Алогічна поведінка Московії
Українцям важливо за будь-яких обставин подіватися на краще, але діяти, враховуючи найгірше. І бути готовим до всього, що станеться.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Цей текст — цілковита конспірологія, і прошу саме так її сприймати. Останнім часом я бачу певну дивину у діях російського керівництва і вона змушує мене замислитися.
Я знаю, що становище Збройних Сил України на фронті — важке, м'яко кажучи, проте... а чи таке вже гарне становище росії:
- Що, як вся ота істерія, яку ми спостерігаємо з боку Москви, це агонія класу «пан або пропав»?
- Що як переможні заяви Москви — лише блеф, за яким шалені проблеми?
Дивіться самі — у Москві не гірше нашого знають про реальну ситуацію в Україні, а вона кисла. Продовження війни об'єктивно працює проти Володимира Зеленського та його команди.
Наша армія втомлена, і армія вимагає, щоб їй прислали заміну. Заміну прислати можна лише в один спосіб — почати мобілізувати виборців Зеленського.
А тут ще й кредитори України ожили; тобто реальний стрибок інфляції. А тут ще й виборі в США на підході, і чималі шанси бути обраним має Дональд Трамп, який не приховує своїх симпатій до путіна.
За логікою, що має робити Москва? Очевидно, що тягнути час, адже час за всіма розкладами працює саме на неї: хай, мовляв, переможе Трамп, а там!..
По-перше, вона ціною неймовірних втрат повзе вперед. На минулому тижні окупанти встановили рекорд — втратили 7800+ своїх (повторюю — це за один тиждень травня!).
У попередні тижні було дещо менше, проте разом цифра неймовірна — Москва старанно доповзає до півмільйона втрат. І задля чого такі неймовірні зусилля?
Так, ворог захоплює наші населенні пункти й кожна назва болем відгукується в наших серцях, але ми ще й досі контролюємо більше третини Донецької області. Якщо повзти тими темпами, якими вони повзуть зараз, на захоплення всієї області їм знадобиться явно більше як рік!
По-друге, Москва силиться загнати до свого війська якомога більше своїх підданих (які вони громадяни, нафіг?) При чому, до армії РФ призовників заганяють не лише силою, а й чималими грішми.
За підписання контракту із російським міністерством війни пропонують разово від 400 тисяч (у Брянську) до мільйона рублів (у Краснодарському краї та Нижньому Новгороді). Таким баблом розкидаються лише в одному випадку — коли під ногами горить земля.
По-третє, ви звернули увагу з якою частотою Москва почала завдавати нам ракетні удари? І як часто їх ракети стали прилітати по житлових будинках?
Це очевидне залякування від безсилля. Думаю не треба згадувати, що кожен такий залп обходиться росії в гроші яких ми з вами навіть не розуміємо: навіщо, якщо на росію працює час?
Звісно Захід відновлює допомогу нам, але очевидно, швидко та допомога не надійде, а винищувачі F-16 не стануть панацеєю від всього. Проте, очевидно, в умовах коли час сам працює на Москву, в інтересах Москви вдавати з себе миротворця і водночас сварити західні еліти між собою.
Натомість спершу у виданні Financial Times виходить стаття, що росія планує теракти по всій Європі. І майже синхронно із цим матеріалом росія оголошує навчання свого південного військового округу із застосуванням ядерної зброї.
Тобто одним махом путін підтверджує все про що роками говорить українська дипломатія і наші друзі на Заході — путін, курво, небезпечний. Смертельно небезпечний для всього світу!
Я бачу, Росія діє так, ніби її літній наступ це «паслєдній і рєшитєльний», мовляв, або зараз — або ніколи, але чому? Маю кілька версій, що саме викликає таку нервозну поведінку росії:
- Економічна. Певно фінансове становище всередині росії знаходиться на межі й Москва має всі шанси стикнутися з повноцінною відсутністю грошей. Тут доречно згадати удари по російських НПЗ.
- Позиція Китаю. Певно в Москві про позицію Сі Цзіньпіна знають щось таке, що означає — час вичерпаний.
- Нарешті, Москва сильно не впевнена в перемозі Трампа. Якщо так — час працює не на росію, а на нас.
Що там насправді в них робиться — скоро дізнаємося, наразі ж я переконаний — треба триматися. Шкода буде втратити перемогу в одному кроці від неї, але повторюю: це чисті мої припущення.