Коаліціанти майже домовилися про склад нового уряду. Судячи з оприлюднених прізвищ «майже міністрів», новий Кабмін не буде обіцяним урядом технократів. Він має низку сильних міністрів, але в цілому - це розрізнена маса людей. Якщо попередній уряд був пов'язаний обіцянками, даними на Майдані, то новий не буде пов'язаний нічим. У нього повністю відсутня ідеологія. При цьому ще й не вдалося відійти від квотного принципу, про що так багато говорилося, пише «Ділова столиця».
Отже, претензій не може бути хіба що до двох-трьох майбутніх урядовців. Новий-старий глава МОН Сергій Квіт запам'ятався прийняттям освітньої реформи. Вона ще не діє у повній мірі, але освітяни в цілому сприймають нововведення добре. Інша подібна фігура - міністр оборони Степан Полторак. Прийшовши на посаду відносно недавно, він активно почав розгрібати «гелетеєвські конюшні». Вже те, що за часів Полторака почало нарешті налагоджуватися тилове забезпечення наших військових в зоні АТО - великий плюс. З позитивом для іміджу держави попрацював в уряді й глава МЗС Павло Клімкін, тому абсолютно справедливо, що очолюватиме зовнішньополітичне відомство й далі.
Що ж до інших колишніх міністрів, які потрапляють до другого Кабміну Арсенія Яценюка, то тут багато запитань. Той же таки Павло Петренко на посаді міністра юстиції говорив про судову реформу, але віз і нині там. На своїй посаді Петренко встиг засвітитися в низці скандалів. Був, приміром, відправлений своєю нинішньою колегою по «Народному фронту» Тетяною Чорновол до команди «гієн» за продовження ганебної практики «смотрящих».
Нічим не кращі і новачки. Гуманітарним віце-прем'єром планують зробити В'ячеслава Кириленка. Є такий вислів «хороший хлопець - не професія». Цей вислів дуже добре стосується вказаної персони. Кириленко двічі побував в уряді. У першому Кабміні Юлії Тимошенко він займався соціальною політикою й працею, а в уряді Юрія Єханурова став цілим віце-прем'єром з гуманітарних питань. Кириленко патріот, хороший спікер, але, мусимо констатувати, - все, за що він брався, не доводилося до кінця, або й узагалі розвалювалося, як очолювана ним фракція «НУ – НС». Кириленко - це не людина реформ - це просто квота «Народного фронту». Якби хто на цю фразу не ображався.
Першим віце-прем'єром може стати житомирянин, нинішній заступник Ложкіна Геннадій Зубко. Він опікуватиметься тим самим, чим до нього опікувався Володимир Гройсман. У Зубка роботи вистачатиме. На його плечі впаде й реформа ЖКГ, й децентралізація. Справитися з цим він зможе. Якщо, звісно, Кабмін працюватиме злагоджено.
Інші фігури за квотою президентської сили - дуже різношерсті. Якщо про можливого міністра фінансів, колишню американку Наталю Яресько ніхто поганого сказати поки не може (так, до речі, було і з Гонтарєвою, доки не призначили главою Нацбанку), то, приміром, імовірний глава Мінпаливенерго Володимир Демчишин із когорти тих, кого прийнято називати «зіц-головами». Він має три вищі освіти, у тому числі й західні дипломи, хороше резюме - до призначення в НКРЕ працював директором відділу інвестиційно-банківських послуг групи «Інвестиційний Капітал Україна», де до призначення в НБУ головувала якраз Гонтарєва, працював віце-президентом банку «ING», менеджером відділу корпоративних фінансів компанії «Ernst & Young» - але до газу, нафти і вугілля він стосунку не має. Про що Демчишин розмовлятиме на газових перемовинах - незрозуміло. Тому, скоріш за все, за його спиною ми ризикуємо побачити фігури вічних газових «рішал» або з команди Фірташа (Бойка-Бакуліна), або з команди Тимошенко (Продана-Діденка).
Мінінфраструктури планують віддати директору групи компаній «Континіум» Андрієві Пивоварському. Це людина з групи Ігоря Єремєєва, яка до того ж тісно пов'язана з главою АП Борисом Ложкіним. Тобто, велетенський ресурс - залізниці, порти, шляхи - опиняться у зоні впливу однієї з олігархічних груп. Чи будуть проводитися у цьому відомстві реформи за такої умови? Однозначно ні. Ми вже бачили на посадах транспортників і зв'язківців крупних бізнесменів Червоненка, Колєснікова.
Мінсоцполітики начебто «укатали» очолити Розенка. «Ударівець» надто довго перебирав - хочу, але вимагаю від прем'єра гарантій. Розенко прагне мати своїх заступників. Роботу міністерства ускладнює трипартизм - необхідно узгоджувати рішення з федерацією роботодавців, за якою стоїть Фірташ, і профспілками. Тому Розенко прагне, щоб йому розв'язали руки і дали свободу діяльності, в тому числі кадрову свободу.
Незрозумілим поки що залишається ймовірне призначення в МінАПК Олексія Павленко. Він має всі шанси стати Швайкою-2. Павленка висунула «Самопоміч» (але чомусь там повідомили, що підтримають висуванця президентської партії), хоча до цього часу фігурував інший її висуванець Іван Мірошниченко. Крім того, що Павленко був виконавчим директором компанії «Фокстрот», яка до сільського господарства жодним чином не причетна, інших помітних досягнень у нього немає. Тому ще залишається шанс, що аграрії отримають міністра-фахівця. Того ж Леоніда Козаченка або ще когось. Бо якщо сільське господарство віддати не фахівцям, матимемо багато проблем.
Ще трохи про іноземців в уряді. Грузин Квіташвілі провів у своїй країні медичну реформу. Досить ефективну. Але у нього на перепоні в Україні стане надпотужне медично-фармацевтичне лобі, яке «з'їло» вже не одного главу МОЗ. Якщо Квіташвілі зламає схеми і при цьому пацієнти не залишаться без ліків, українці йому подякують. Але може так статися, що схеми зламають грузина. Що ж до литовського гостя Айвараса Абрамовічуса, якого планують на міністра економіки, то про нього відомо надто мало. Він - партнер шведської інвесткомпанії «East Capital». «Кіт у мішку», простіше кажучи.
Іноземці в уряді, це люди без команд, така собі красива ширма. Кажуть, що цей проект придумали на Банковій. Під іноземців даватимуть гроші, бо у них позитивний імідж. Але чи даватимуть їм працювати? Українська американка Яресько і литовський варяг не зможуть бути ефективними без ефективного керівництва в Нацбанку. Тому маємо високий ризик, що ці люди скоро зі скандалом покинуть уряд. І, останнє. Про команду. Це не буде Кабмін Яценюка. Прем'єр не зможе керувати без конфліктів усіма цими політично барвистими міністрами. Нажаль, як за помаранчевих часів, ми знову не бачимо тандемократії, коли президент та прем'єр чітко розділяють свої зони впливу і не переходять на чужі території.
За матеріалами dsnews.ua