Матрикул (аусвайс) «хорошого руського» – жопа, перепрошуємо

Воно було би логічніше, та й зручніше, про сволоту за поребриком забути на невизначений час. Доки оговтаються. Щоправда, треба   враховувати й те, що процес оговтання сусідам в принципі невідомий, відтак, невизначеність розтягнеться щонайменше на десятиліття. Ну, якось би ми й пережили. Принаймні, намагалися б.

Та емпатію до здичавілих, авжеж, не вартих прискіпливої уваги, збурило особисте.

Ділимося. З огляду на вік і минуле зі стаціонарним «Алє, у апарата», дозволяємо собі на всілякі т. зв. додатки-ґаджети,  вайбери/ватсапи/телеграми заходити під настрій. Себто, інколи.

Так ось, переглядаючи місячний протокол ватсапу, були неприємно здивовані привітанням нас з паскою ріднею з «глибини сибірських руд». Від 24 квітня. Місяць тому.

Зачепило. Бо перед цим остання вельми зла і конкретна розмова відбулася з «русской душой, на это не способной» на другий чи третій день після «душевних» бомбардувань нашого спільного з ріднею слобожанського села. Ми кинули рідні на вайбер актуальні світлини їхньої малої батьківщини. З вирвою замість сільради і рештками пам'ятника невідомому солдату. Після цього рідня в односторонньому порядку видалила нашу адресу з комунікаційних мереж.

Нехай. Ми, оглядаючи вітальні паску з яйцями на моніторі, стишились і переконали себе у необхідності не запалюватись – про непохитні  наші войовничо-атеїстичні переконання (бога нема і невідомо коли буде) рідні відомо – то що, кепкують?

Бо спершу, як на людей, треба було б поцікавитися, чи ми тут живі… 

«І знову тиша», − підсумовує наші родинні стосунки Ліна Костенко. – «Лиш блукають луни».

Тепер екстраполюємо засльозене особисте на світоглядно цивілізаційне.

Одної крові з «глибинаріями» російські опозиціонери – тієї гілки, що несистемна – перебиваються наразі по закордонню. Звісно, дискриміновані, ображені, жадні справедливості, бо замолоду були проти лєніна-сталіна-путіна. Категорично не сприймають колективної відповідальності, валять все на бункерного і гарячково вишукують шляхи придбання «паспорта хорошого руського».

Погодимось, що одиниці з них (на 140 млн, матері його ковінька!!!) заслуговують на співчуття за проукраїнську позицію – дійсно важко Шевчуку і Ахеджаковій, трохи легше Невзорову і Шендеровичу. Подружжю Пугачових легко скрізь.

Але ще раз – свідомих необхідності знищення щурячого режиму там кіт наплакав. Стан же загалу – безлад. В усьому! Включно з соціологією.

Притомна людина може всерйоз сприйняти оцей висновок їхнього ВЦІОМу, який днями з'ясовував авжеж не ставлення росіян до авантюри щура-вождя, а… їхні «погляди на вплив таємних організацій і сил»: «Россияне становятся более рациональными не только в политической, но и в личностной сфере. У 88% россиян никогда не возникало ощущения, что их поведением управляют тайные силы, тогда как в 1992 году таких было лишь почти половина (48%)»?!

Справді, яка ще «таємна сила»?! Тільки винятково «раціональне в особистісній сфері» пхає бурятський «іпотечний політикум» на мародерство і ґвалт неповнолітніх за шість тисяч кілометрів від свого нужника за юртою. Псковське бидло хіба що ближче географічно, аусвайс той же – жопа.

Виздихали б ви усі отам, збльовиші.