Провідники бувають різні… Пам'яті Геннадія Писаренка — героя з «Евакуації 200»
І кожен раз на питання «Може досить?», ти відповідав: «А хто ж привезе їх додому?».
Захисник донецького летовища Кирило Недря написав зворушливий допис, який присвятив Геннадію Писаренку, — герою з Дніпра — одному з організаторів групи транспортування та пошуку тіл загиблих військовослужбовців «Евакуація 200», який кілька днів тому раптово помер від зупинки серця.
Є ті, що ведуть по життю, а є ті, що ведуть в останній шлях з цього життя… чи везуть. Останній. Не крайній. І навіть є така робота…, яка не для всіх. Геть не для всіх, адже привезти додому того, хто віддав найцінніше за свою державу і віддати найцінніше тим, хто його і народив… — не для всіх.
І ти це робив впевнено… Не один раз ти розповідав, як воно… бути провідником. Коли за спиною твого сидіння, особливий вантаж…
Як з ним говориш. Як щось оповідаєш і оцінюєш, як би воно було… якби не війна.
Ми говорили за твій Афган і про наш та твій Донбас. Про війну як бізнес і бізнес на війні.
І кожен раз на питання «Може досить?», ти відповідав: «А хто ж привезе їх додому?». Бо робота не для всіх.
І так тебе і не стало, друже-брате Геннадій Писаренко.
У дорозі, де ти був провідником.
У дорозі, яка не для всіх. У дорозі, в небеса.
