Монумент десятьом заведенціям

Опінії
23 серпня, 09:27
Монумент десятьом заведенціям
Фото: Останній Бастіон

І не згадуйте каплінів всує – можливі як постриг у прості люди, так і обрізання...

Пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Молоде місцеве дарування з карколомним медійно-мистецьким бекґраундом, простолюдинським світоглядом та в декількох іпостасях – то Владлена, то Влада, претендентка то на мерство, то на нардепство, вчора Каплін, сьогодні Співак – виступило з ранньохристиянською ініціативою.

Заступниця директора департаменту економіки та інвестицій –начальник управління стратегічного розвитку у Полтавській міськраді з ревністю новонаверненої язичниці перейнялася черговою популістською дурницею в контексті попередніх дурниць місцевого осередку найпростіших – на розі Сінної та Пушкіна, у Вересневому скверику на задах облдержадміністрації юний чиновний підрост вкопає дві каменюки на честь ветхозавітного конспекту сорокаденних розмов Мойсея з Богом на горі Синай.

Як наполягає міська депутатка, духовності Полтави в усі її історичні часи бракувало увічнення Мойсеєвих скрижалей.

Згоджуємось з богобоязною пані, бо саме відсутність гальмівних колодок на духовності її, м'яко кажучи, однопартійця й призвела рицаря-лівака Капліна до протистояння Мамаю на сокирах. А згадав би трубадур Сергій давньоєврейські скрижалі – двері були б цілі.

І зійдуть на Кобищани часи Страшного Суду, і стануть наші паркани блокпостами до Чистилища.

Тепер заскочений астрономією в платіжці кобищанець прийде до монумента імені Співак-Мойсея, пошатириться спиною об граніт десяти заповідей, і стишиться враз його праведний гнів на комунальне посіпацтво, і пролиється на нашого занапащеного кобищанця благодатна правда відосиків Зе і пустопорожніх спічів Капліна, і зазеленіють дядькові сліпаки, бо являться дядьку лики Квартального Бога з Кривого Рога і Жені Лисого, Його Пророка. Піде дядько, замирений п'ятою скрижаллю («Не убий!»), вип'є пива.

23 серпня до пам'ятки Старого Заповіту здійснить хадж Рустам Гакильович Ахмедзянов – киянин, директор та власник ТОВ «Бізнес-Сервіс Груп», яке звело «найвищий в області флагшток» (50,0 м) для «найбільшого в області державного прапора» (96,0 м²). Рустам Гакильович трохи підтоптався на 12-мільйонному замовленні полтавських клоунів, тож старанно і довго витиратиме рукавом нового піджака четверту заповідь Мойсея про «вшанування святкового дня», бубонітиме не по-нашому: «больше праздніков хароших і разних».

Пан Синєгубов, якщо його триматимуть за ноги, зможе щоранку вітатися з Прапором з вікна свого кабінету на шостому поверсі. А то принесе до монумента чиновного глупства свої специфічні печалі й полтавка з обмеженою соціальною відповідальністю та чималим досвідом прикладної перверсії.

Вчитається гуляща в номер шостий заведенцій, викарбуваний Владою Олександрівною в граніті: «Не чужолож!». Зронить непрошену сльозу Маруся-Магдалена від згадки про таке скороминуче романтичне минуле, а тоді рвоне, просвітлена,  до свого вже трохи лисого, та все ж такого наївного Гриця з радісною звісткою про дивом відновлену цноту.

Муж спрежевіку слугувався десятою скрижаллю і направду «не пожадав бодай раз жінки ближнього свого», то й простить свою колись непутьову блудницю Марусю. Обнімуться голуб'ята і  куплять новий холодильник.

Надвечір під сакральним Вдадиним Знаком крадькома збиратимуться мени і вуменки, афільовані з «Полтава реал естейт груп». Від скрижалей відводитимуть очі – до кісток пропікатиме восьмий рядок Декалогу!

Та відпустяться самі собою минулі гріхи баригам і барижанкам, коли падчерка Ірина, донька Наталка і колишня Людмила утрьох, в єдиному сімейному пориві припадуть грудями до каменюки, ніби три матросови зразу, закриваючи недоречне Мойсеєве: «Не цуп, Мамай, чужого!».

Над гранітом Знаку і діловим полтавським чортополохом прошелестить полегшене зітхання власників нерухомості на Кагамлика, 66 (Полтава); Курчатова, 3а (Полтава); Глибочицькій, 40 (Київ); Костянтинівській, 75 (Київ); Нижньому Валу, 15 (Київ). Натреновано синхронно плюне індульгована сім’я на Рух Чесно, портал Prozorro і суддю Гольник. Десь смачно гикнеться «Цареві ларька».

Услід за ТОВ «Полтава реал естейт груп» до Вересневого скверика чинно підступить облпрокуратура з філіалами у повному складі. Перша шерега вже минатиме тюрму, а остання ще лише виповзе з центрального офісу. Кожен з трьох сотень стражів законності облобизає заслинений попередньою делегацію восьмий скрижаль на Владиній Каменюці: «Не кради!».

Дебелі пташенята гнізда Венедіктового лоби пооббивають в надії вивести порчу, профспілками наслану! Бо щоночі повпредам справедливості із замашками бандитів сниться будинок спілок на Ляхова, 1, під шумок рейдернутий прокурорами. А то бува аж кидаються у ліжках чатові правди і законності від кошмару з головою ФПУ Григорієм Осовим у головній ролі – соціальний партнер роздирає пащу одному з чергових полтавських облпрокурорів. Заснеш, коли обласна рада профспілок ста п’ятдесятьма тисячами горлянок скандує: «Давай, Гриша, мочи його, драпіжника!».

Камінь з Декалогом світиться зеленим від скинутих на нього прокурорських гріхів.

Сама ініціаторка відновлення слави ранньохристиянських святинь під каменюкою закопає свою декларацію, цинічно ігноруючи дев'ятий припис Мойсея: «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!». Бо лише Богові відомо, коли Влада Олександрівна бреше. Тоді, коли хвалиться 174 тисячами доларів, 880 тисячами гривень і 48 тисячами євро у готівці? Чи тоді, коли божиться, що не має доходів?

Біля свого монументального дітища простолюдинка перебуватиме не довго: ніколи ляси точити, треба йти та давати лад міській економіці й лавині інвестицій. 

...У скорботній задумі інвестиційно-стратегічна вірянка повільно минає недіючий Центр «Дія», ковзає байдужим поглядом по половині Синєгубова, яка зранку висить на підвіконні – задивилася на найбільший в області прапор і все ніяк не випаде з вікна. І області.

Під стінами Дворянсько-Селянського банку Влада мимоволі пришвидшує крок – всередині архітектурної пам'ятки гамірно як в салуні на Дикому Заході, хлопці Баканова все ще ловлять Чауса.

Бігцем прошмигує й мимо пустки Кадетського корпусу – з чорних вікон показують дівчині дулі і корчать пики Матковський, Удовіченко,  Іващенко і… Сергій Каплін. Влада глибоко і щиро сумує з несподіванки, машинально переходить на латину: «Et tu, Brute?», мовляв, «І ти, Серього».

У Корпусному парку творча натура з оголеними нервами, випускниця карпенко-карівської кузні театральних і кінематографічних кадрів вкотре пропускає через душу глибинний сенс символіки ерегованої слави сусідської зброї; тішиться насланим зверху усвідомленням причетності до формування національної ідентичності невмиваних кобищанців; мріє про ХЕР(б) у Полтаві – Храм Екуменізму Рабів (Божих), в якому кожен ревний впізнавав би своє – хто синагогу, хто мечеть, хто індійську Каджурахо зі страмною камасутрою на стінах; на ходу прикидає, де б його звести ще й меморіальний комплекс обом верховним божествам ацтеків – Тецкатліпокі і Кетцалькоатлю.

На східцях свого знедавна рідного офісу заступниця директора департаменту практично вже обома ногами в астралі. Хтось торкає християнку за лікоть. Влада рвучко озирається, боїться повірити своїм очам і такому можливому, жадано-знадливому, ніби вакцинація Pfizer-​BioNTech, причастю:

- Мойсей?!

- Ні, бери вище, я – Мамай.

Оргазмоподібна хвиля від вибуху синергії міжпартійного злягання простих людей з мафіозі накрила перехожих в підземному Злато-місті, трусонула головешки на даху погорілого кінотеатру, покотилася вусібіч декомунізованими проспектами, вулицями і провулками, лякаючи дітей і котів, змітаючи пенсіонерів у чергах під полтавгазами, водоканалами і теплокомуненерго.

Дядько на Кобищанах перехрестився: «Ні фіга собі знам’я, сіла і оружіє!».

Читайте також:
На адженді, себто, на тому, що у п'яного на язиці – ще й поховання російської фінансової системи.
29 вересня, 09:29
Усіх, кому 18+, запрошуємо до прозекторської. Це напроти шостої палати. На оцинкованому столі – труп оптимізму. Розтин.
09 вересня, 10:23
Часові зсуви не таке вже й рідкісне явище у непевній ході цивілізації не вельми битим шляхом еволюції.
06 вересня, 09:37
Або знову про несвяткове...
28 серпня, 17:06
Або про совкову естафетну паличку в пустотливих руках...
20 серпня, 09:09
А ви помітили види на майбутнє в очах т. зв. «першої леді»? На її тлі Чаус – оптиміст.
11 серпня, 10:16