Мутант Дмитро Іванович

Гарний друзяка не дасть збрехати – наша полеміка щодо запрограмованої мутації нормальної людини з її вступом до циркової команди стартувала відразу після початку очільництва Кулеби в МЗС.

Друзяка толерував крок «українського державного діяча, дипломата та комунікативіста» Дмитра Івановича як однозначно позитивний для України – досвід, мудрість, родинний бекграунд (до слова, Надзвичайний і Повноважний Посол Іван Дмитрович Кулеба – наш, лохвичанин) мали б суттєво попрацювати на країну за повного засилля бездарів і кон'юнктурників. Та й те – дипломатичний фронт завжди передова. 

Ми, натомість, наполягали, що зелені з цвіллю прапори до добра не доведуть. Якщо навіть якоюсь частиною пана і рухали патріотичні мотиви («якщо не я, то хто?!»), до пристосуванства вони були пришиті білими нитками. Потрапив у зграю, гавкай не гавкай, а хвостом виляй. Іти в команду Кварталу-95?! І залишатися «мудрим»? Ну-ну.

І хто тоді Арахамія? А Безугла? А Катлєта? Сократи, матерям їхнім ковіньки. А … … ?  

Пост на Цензорі.нет «Розмови про те, що влада України не готувалась до війни  ̶  маніпуляція і висмикування окремих фактів з контексту, - Кулеба» підсумовує нашу з друзякою дискусію.

Повне дезавуювання міфу про «аби не». Набуте патологічне лизоблюдство.