Католицький Університет, медіакомунікації і західне мислення в освіті очима полтавця
З 9 по 12 грудня у Львові проходить Школа громадської активності «Mediastream». Її організатори – Український Католицький Університет (УКУ) та Deutsche Welle Akademie. Оскільки мені пощастило стати учасником, то хотілося б розповісти про саму локацію і цей незвичний для України навчальний заклад.
Полтавці у Львові
Мені завжди приємно, коли на різних навчаннях по Україні я не єдиний з Полтави. Цього разу наше місто презентує також студентка ПНПУ Аліна Костиря. Крім того, на минулому проекті цієї Школи (оскільки дана вже є III-ою) перебувала колега Аліни, Лілія Войцехівська. Плюсом до «полтавського» десанту варто назвати ще Аліну Смутко, яка здобуває в УКУ ступінь магістра медіакомунікацій і допомагає своїм землякам зорієнтуватися в житті цього «українського Хогвартсу».
Привітання від міліції
Обміркувавши можливості приїзду, ми вирішили прибути у Львів за день до початку програми. Організатори проти цього не заперечували і готові були поселити гостей у Колегіумі УКУ.
На початку трохи спантеличила робота львівської міліції. Правоохоронці відразу на пероні перевіряли документи і мету приїзду кожного чоловіка, який виходив з потяга і йшов у місто. Можливо, це пов’язано з тим, що ми приїхали з боку Харкова – не знаю. Але в сучасних умовах мені здається, що така ініціатива потрібна і доцільна. Хоча перевірка трохи вибиває з ритму (особливо, якщо за півгодини перед цим читаєш роман Стівена Кінґа про геніального маніяка і вибухові суміші).
Колегіум – тут хочеться жити
Дякуючи вищезгаданій Аліні Смутко, дістатися до Колегіуму не склало жодних проблем.
От тепер варто зупинитися на описі цієї будівлі.
Ми думали, що це гуртожиток. Він може вмістити 200 студентів, 8 викладачів і 4 гостьових лекторів.
Аліна Смутко відразу сказала, що коли вперше побачила його, у неї «щелепа ледве не вдарилася об камінь». Підійшовши до приміщення, ми зрозуміли чому. Назвати це «гуртожитком» не повертається язик.
Спроектована будівля бостонською компанією «KMW» і являє собою суперсучасну споруду з інноваційним дизайном. Охорона, вхід – лише по картках (це один рівень безпеки, щоб пройти в своє крило на поверсі потрібно ще раз використати картку), ліфт, побратимів якого можна побачити лише в полтавських ТРЦ. Живуть студенти в комфортних кімнатах (по троє) з душем і туалетом. В цьому ж приміщенні є так званий студенторіум – місце для зустрічі студентів і проведення вільного часу. Поруч – величезна трапезна, ціни в якій не відрізняються від цін у їдальні моєї альма-матер.
Місяць проживання для студента в таких комфортних умовах вартує 550 грн. Це ціна, яку може собі дозволити студент, який не сидить склавши руки і намагається відразу використовувати свої знання на практиці. У Полтаві мої знайомі знімають квартиру з далеко не такими крутими умовами за суму у 3 рази більшу.
Щодо гостьових кімнат, в одній з яких я живу, то це набагато краще, ніж готельні номери Києва і Дніпропетровська, де мені доводилося зупинятися.
Можливо, хтось побачить мінус Колегіуму у значній віддаленості від університету. Але інфраструктура, яку розбудовують довкола Колегіуму (наразі там зводять церкву і душпастирський центр, в планах ще багато споруд), цей недолік нівелює.
Хоґвартс відкриває двері
Будівлі корпусів Католицького Університету руйнують стереотип того, як має виглядати вищий навчальний заклад. Здається, що це будинок заможного архітектора-постмодерніста, який живе разом зі своїми творіннями. В цьому відчутний західний підхід. Заклад приватний. Стипендії для навчання є, але їх дуже мало. Тому університет намагається створити максимально комфортні умови для студентів – як для навчання, так і для побуту.
Буду щирим – мені страшенно сподобався як інтер’єр (оскільки десь в глибині душі я – інженер), так і екстер’єр.
Корпуси насправді невеличкі, студентів не так багато порівняно з нашими вузами, але ця елітарність притягує.
У чому ж різниця в навчанні?
Спілкуючись зі студентами, розумієш основну відмінність у їх підходах. При навчанні в УКУ головним є практика. Для викладання запрошують практиків журналістики, активних гравців на медійному полі. Майстер-класи тут дають, мабуть, найкращі представники новинної індустрії України та закордону: Сергій Лещенко, Адам Міхнік, Сергій Рахманін, Роман Скрипін, Маріуш Щиґел та багато інших. В обладнаній студії (яка не поступається нашим телеканалам) студенти знімають сюжети, роблять інтерв’ю з гостями. У спеціальному ньюзрумі вони працюють з відеомонтажем, звуком, верстають газети і журнали.
До речі, цікава деталь: дізнавшись, що в університетах Полтави викладачі ще й досі користуються крейдою, львівські колеги дивуються.
Отож, на виході студент має всі необхідні навички, які потрібні йому для роботи в медіа. Це не мертва теорія, яка нікому не потрібна. Їхнє навчання – суцільна практика, яка зазвичай у наших ВНЗ є чистою формальністю (або повинністю фарбувати щось десь в університеті).
Студенти, здається, проводять весь час у своїх проектах. Вони обговорюють свої матеріали і роботу навіть під час обіду. Вони живуть медіа, і це круто.
Я не знаю, чому відчуваю таку різницю між тим, що є в нас, і тим, що бачу тут. Віра, постійне спілкування із західними колегами, прагматичний підхід до справи, залучення практиків – певно, це частково впливає на унікальність УКУ.
Я хотів би бачити подібні проекти у нас. Розумію, що це ілюзія. Але хоч би полтавці більше їздили на стажування у подібні заклади. Критична маса рано чи пізно розпочне зміни в освіті.
P.S. Оскільки якість моєї камери не надто висока, то частина фоток взята з різних джерел (де підписано). Але я буду працювати над цим.
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «MagnumOpus»
