Боєць з Полтави про зустріч з Президентом Литви: «Мені хотілося, аби в нас було побільше таких політиків»
Полтавець Віктор Трофименко місяць перебував на реабілітації у Литовській. За цей час він зміг зустрітися з литовськими міністрами і першою особою держави – Далею Грибаускайте.
–Ти коли відразу приїхав у Литву, то місцеві журналісти дізналися, що в них «кіборг». Як все далі пішло?
–Я відповім чітко – я волів би, щоб мене не називали словом «кіборг». Бо хтось почав і так підхопили. Те, що ми довозили якийсь час боєприпаси в аеропорт, трошечки там були – це не робить нас «кіборгами». Так, ми прикривали підходи до донецького аеропорту. Але я волів би «кіборгами» називати виключно тих, хто був в терміналі.
–Але ж в Литві тебе сприймали як «кіборга»?
–Так, але ми говорили, що так, ми приймали участь в боях біля аеропорту, в аеропорті, але зовсім мало. Реальна повага тим хлопцям, які там були. Не хочеться красти чужу славу.
Зі мною був ще один хлопець, Діма «Бетмен» Третьяков. Він ревно ставився до слова «кіборги». Враховуючи, що він сам і двоє товаришів були поранені в жорстокій сутичці з російськими бойовиками, а ще двоє їх товаришів полягли в нерівному бою – його можна зрозуміти!
–Під час реабілітації ти не сидів на місці і зустрічався з литовськими чиновниками. Хто це був?
–Зустрічався з литовським міністром оборони Юозасом Олекасом, з представниками МЗС Литви, з американцями – 145-а дивізія. Вони теж доволі доброзичливо ставились. Домовились, що вони нам передадуть американський прапор, а ми їм – наш. Але найголовніше – у мене була зустріч з Президентом Литовської Республіки Далею Грибаускайте. Це була велика честь для мене.
–Була якась підготовка?
–Все пройшло доволі швидко, за півтора дні це узгодилось.
–Як взагалі вона дізналась про українського учасника АТО у своїй країні?
–Вона знала, що українські військові перебувають на лікуванні й представники Фонду «Унія 1219» запропонували зробити цю зустріч – поспілкуватися суто по-людськи, не з формальної точки зору. Зустріч була в Президентському палаці. Попередньо перевірили всі матеріали про мене – резюме, «об’єктивку», відео – все ретельно вичитали. Ставились дуже приязно, але перевірили реально все. На самій зустрічі говорили про перспективи України, про перспективи Литви, про Росію, як дестабілізуючий фактор в геополітиці в Східній та Центральній Європі на сьогоднішній день. Шкодували, що така ситуація склалася. Грибаускайте сказала, що робитиме все, щоб допомогти.
–Скільки тривала зустріч?
–Трохи більше годили, хоча мала бути хвилин 15. Спілкувалися російською – проблем з цим не було, Грибаускайте її добре знає, хоча відвикла говорити цією мовою. Розуміли один одного дуже добре. Загалом нас було четверо – Президент, я та двоє людей із її супроводу.
Потім була екскурсія по Президентському палацу. До речі, добре потренувався в англійській з помічниками, які проводили екскурсію. Тож тепер англійську набагато краще розумію, ніж більшість написів литовською. Сподобалося як вона спілкувалася. Вона – залізна леді, рішуча, жорстка, але вміє вислухати. Мені хотілося аби в нас було побільше таких політиків. Вона намагається допомогти Україні всім чим може.
–Після цього місяця реабілітації, що б Ти хотів привнести в Полтаву?
–Одним з головних завдань для мене є створення у Полтаві центру психологічної реабілітації. Я розумію, що незабаром з АТО повернуться демобілізовані чоловіки і ними потрібно займатися. Звісно, над цим має працювати не одна людина, а ціла команда. Фонд «Унія 1219», яка допомагає у реабілітації українських військових у Литві, активно мені сприяє.
Роман Повзик, Аліна Костиря
