Юрко Фединський (за паспортом Бревер) – нащадок української родини. Бабуся й дідусь Юрка були представниками української інтелігенції, які не сприймали та не погоджувалися з ідеологією комуністичного режиму й змушені були у 1945 році залишити рідну домівку та виїхати до США, передає видання «Комментарии».
Вирішивши ще в дитинстві пов’язати своє життя з музикою, Юрко здобув музичну освіту та навчився грати на класичному фортепіано. Але це - не єдиний інструмент, який він освоїв. Були також бандура, кобза, мандоліна, електрогітара… Одного разу Юрко завітав до кобзарського табору, де збиралися американці українського походження, щоб поспівати та пограти на українських народних інструментах. Це був професійний рівень й доволі талановиті люди. Десять років юний музикант відвідував табір і зрозумів, що це - його доля. Пізніше у нього з’явилася думка, що потрібно не тільки співати та грати, а ще й мати для цього якісь кобзарські інструменти. І після цього Юрко Фединський почав майструвати бандури, кобзи, торбани та ліри й виконувати на них народні думи та балади.
До України Юрко переїхав у 1998 році. А от до Крячківки він з родиною переселився тільки чотири роки тому. І сьогодні серед мальовничої природи села відбувається процес відродження українського кобзарства.
«Моя прабабуся була родом з Полтавщини, а музична родзинка цього краю – народний фольклорний ансамбль «Древо», яке славиться не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Отже, з вибором місця, де житиме моя родина, було визначено» - розповідає Юрій Фединський.
Головним завданням для майстра у його справі є виготовлення інструмента, який би найкраще звучав і на якому було б легко грати. Сьогодні Юрко працює над новим видом кобзи і переконаний, що інструмент такої форми існував у минулому.
На запитання, чи робить Юрко бандури на продаж, він відповів:
«Спершу я майструю бандуру для себе, пізніше роблю ще кращий інструмент, а попередній варіант вже можу комусь продати. Проте, хочу зазначити, що я не комерсант і не займаюся виготовленням народних інструментів на продаж. Я роблю їх тільки тому, що це приносить мені задоволення,2 зауважує він.
Фединський також передає безцінний досвід виготовлення народних інструментів своїм учням, які приїздять до нього не тільки з різних міст України, а й з-за кордону. Їх у майстра близько тридцяти, але серйозних студентів усього троє. Вони приїжджають, живуть у вчителя по декілька місяців, і навіть по півроку. Юрко за їхнє навчання коштів не бере, учень тільки повинен сам забезпечити себе харчами. Нещодавно майстер-бандурист почав разом з дружиною будувати у себе на подвір’ї найдешевший та найтепліший варіант будиночку із солом’яних тюків. «Він потрібен для того, щоб було де розмістити учнів, адже коли вони приїжджають, то вимушені спати на підлозі» - говорить Юрко.
Дружина Юрка, Марія, родом з Полтави. Пара побралася вісім років тому. Марія вміє грати на скрипці та співає у колективі «Древо». У родині підростають троє дітлахів – син Мирослав та двоє дівчаток-красунь Наталка й Адріана. Своїх дітей до трьох років родина вирішила навчати тільки українській мові, аби вони відчували себе повноцінними українцями.
Варвара Самохіна