Росія у спіралях мовчання
Для будь-якого диктаторського режиму важливою є постійна демонстрація сили з метою утримання влади. І РФ тут не виключення.
Путінський Кремль виявляє свої силові якості одночасно для зовнішньої та внутрішньої аудиторії просто, щоби боялися і цим страхом підживлювали Колос безправ'я на московських болотах. Але, як тільки здатність здійснювати силовий тиск випаровується, то диктатура занепадає і здатна впасти у будь-який момент без видимих на те причин.
Щось подібне у лютому 1917 року пережив 300-літній дім Романових, і звичайно на катастрофу неминуче чекає і путінський месіанський проєкт недоімперії шизоїдного типу. Несправедливе, загарбницьке вторгнення в Україну призвело до оголення найнепривабливіших сторін, як партійних чвар, так і виконавців в особі російської армії та квазідержавних ПВК.
Після півтора року варварських бойових дій жодних відчутних успіхів хвалена путінська ватага різношерстних бузувірів не продемонструвала. Весь світ бачить, що відбувається "проїдання" гігантського обсягу ресурсу, що вилучається з народного господарства, але до Владіміра Путіна, як ініціатора пекельного кровопролиття, зростає лише зневага.
Воістину, кремлівський бункерний геополітик настільки великий, що 90% часу перемовин про його міжнародні візити впирається не в обговорення тем, пов'язаних із національними інтересами Росії, а в те, як довести смердючого диктатора до місця призначення. Щоби не заарештували та не передали у Гааґи, щоби прийняли та хоча б не плюнули у 70-річну ботоксну пику.
Жодного страху перед Путіним на зовнішньому контурі вже немає, адже вичерпано його зловісний арсенал терору. Українська держава дала по зубах кровожерному маніяку, і він уже сам не радий, від того, як вплутався у бездумну авантюру, але завершувати її не планує.
Що характерно, зростає огида до кремлівського діда і серед самих російських військовиків. У диктатора немає нормальної команди, генералітет повністю неосудний, а відтак очікуються масові бунти середнього офіцерського складу.
До речі, така об'єктивна потреба внаслідок самої війни, оскільки має відбутися вирізання генеральської касти старого зразка та її повна заміна бойовими "героями" поточного бойовища. Об'єктивно десятки тисяч командирів чекають на підвищення, нікому не цікаві медальки та подачки, бо всі розуміють цінність доступу до високих посад та реальної влади.
Путін зі своїми наближеними холуями як вогню бояться теми запуску процесу кадрових перестановок в армії навіть після Прігожинського заколоту. Насправді це позначить крах його самого, адже система наповниться молодими чужинцями, яким конаючий неадекват із бункера лише перешкода.
Ясна річ, таку молоду поросль потрібно максимально знищувати. Саме тому російська армія настільки підірвана цілеспрямованою деградацією зсередини.
Подібна спіраль мовчання закручена і всередині російського суспільства. Воно стає дедалі безголосим, ховається від влади, не лише через гільйотину мобілізації, а й взагалі через неповагу до Путіна.
Напередодні виборів 2024 року, згідно з вивченням даних електоральних настроїв, 14% росіян не підуть на голосування, а 18% – не бачать жодного позитиву і готові голосувати проти всіх. Ось так, щонайменше 1/3 росіян стали політичними абсентеїстами, не бажають бути клоунами Сєргєя Ізраїтеля-Кірієнка та інших маніпуляторів Кремля.
Але й настрої тих виборців, що відкинуто у сухий залишок, також становлять величезне утруднення ситуації для Путіна. Наприклад, у масовій свідомості удари українських БПЛА по Криму, Москві та глибинним районам РФ стали рутиною; росіяни відверто говорять на камеру, що намагаються більше дивитися під ноги, але не у небо.
На удари по об'єктах інфраструктури РФ уже ніхто особливо не реагує, страх смерті зник. Але такий "безстрашний" народ – ворог номер один диктатури, адже будь-якої миті здатний викинути щось неймовірне.
Безбоязні росіяни все менш доступні для пропагандистських впливів, їх все складніше і дорожче дурити, тим паче ніякої ідеології немає й близько. Відбувається переповнення посудини загального мовчання, і кожна наступна крапля може стати останньою для засудженої на смерть недодержави, яку перестали боятися.
А проте, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що непереборна економічна опозиція не готова мовчати. Російський режим уже активно став іржавіти зсередини.
