Сьогодні день пам'яті українського вченого Івана Пулюя, який винайшов «рентгенівські» промені
Цілком очевидно, що виготовлена в 1881 році «лампа Пулюя» була справжнісіньким прообразом майбутнього рентгенівського апарату.
Сьогодні, 31 січня, минає 106 річниця від смерті видатного європейського вченого українського походження, фізика та винахідника, який зробив неоціненний вклад в наук.
Сфери його діяльності настільки різноманітні, що кожна з них заслуговує на окрему розповідь. Він відомий як фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою та громадський діяч; професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Чехії і Моравії.
Іван Пулюй був не тільки видатним вченим, але ще й палким патріотом.
Сьогодні ж ми зупинимося на епізоді, який зазвичай привертає найбільше уваги – як Іван Пулюй винайшов і дослідив промені, названі згодом рентгенівськими.
Серед зацікавлень Івана Пулюя окреме місце належало молекулярній фізиці та катодним випромінюванням і Х-променям.
Ще в середині 1870-х років, стажуючись в Страсбурзькому університеті, він захопився вивченням явищ, які породжувалися електричним струмом у вакуумі.
Наполегливість дослідника яскраво ілюструє такий приклад: коли для складних дослідів Пулюю необхідні були особливі скляні трубки, українець самостійно освоїв ремесло склодува.
Свої дослідження молодий фізик продовжив у Відні. Вивчаючи явища в трубках, він вперше зумів описати видимі катодні промені.
Протягом 1880-1882 років Іван Пулюй опублікував низку статей про це, докладно описавши власне відкриття. Наочним підтвердженням зроблених українським фізиком висновків став винахід ним газорозрядного пристрою, що отримав назву «лампа Пулюя».
За допомогою своєї лампи Іван Пулюй зумів зробити разюче чіткі знімки зламаної руки 13-річного хлопчика, руки своєї дочки із захованою під долонею шпилькою. І місце перелому, і шпилька відмінно проглядалися на отриманих зображеннях.
Цілком очевидно, що виготовлена в 1881 році «лампа Пулюя» була справжнісіньким прообразом майбутнього рентгенівського апарату. Винахід завоював срібну медаль на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі і певний період випускався серійно.
Дуже прикрою і досі неоднозначною виглядає історія з визнанням відкриття українського вченого і його мимовільної конкуренції з В.Рентгеном – його товаришем по стажуванню у Страсбурзі.
Річ у тім, що свою знамениту лампу Пулюй винайшов в 1881 р., але перша стаття Пулюя про походження рентгенівських променів і їх фотографічну дію була подана до збірки «Доповіді Віденської академії наук» 13 лютого 1896 р.
А буквально за місяць до цього німецький фізик В.Рентген опублікував свою сенсаційну роботу «Про новий тип променів», датовану 28 грудня 1895 р. Відкриття німецького вченого виявилося не тільки раніше зареєстрованим, а й вважалося більш досконалим (що досить спірно), ніж І.Пулюя.
Вчені звертають увагу на те, що, на відміну від нашого земляка, В.Рентген не надто переймався дослідами, що дивно.
Не менш дивним виглядає відсутність з його боку згадок про свого колегу І.Пулюя, завдяки якому у Страсбурзі він зацікавився тими самими трубками.
Зрештою, Рентгент тримав у суворій таємниці всі свої записи, пов'язані з цим винаходом, і заповів спалити їх по своїй смерті.
Водночас дослідник з України приділяв значно більше уваги практиці, ніж теорії, і був цілком зосереджений на дослідах. Зокрема, в січні 1896 р. Іван Пулюй зробив кілька якісних рентгенівських знімків, а вже в лютому демонстрував вченій спільноті роботу свого апарату на прикладі знімків за допомогою х-променів різних частин тіла і предметів у футлярі.
Втім, німецька наука, налаштована на першочергову підтримку власних вчених, відразу ж після публікації статті Рентгена присвоїла винаходу його ім'я.
Так промені, вперше досліджені галичанином Іваном Пулюєм, стали знаними у всьому світі як рентгенівські або просто Х-промені.
