Сльози окупантів вартують навіть частково пошкодженого мосту
Простих рішень не буває і не буде: або зараз ми валимо цю нечисть, або ці війни з зомбі будуть безкінечні. Гуртуймося, українці!
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Знаєте, а мені нравицця як воно горить, я про Кримський міст. Це моральна сатисфакція для всіх, і особливо для них, кого вигнали з Криму в 2014 році.
За українську позицію... Апофеозом я вважаю фразу мужика з одного відео: «Пожилі і хватіт». Отож, хватіт! Надувайте човники та валіть додому.
Буду чесною: мені нравляться сльози кримчан, понаєхавших і місцевої вати. Дрібка більш-менш притомних хай чекає і готує пахлаву.
Але знаєте що? Одразу після вибуху на мосту повибігали істерички з криками: «Ой, божечки! Це ж будє атвєтка і точно ядерний удар».
Давайте видихнемо і подумаємо головою! Головою, а не тим, що у спідньому.
Рашисти всю нинішню війну використовують наратив, що ось же мо воюємо в півсили, бо типу трошки жаліємо українців. Але ось-ось і жахнем.
Насправді це брехня чистої води. Вони безжалісно з нами воюють і в повну силу, нема жодного дня без руйнувань, трагедій, братських могил.
Могили в Бучі, могили в Ізюмі, братські могили в Лимані, в яких поховані діти 2019, 2021 років народження. Тисячі вкрадених дітей, тисячі зламаних доль...
Картинки розстріляних зупинок у Миколаєві змінюються картинками розбитого центру Харкова, знищених мешканців будинку у Запоріжжі, ударами по Чернігову, знищеним Маріуполем. Сльозами та прокльонами мільйонів, яких вирвали з корінням.
Щодо ядерного удару: можу сказати, що ми найбільш підготовлені до нього морально. Ілон Маск наклав у штани, ми спокійно читаємо статті про йод і екстремальне виживання, а ще у нас був Чорнобиль.
Але от західний світ його боявся. Наведу такий цікавий уривок статті колишнього посла США в Україні Вільяма Міллера:
«Коли я вперше їхав в Україну, то багато моїх друзів жартували: "О, ти їдеш у Чорнобиль? Ти будеш опромінений. Зможеш світитися, а твоє життя зменшиться на десятиліття". Через надзвичайні труднощі й небезпеку вважали, що Київ – це місце, якого співробітникам дипломатії слід уникати. Виявилося, що дарма».
І на останок: Рашка розуміє тільки мову сили, москалі живуть у тваринному світі, тому коли отримують сильну відповідь відступають зі скавчанням на якийсь час. Не впадайте у відчай, вірте і донатьте ЗСУ!
