Відомий журналіст розповів полтавським колегам про професійні стандарти журналітики під час війни, а працівникам органів місцевого самоврядування – про співпрацю з місцевими засобами масової інформації.
24 квітня у Полтавській обласній державній адміністрації відомий український журналіст та ведучий політичного ток-шоу «Свобода слова» Андрій Куликов провів 2 тренінги.
На першій лекції журналіст нагадав колегам, що у сьогодні їм не можна забувати про професійні стандарти журналістики.
Він пояснював, як журналісти мають боротися з тією пропагандою та дезінформацією, яка існує зараз у суспільстві. Розповів про власні помилки та про ті, які допускають колеги. Андрій Куликов порівняв довіру українців до своїх ЗМІ з довірою британців до своїх, зокрема телерадіомовною компанією ВВС, та якими засобами можна заслужити довіру своєї аудиторії.
― Журналістський запис у нотатку, який журналіст зробив під час події, може вважатися доказом того, що все саме таке і було. Тобто не потрібно ніяких фото та відео, вистачить лише написаного журналістом на папері, ― зауважив Андрій щодо довіри суспільства до ВВС.
Також Куликов звернув увагу на стереотипи, які часто використовують ЗМІ, та акцентував на необхідності впровадження медіаосвіти, адже зараз до людини надходить величезний потік інформації, серед якого потрібно вміти відрізняти правдиву інформацію від неправдивої.
На другому семінарі Андрій розповідав про співпрацю місцевих ЗМІ з органами місцевого самоврядування, безпосередньо звернувшись до самих представників влади.
Лектор закликав працівників місцевого самоврядування тісно співпрацювати з місцевими ЗМІ та завжди бути готовими до зустрічі з журналістами.
― А ви візміть, і самі зателефонуйте журналісту та скажіть, що завтра відбудеться така-то подія. Повірте, журналісти це дуже цінують, ― зауважив ведучий.
Можливо, одним з найцікавіших моментів був, коли Андрій розказав, у яких епізодах відомого дитячого твору «Малий і Карлсон, що живе на даху» ми можемо простежити ставлення громадян до ЗМІ.
До речі, на обох виступах телеведучий згадав про вимушено переміщених осіб. А саме про те, що, якщо вірити статистиці, кожна 30 людина, яку ми зустрічаємо на вулиці є вимушено переміщеною особою, і що ми маємо добре до них ставитися, аби вони з позитивними враженнями розповідали про тимчасове місце їхнього перебування. А ще у такий спосіб ми можемо подивитися на себе зі сторони.
Наталя Гостило