Про так званий «диктаторський Закон 16 січня для бізнесу»
До ідеалу новому Закону ще дуже далеко.
Прийнятий парламентарями 16 січня законопроєкт №1210 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві, в медіа-середовищі вже назвали «диктаторським Законом 16 січня для бізнесу».
Вважаю це перебільшенням, але згоден, що до ідеалу новому Закону (як, власне, і Податковому кодексу в цілому) ще дуже далеко.
Цікаво, що більш за все критикують положення щодо імплементації Плану дії BEPS – програми розширеного співробітництва для встановлення правил гри, за якими країни мають формувати стратегії податкового планування.
Зрозуміло, що найбільші противники цих змін - представники великих компаній, які активно займаються агресивним податковим плануванням, використовуючи неузгодженості різних податкових юрисдикцій та офшори.
Тобто заробляють саме на тому, чому протидіє План дій BEPS. Але, якщо керуватися інтересами держави та економіки в цілому, справедливе, тобто однакове для всіх, оподаткування, – це запорука розвитку бізнесу в умовах здорової конкуренції.
Тим паче, що 1 січня 2017 року Україна приєдналася до Програми розширеного співробітництва в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), куди вже входить 116 країн та взяла на себе зобов’язання імплементувати Мінімальний стандарт Плану дій BEPS – обов’язкові чотири заходи із п’ятнадцяти запропонованих.
Соціально-відповідальний бізнес, в тому числі і міжнародний, розуміє важливість цього кроку та всіляко підтримує його.
Та я б звернув більше уваги на дійсно небезпечні положення Закону, які можуть бути каталізаторами й без того розвинених в Україні корупційних процесів та зловживань.
Згідно п. 120.7, яким пропонується доповнити ст. 120 ПК України, неподання (несвоєчасне подання) контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії тягне за собою штраф у розмірі 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за кожний такий факт.
Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2020 рік, обсяг такого штрафу складатиме 4 723 000 грн.
Або впровадження принципу необхідності встановлення вини особи, як обов’язковий елемент застосування заходів фінансової відповідальності. Довгий час в наукових колах нашої країни культивувалась думка, що фінансова відповідальність (на відміну від адміністративної чи кримінальної) не повинна містити такого складу, як встановлення вини.
Завдяки проголосованому Закону, у випадку виявлення порушень платником податків податкового законодавства, контролюючий орган зобов’язаний встановити обставини виявлених порушень, підтвердження наявності або відсутності вини, наявності пом’якшуючих обставин.
Начебто, не погано. Але завдяки роботі НАБУ ми побачили, що в органах податкової служби найвищі керівники регіонів причетні до корупції, а половину корупційних грошей (десятки мільйонів гривень) регулярно “завозять на Київ».
До виникнення додаткових корупційних ризиків можуть призвести також положення Законопроекту № 1210 щодо врахування в податковому обліку умов та обставин здійснення операції та/або поведінки платника податків.
При цьому, первинні документи враховуватимуться за умови, якщо вони не суперечать реальним умовами та обставинам здійснення операції та/або поведінці платника податків.
Позитивний здобуток нового Закону для розвитку малого бізнесу, за який ми з колегами довго боролися, це значно підвищені ліміти максимального доходу платників єдиного податку:
I групи - з 300 тис грн до 1 млн грн
II групи – з 1,5 млн грн до 5 млн грн
III групи – з 5 млн грн до 7 млн грн
Але попереду ще довгий шлях. Мною і моїми колегами вже запропоновано парламентарям План комплексного реформування вітчизняної податкової системи, створений на основі успішного досвіду розвинутих країн й скорегований до наших реалій.
Досить говорити про недосконалості у цій сфері й критикувати, треба продовжувати реформування.
