Полтавська ЗОШ №10. Чи збережемо її нащадкам?
Загальноосвітня школа №10, імені В.Г. Короленка. Першим директором навчального закладу (тоді ще трудової школи), що за 5 років святкуватиме своє 100-ліття, був А.С. Макаренко - видатний радянський, український педагог.
За час існування, школа виховала й випустила у світ багатьох видатних українців, якими ми зараз пишаємося:
Володимир Миколайович Челомей — Головний конструктор Об'єднаного Конструкторського Бюро ракетобудування, будівництва космічної та авіаційної техніки, двічі Герой Соціалістичної Праці.
Олена Костянтинівна Убийвовк — керівник підпільної комсомольської організації «Нескорена полтавчанка» в період німецько-фашистської окупації Полтави в 1941–1943 роках, Герой Радянського Союзу.
Рождественський Всеволод Петрович — композитор, головний диригент Київського драматичного театру імені Івана Франка.
Кривошеєв Марк Йосипович — основоположник сучасного телебачення, доктор технічних наук, академік, Почесний зв'язківець України.
Роговцева Ада Миколаївна — актриса театру і кіно, народна артистка СРСР, народна артистка України, Герой України.
Ківа Олег Пилипович — композитор, народний артист України, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Миколи Лисенка.
Але зараз навчальний заклад переживає не найкращу сторінку своєї історії. Владі не потрібні розумні й свідомі громадяни. Їм не потрібні славетні навчально-виховні заклади й освічені педагоги, які плекатимуть учнів, робитимуть із них Людей.
Про ставлення міської влади до Полтавської ЗОШ №10 найкраще розкажуть світлини:
Попереднє покоління врятувало споруду навіть за часів війни. Над нами зараз мирне небо, але будівля закладу в занепаді. Чому? Чи війна таки досі триває, тільки ворог тепер внутрішній - корупційна й злочинна влада на всіх рівнях?
Чи збережемо ми ЗОШ №10 нащадкам? Чи споруду очікує така сама доля, як у Кадетського корпусу, Музчиних класів Базилевич? Чи відсвяткує навчальний заклад 100-річчя з моменту відкриття?
Замісь того, щоб замуровувати капсули, Голові міської ради народних депутатів, мабуть, логічніше було б замурувати щілини й відновити належний стан школи. Молодь 2025 року сприйме це краще, ніж лист у пляшці з побажаннями й обіцянками. Спаму і фейку учням у ХХІ столітті вистачає і без того.
