«Екстри» повні штани, з «сенсами» − важче

Велеречивий екстрасенс зі стійким реноме перекинчика зморозив не дурничку, а відверту дурню з ознаками криміналу. Заждіть шановні колеги виправдовувати тимчасово популярного глашатая тим, що у нього наразі місія національного душеспасителя – нести масам розцяцькований позитив. Тим паче, що приофісний глашатай знову збився на звичне вилизування падишаха.

Ображений, буцімто, перебільшеною увагою мережевих дамочок до реального мужика, Головкома, генерала Залужного, радник письмоводителів накладною груддю став на захист свого, верховнішого. Дослівно: «Потрібно називати речі своїми іменами. Надто багато зображують цнотливих, «ах, Залужний, ах, ЗСУ», вдаючи, що не існує Верховного головнокомандувача, без прямого розпорядження якого ні Залужний, ні ЗСУ не можуть провести ні однієї операції... Зеленський керує ЗСУ і всіма Силами оборони. Вибачайте, так вийшло».

Ох, як засмерділо дріб'язковістю від такого недоречного нині підкилимного вовтузіння! Ділити лаври будете під собором Василя Блаженного! Сьогодні ми віддаємо належне усім випадковим слугам – війна з багатьох зробила пристойних людей, пристойним є і колишній лицедій на несподіваній посаді, але ж і краї треба бачити!

Якби люсін найверховніший керував «усіма операціями», орки були б під Варшавою.

Оперуємо двома аргументами. Кермування лише однією операцією, розгляд якої відкладений до переможних часів, сьогодні має наслідком участь сотень головорізів-вагнерівців у боях зі ЗСУ. А не кермував би – та сволота би сиділа. Або й лежала.

Друге. 45 днів боїв вивели таку не любу верхголовкомом стратегію у практичну площину. Що й демонструє Залужний, методично і стратегічно знищуючи орків. Визнання самим верховним відсутності у нього згаданої навички ще задовго до «операцій», викриває прилипалу Арестовича з потрухом і усіма його манатками. І ще: якого ханатка ви, стратеги гівняні, наїжджаєте ще й на Марченка?! Чим вас, стратеги, допекли «П'ятий», «Прямий» і «Еспресо»?

Атож, попри визнання мораторію на «фе» до влади, наполягаємо, стартувала стадія виправдання передвоєнних дивацтв. Включно з розмінованим Чонгаром, херсонським мостом, розкритими настіж воротами на Бучу, Ірпінь і Гостомель, травневими шашличками.

Спробуйте, довірливі ви наші, якось по-іншому пояснити ось це: … влада вирішила не говорити українцям, що війна неминуча, тому що почався б масовий вихід біженців і вони б «забили всі дороги».

Дослівно: «Це було б 8, 10, 12 мільйонів людей. І армія не пройшла б в райони оборони. Це повний параліч доріг. Це дуже бажана ситуація для військового керівництва рф. У такому випадку ми, напевно, одразу б програли цю війну і лівобережжя все. ... Жодним чином ми б не впоралися з цією ситуацією і єдиний вихід − танками давити наших же громадян, розстрілювати, щоб пройти через мости. (виділено нами – авт.) І тепер питання: яке рішення потрібно було ухвалити? Або замовчати або залишити паралізовану країну і напевно здати лівобережжя».

Агов, муедзине, перевір кукуху. Слабо було тихцем вивезти хоч би
дітей з дитбудинків? Все вони знали…

Колись, ще у благословенні часи підленького братерства, і наш поет Микола Вінграновський обурився подібним блюдолизом:

«…Кому брехав? Кому служив — почім?

Для чого жив, убогий ти і голий?!

Ти — нуль. Пшоно ти. Згаром-перегаром

Розвійсь, і звійсь, і тінь свою склепи!..»

Слава Україні. Її Героям. Смерть ворогам.