анциферов.

Шкода, але Полтава не є винятком із загальноукраїнського контексту.

Красиве й величне місто, воно зусиллями можновладців нищиться й знеславлюється. Знищення пам'яток історії й архітектури в цивілізованому світі карається Законом. У нас навпаки. Представники закону (правоохоронці) ходять до ресторанів, побудованих на місці знищених пам'яток (як приклад, музичні класи Базилевич на вул. Пилипа Орлика). І через власну недалекість, вони думають, що це комільфо, тоді як освічені й інтелігенті верстви населення в будь-який час і в будь-якій країні вважали такі дії за mauvais ton.

Місто, яким керує #гречкацукортааптечка, приречене. Промисловість, за винятком двох заводів, знищена. Квадратні метри здаються десятками тисяч, але люди, які приїздять до міста, не можуть знайти собі гідну роботу.

Медицина Лисака знищує людей, приховує факти смертей, систематично стягує з людей останні кошти на міфічні фонди. Сотні «мертвих душ» працюють в лікарнях, поліклінічних відділеннях, створюючи необхідний фінансовий ресурс для вирішення корупційних питань в разі медичних помилок. Нами задокументовано десятки смертей в перинатальному центрі, лікарнях області та міста, коли так звані «лікарі» переписували історію хвороби, паталогоанатоми на замовлення писали«правдивий» висновок, а комісії з Києва, заохочені хабарами, не помічаливідвертих порушень. Тільки за заявами «Останнього Бастіону» порушені десятки кримінальних справ про вчинені посадовцями злочини.

На жаль, наші звернення до очільників міста й області, депутатського корпусу, натикаються на глуху стіну.

На мій погляд, ні в Полтавській міській раді, ні в обласній раді немає жодної політичної сили, яка б хотіла покращити життя людей. Є лише окремі наївні депутати, які бажають щось зробити, але партайгеноссе їхніх партій зв’язують їм руки.

Зрозуміло, що «голуби перелітні», які мешкають в Австрії, Росії чи Кіпрі, націлені накрасти з бюджету міста ще не одну сотню мільйонів за 2016 рік, виконуючи роботи з утеплення будинків міста, ремонтуючи дороги одноденними фірмами-прокладками. Так, на облаштування доріг обласного центру з бюджету міста виділяються понад 200 мільйонів гривень, а робіт виконано, в найкращому випадку, на 40 мільйонів. Дороги, які ремонтувалися в минулому році, у цьому вже зношені й розбиті.

Біомаса не може зрозуміти, що розкрадають їхні гроші. Що Мамай, Матковський, Шевченко, Чепурко та інші дарують адмінресурсуна свята подарунки та квартири не зі своєї кишені. Дарують те, що вкрадене у нас із вами. Десятки і сотні мільйонів у деклараціях – це цинічна посмішка над бидлом, яке вдає, що нічого не розуміє. Сотні вкрадених приміщень з комунальної власності міста, сотні мільйонів гривень, вкрадених з бюджету – оце і є та ціна негідників, які привели до керування Полтавою зграю недолугих політиканів. Тисячі сімей стоять в черзі на отримання житла десятиліттями. Багато з них ніколи не дочекаються квартири. Тоді як в цей же час сотні квартир та будинків, де померли люди без спадкоємців, у ручному режимі розподілені між «своїми». Серед «своїх» є судді і прокурори, есбівці і міліціянти. Немає тільки інвалідів, немає багатодітних сімей, немає тих, хто мешкає втрьох на 12 квадратних метрах.

Але біомаса повинна радіти – в наступному році вибори. Від проданої шкурки, перепрошую, голосу, вони отримають #цукоргречкуаптечку, від якої зможуть так-сяк проіснувати ще кілька років. Саме до наступних виборів.

Відомо, що чим гірше в країні, тим краще живеться адвокатам і попам. До них ідуть жалітися, ділитися наболілим. Сподіваються, що хтось допоможе. Тільки чомусь не зрозуміло, як двоповерхове приміщення в історичному центрі Полтави по вул. Спаська,10, площею близько 500 кв. м. стало власністю чи то церкви, чи то наближеної до церкви організації, яка ніколи не звітувалася і, мабуть, звітуватися перед звичайними смертними не вважає за потрібне.

Як бачимо, розподілення отриманих коштів позитивно впливає на добробут церкви та попів.

Здається, що очільник МВС Арсен Аваков, який на посаду замміністра взяв 24 літню дівчину, якахизується своїми оголеними світлинами в соцмережах та вказує про 10-річний досвід роботи, президент Петро Порошенко, який більше двадцяти років перебуває на державній службі і заробив при цьому близько мільярда доларів, Тимошенко, яка кожного дня змінює одежину вартістю десятки тисяч гривен, при цьому показуючи в декларації, що живе на одну зарплату, Гройсмани, Пашинські, Гонтарєви, сприймають населення України за дурників, яких можна обкрутити навколо пальця, ні в що не ставити.

Переконаний, що українці – далеко не такі. Нація, в крові якої живуть численні перемоги над наймогутнішими арміями світу (як приклад, перемога над Дарієм), що має незламну віру в майбутнє, нація, яка з честю виграла бій з голодом і репресіями, не сконала під час знищення кращих синів уДругій світовій війні, нація переможців, інтелектуалів, поетів, винахідників, філософів здатна розібратися з манкуртами у власній слободі, зробити необхідні висновки і відродитися,як птах Фенікс!

Переборовши зневіру у власні сили, розумні люди повинні триматися розумних. 

Критично сприймати інформацію (передовсім із телевізора) та інших джерел, які пригнічують нервову систему та доводять до депресивних станів.

Всі не манкурти вже давно зрозуміли, що віртуальна держава не здатна захистити нас, що завдання української нації зберегти себе, не піддаючись впливу олігархічних джерел масової інформації, які маніпулюють свідомостю й щоденно замиллють очі.

Можемо впевнено констатувати, що «Останній Бастіон» стався як об’єктивний і правдивий засіб масової інформації, що подає новини без спаплюження й популізму. Це – єдине впливове видання на теренах Полтавщини й одне з небагатьох в Україні, яке не боїться говорити правду. Наприклад, що на Сході України точиться ніяке не АТО, а повномасштабна війна. Що чинний уряд провадить політику комунального геноциду та знищує українську націю. Що справжня ціна на газ має бути мінімум в десять разів менша, ніж встановлена зараз. Перелік можна продовжувати.

«Останній Бастіон» не може мовчки спостерігати за процесом знищення України та виродження українців. Через це громадська спілка організовується в політичну силу, що усвідомлює глибинну суть процесів, які відбуваються у світі та українському суспільстві.

Глобально реформувати наскрізь корупційні гілки влади, державні інституції неможливо без заходження в міські, обласні ради, Верховну раду. Змінити ситуацію неможливо без активних дій у системі українського політикуму.

До нас долучаються свідомі українці, які гуртують народ у політичній боротьбі за очищення органів державної влади, молодь, яка бачить перспективи й працює над зростанням рівня свідомості нації, розумні та дієві громадяни, яких не задовольняє нинішній стан освіти, науки, медицини, промисловості.

«Останній Бастіон» запрошує всіх прихильників і небайдужих українців на установчий з'їзд, що відбудеться наприкінці січня. Час та місце проведення буде повідомлено в спеціальному випуску газети, в Інтернеті, по радіо та телебаченню.

Розумні обирають розумних!