Культура й патріотизм. На білбордах чи у вчинках?
Кандидати на посаду міського голову в Полтаві люблять поговорити з білбордів, яке у нас культурне, патріотичне, здорове й щасливе місто. Щоправда, тільки-но вибори завершаться, свої обіцянки й лозунги посадовці вже й не згадають. А деякі взагалі не розуміють і не виконують написаного.
«За культурну Полтаву», «За патріотичну Полтаву», - промовляє реклама Андрія «Половинки». Поєднання непоєднуваного – фірмовий стиль «Команди Матковського».
Говорити про патріотизм і висувати свою кандидатуру на посаду міського очільника біля пам’ятника російській славі й докладати всеможливі зусилля, аби в Полтаві не було пам’ятника Мазепі, здирати плакати з його обличчям, – хіба це патріотично?
Простежується разюча подібність між рішеннями колишнього міського очільника Матковського і нинішнього Мамая.
Скажімо, обидва полтавські голови виступали проти встановлення у Полтаві пам’ятників справжнім героям України, які боролися з російськими окупантами 300 і 100 років тому. «Половинка», коли обіймав посаду міського голови, вихвалявся перед ветеранами, що не допустив появи у місті пам’ятників зрадникам України (Матковський вважає Івана Мазепу зрадником), а Мамай сказав, що Мазепа не національний герой, і що це не його гетьман, тому також не дав дозволу на встановлення пам’ятника. Подібність в ухваленні рішень і позиції проти України Матковського та Мамая на лице, чи не так?
Натомість «план» Андрія «Половинки» з відзначення 300-річчя трагічної для України Полтавської битви передбачав витрати на сотні мільйонів (!) гривень. Реалізувати те безглуздя повністю не вдалося, та без театралізованої «битви», гучних шоу, концертів, нагороджень, що вилилися фактично у танці на кістках наших предків, тоді не обійшлося.
При цьому на офіційних урочистостях з нагоди ювілею у 2009 році за участю керівника адміністрації президента Росії Сергія Наришкіна «команда» Матковського першим увімкнула гімн…Росії. У ті дні Андрій «Половинка» влаштував ще й гучну пиятику зі своєю челяддю та іноземцями на території найбільшої полтавської святині – музею-садиби Івана Котляревського. Саме за вказівками тодішнього очільника мерії, підлеглі йому комунальники регулярно «викорчовували» встановлені на полі Полтавської битви громадськістю хрести пам’яті на честь загиблих у ній українських козаків. Так само підло, по-варварськи знесли тоді 8 освячених хрестів пам’яті жертв Голодомору та знищили присвячений їм калиновий гай, який небайдужі полтавці посадили на початку вулиці Шолом-Алейхема.
Хіба це культурно? Чи це патріотично?
Розкрадати Парк «Перемогу» й відбирати в дітей 3 школи та школи мистецтв землю – може, це патріотично? Може, ми чогось не розуміємо?
Матковський, міський голова, на той час, в якості відступних для школи, погодився із пропозицією ТОВ "Компанія Сенатор" щодо спорудження спортивного майданчика з тренажерами для загальноосвітньої школи №3 на загальну суму 300 тис. грн. у термін до 01.04.09 року.
За твердженнями засновника "Сенатора", для отримання земельної ділянки за вищевказаною адресою, він через директора компанії Шуліки О.І., сплатив наступні кошти:
1.Директору видавництва "Полтава"-150 тис. доларів США, за гаражі, належні видавництву
2.Сігику та Морозову -100 тис. доларів США, за гаражі, належні їм.
3.Матковському- 50 тис. доларів США,в подяку за те, що він міський голова
4.Близько 20 тис. доларів США Полтаваархпроекту за виготовлення технічної документації і проекту будівництва.
Ще близько 10 тис. доларів пішло на прибирання та вивіз гаражів з території забудови.
Проблема вся в тому, що школа №3, яка втратила частину земельної ділянки, до цього часу не отримала передбачених розпорядженням Матковського ні грошових коштів в повному обсязі, ні спортивного майданчику.
І лише 21.09.2009 року, ТОВ "Компанія Сенатор", в особі директора Шуліки Олени Ісааківни, передала, а Полтавська спеціалізована школа № 3 прийняла тренажери, на загальну суму 42309,00.грн.
Школа № 3 залишилася без частини своєї земельної ділянки, школа мистецтв також.
Про патріотизм і культуру треба не говорити, ці фундаментальні поняття треба виконувати й відстоювати їх зараз, в особливо важкий і напружений для країни час, коли на сході точиться війна.
Патріотизм і культура - не в білбордах, а в діях!
Люби Україну вчинками і нехай за тебе скажуть інші.
Слава Україні!
