Чому тендери МО знов стали прохідним двором для будь-кого?
Днями новостворена агенція з оборонних закупівель провела тендер на постачання реактивного пального на найближчі два місяці.
Це пальне для літаків.
Обсяг – 15 тис. т – величезна цифра для ринку, враховуючи специфічність цього товару та його постачання у поточних умовах.
Переможцем було визнано таку собі «МГК Рейл», яка запропонувала ціну 39900 грн/т, тобто сумарна вартість майже 600 млн грн.
Проблема в тому, що я не знаю, хто це. І не я один! Витратив три години – на ринку теж ніхто не знає. Одного таки знайшов, каже: був разовий досвід, більше не хочемо, решту шукайте в інтернеті.
Поліз в гугл. Кидалово, борги, судові позови – ось що я знайшов. Компанії «Конкорд Петролеум» переможець «керосинового» тендеру вже рік винен 66 млн грн за дизпальне.
Як такі персонажі виграли тендер Міноборони по стратегічній позиції?
Виявляється, невідомим чином були змінені умови доступу до торгів та підписання договору. Якщо раніше для участі у торгах Міноборони претендент мав внести тендерне забезпечення (до 3% або близько 18 млн грн у нашому випадку) та за виконання договору (до 5%, 30 млн), то на «керосиновому» тендері таких вимог не висувалося!
Свого часу цей бар’єр був побудований саме для запобігання тендерним тролям та несумлінним учасникам. Це була справжня проблема як у Міноборони, так й УЗ: на конкурс заходив невідомо хто, вигравав з неіснуючою ціною на неіснуючий ресурс, а потім намагався або переглянути ціну або продати наступному претенденту право на переуступку підряду. Коли не виходило, просто зникав. А покупець втрачав дорогоцінний час й часто залишався без пального (залізниця навіть брала пальне у борг).
Схоже, ми маємо таку ситуацію знов.
Розрахунок показує, що за сьогоднішніх цін собівартість імпорту реактивного палива з постачанням у лютому буде становити не менше 43500 грн! І це я вже не кажу про прибуток постачальника та нехтую купою ризиків, які можуть вилізти в процесі виконання цієї термінової поставки.
На що розраховують джентльмени удачі з «МГК Рейл»?
Схоже, на своїх партнерів у нетрях Міноборони. Вдалося з’ясувати, що це вже не перший досвід компанії: минулого року вона також виграла тендер й теж на авіагас. За моїми даними, постачання на квітень закінчилось у вересні. Кажуть, змінювалась й ціна, але прослідкувати це наразі неможливо.
Питання: чому підрядники із негативним досвідом знов мають доступ на торги?
Чому тендери МО знов стали прохідним двором для будь-кого? Де належні кваліфікаційні вимоги, де запобіжники, де робота служб безпеки в решті решт?
І головне: якщо армія залишиться без реактивного палива, а ця вірогідність з такими результатами тендеру зараз майже 100%, до яких наслідків це може призвести та хто за це відповідатиме? Це вже буде не зрада, це вже називається диверсія.
У держагенції ще є час до підписання договору. Думайте дуже уважно.
P.S. Реально пороблено з тими держзакупівлями