Культура2025 очима полтавця: якою буде стратегія розвитку суспільства на наступні 10 років?
Багато проблем у різних сферах нашої країни сталися через відсутність довготермінових стратегій. З приходом до влади тих чи інших політичних еліт, бачення курсу суспільного розвитку розвертається в протилежний бік. Тому митці, представники культурних інституцій, незалежні організатори вирішили створити візію розвитку культури на наступні 10 років – платформу «Культура2025».
Проект стартував у серпні 2014 року і має завершитися у грудні 2015 року. За цей час пройшли стратегічні сесії у 6 містах: Львові, Вінниці, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові.
3 грудня у рамках ІІІ Форуму організаційної майстерності стратегічна сесія пройшла у Києві. Оскільки учасники «Magnum Opus» стали єдиними запрошеними представниками з Полтави, то я спробую розповісти про те, що відбувалося цього дня і як це зможе вплинути на розвиток українського суспільства у майбутньому.
Модератором заходу виступила Олександра Бакланова, партнер компанії pro.mova, експерт зі стратегій. Вона розповіла тим учасникам, які вперше опинилися на стратегічній сесії «Культури2025» в чому полягає поточна робота.
Як я вже сказав, у кожному з міст, де пройшли сесії, вже є напрацьований масив проблем, які не дозволяють культурі нормально функціонувати на постійній основі. Разом з масивами проблем у конкретному місті проблеми шукаються по кожному з трьох напрямів – «Спадщина», «Мистецтво», «Культурні індустрії». Далі вже з допомогою експертів проводиться робота над проектами рішень, які мають вирішити задані проблеми. Ці рішення і стануть стратегією розвитку культури на наступні 10 років.
Дві проблеми, щодо яких відразу модератор попрохала не дискутувати – відсутність фінансування і недосконале законодавство.
Розробляючи таку «дорожню карту» важко дивитися на себе зі сторони. Для такого погляду Олександра Бакланова запросила експерта з Естонії – Рагнара Сііла. Іноземець розробляв таку стратегію культури у своїй країні (на це у них пішло 2 роки), 9 років працював у Міністерстві культури Естонії. У лютому 2014 року цю стратегію затвердили на найвищому рівні.
Рагнар розповів, що в Україні наразі є унікальна ситуація у сфері культури і тому не вдасться просто скопіювати стратегію в тієї чи іншої країни. Тих іноземних експертів, які обіцяють вирішити цю проблему, естонець радить одразу виганяти з країни.
2 місяці досить для того, щоби маленькою групою експертів написати таку стратегію, але це не є хорошим способом. Бо якщо інша партія приходить до влади, то документ зі стратегією просто покладуть у шафу. Тому для створення цього бачення майбутнього потрібна спільна робота тисячі представників по всій Україні. Тоді будь-якій партії буде важко перекреслити або проігнорувати напрацювання незалежних інституцій і громадян.
Експерт говорить, що наразі ця робота перегукується зі словами Джона Кеннеді: «Ми робимо щось не тому що це просто, ми робимо щось тому що це складно».
Дуже важливо, щоб документ включав у себе дуже детальний план дій – хто, що, коли, як. Це не має бути просто черговий, написаний гарно текст, який не діє.
Щодо розробки стратегії, то Рагнар заявив, що Україна не в унікальній позиції, адже наразі майже всі європейські країни переглядають свою культполітику. Він також побажав, щоб був сучасний документ, який зможе слугувати прикладом для Європи.
Є три елементи, які, за словами іноземного експерта, треба включити в цю стратегію.
По-перше, культуру в усіх її проявах. Не лише традиційну, інституційну культуру, не лише театри, музеї. Так, це важливо, але також треба зважати на сучасні види мистецтва, на сучасний танець, на перформативне мистецтво, навіть на розробників комп’ютерних ігор. По-друге, в цій культстратегії необхідно переглянути ставлення до культурних цінностей. І по-третє, є пункти, які треба обов'язково обговорити у стратегії:
1) культурне різноманіття;
2) доступ до культури (для груп з обмеженими можливостями, жителів віддалених районів);
3) культурна освіта (у школах і в університетах для працівників культурних професій);
4) культурні індустрії, інкубатори ідей;
5) право інтелектуальної власності
6) доступ до фінансування, альтернативні способи фінансування;
7) залучення культури в інші сфери розвитку (політика, економіка тощо);
8) роль культури у використанні середовища міст та сіл;
9) цифрова культура, відцифрування;
10) культурний експорт, культурна дипломатія;
11) хороше урядування в культурі – прозорість, верховенство права, відсутність корупції.
Наступним спікером була Олександра Коваль, директор «Форуму видавців» у Львові (найбільшої літературної події року). Вона розповіла, що ще на початку 2000-х разом з Олександром Афоніним, президентом Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, розробили Стратегію розвитку книговидання. Але вони так і не змогли проштовхнути цю ініціативу. І тепер, послухавши доповідь Рагнаса Сііла, вона розуміє, що це сталося тому, що їх працювало всього двоє.
Говорячи про попередні 6 стратегій у різних містах України, пані Коваль сказала, що спільного виявилося більше, ніж відмінного. Найбільші проблеми це:
1)Відсутність комунікацій між культурними працівниками, органами місцевої влади, громадою. Люди просто не знають, що відбувається у сусідніх регіонах;
2)Відсутність співпраці між місцевою і обласною владою. Ці структури частіше не просто дублюють повноваження одна одної, але й реально конкурують;
3)Промоція України потрібна насамперед всередину, а потім – на зовні.
–Культура, – говорить пані Олександра Коваль, – це те, куди мають бути спрямовані зусилля.
Модератор Олександра Бакланова попрохала на початку обговорення засвоїти дві тези:
1)Культура – це не тільки те, чим керує Мінкульт, це те, що допомагає суспільству розвиватися;
2)Нам потрібно вийти із гри з нульовою сумою (тобто якщо я виграю, то хтось обов’язково програє).
Далі всі присутні (63 особи) розподілилися на три напрямки. Оскільки «Magnum Opus» більше належить до культурних індустрій, то маю змогу розповісти, які проблеми шукати тут.
Питання, було просте: «Що заважає культурі функціонувати на постійній основі?».
Відповіді розділили на 6 сфер: менеджмент, комунікація, фінансування, законодавство, інфраструктура, різне.
Кожен бажаючий у всіх трьох напрямках висловлювався щодо тих проблем, які він бачить у культурі. Всі їх занотовували. В результаті отримали список проблем стосовно «Спадщини», «Мистецтва», «Культурних ініціатив». Напрацювання кожного напрямку представили перед учасниками.
Наприкінці стратегічної сесії Олександра Бакланова сказала, що кожен бажаючий може долучатися до ініціативи як волонтер на сайті «Культури2025».
Представник робочої групи, Катерина Ботанова, директор Фундації «Центр сучасного мистецтва» та редактор онлайн-журналу «Korydor» розповіла про те, що буде далі. Незабаром відбудеться сесія у Чернівцях, а також робоча група спробує домовитися про зустріч з новим Міністром культури України – В’ячеславом Кириленком.
В будь-якому разі, робота над новим баченням культури, не радянським, а відповідним до сучасних вимог суспільства ще тільки починається. Це дає відчути себе частиною великої і важливої справи. Це дає відчути відповідальність перед соціумом, яку потрібно нести весь час.
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»
