Чи довго ще «проживуть» у Полтаві «олімпійські паркани»?
До редакції звернувся житель Білорусії Сергій Кравченко – колишній полтавець. Цими днями він гостював у нашому місті у рідних і поділився деякими враженнями про Полтаву. На жаль, каже Сергій, за останні роки місто змінюється не в кращий бік: «З одного боку відкрилося багато торговельних закладів, різних супермаркетів, чого у нас в такій масі не побачиш. Але з іншого боку, у порівнянні з тим же Брестом, де я живу останні 15 років, Полтава дуже програє за рівнем загальною культури, чистоти, благоустрою…Особливо мене дивує центральна вулиця Фрунзе. Коли заїздиш до Полтави від Київського шосе, то одразу очі «впираються» у розграбоване приміщення заводу «Знамено»… А найбільше вражають парканчики на цій вулиці, які подекуди похилилися і стоять тут, як у нас кажуть, ще від царя Панька. У нас такого не побачиш!»
Ми зацікавилися цими парканами, які мають своєрідну історію.
…Чотири роки тому Полтава і Полтавщина відзначали 30-річчя Московської Олімпіади-80. Ця дата добре відклалася в пам’яті полтавців, адже траса олімпійського вогню проходила через усю територію області. Більше того, вона була однією з найпротяжніших в Україні – понад 200 кілометрів – від Пирятина до Чутового. А у Полтаві олімпійський вогонь навіть «ночував». Тож готувалися до його зустрічі по всій області у 1980 році з розмахом.
Траса Київ – Харків, більша частина якої проходить Полтавщиною, була капітально відремонтована, вздовж неї привели до порядку не лише навколишню територію, але й благоустроїли «притрасівські» села: відремонтували вулиці, клуби, школи, магазини… Опріч траси побудували навіть нові ошатні туалети. Та оскільки все, як тепер, так і тоді, робилося в авральному режимі, то ці диво-споруди подекуди були лише «декораціями», бо не могли виконувати свою «функціональну роль», позаяк не мали …вигрібних ям. Найсмішніше те, що ці капітальні споруди деінде з часом перетворилися на придорожні …магазини і навіть «забігайлівки».
І все ж є одна річ, яка відтоді збереглася практично у первісному вигляді. Це паркани й досі називають «олімпійськими». Загалом уздовж траси їх було встановлено ледь не на сотню кілометрів: паркани міняли державним коштом на «стандартизовані» навіть у приватних садибах селян! Як кажуть, повезло… Тож траса на довгі роки «зарябіла» характерними для таких парканів ромбами, які подекуди навіть прикрашала емблема Олімпіади-80.
Вірою і правдою відслуживши понад 30 років, саме ці паркани збереглися й досі на центральній вулиці Фрунзе. Тож «паркани-ветерани» зустріли і ЄВРО-2012.
Скільки їм ще ганьбити місцеву владу, ніхто не знає. Навіть сама влада.
