«Ти за кого будеш?» «…» «Шо-о-о?!!»
Полтава й Кременчук, як і будь-яке інше українське поселення будь-якого ґатунку – від агломерації до зникаючого з мапи і людської пам'яті хутора, потопають у віхолі позбавленої притомних сенсів агітаційної макулатури. Креативу штабістів вистачає на заміну голосної у складі «зе» ‒ «зю-зі-зя-за» винесло усе разом зі здоровим глуздом.
Сусідській бабці родичі порадили пов'язати своє майбутнє із ЗаЖОП'ою. Вона особливо й не вагалася – тиха і слухняна електоральна одиниця ніколи не протиставляла себе громаді. Ні колгоспній, ні ближній по сільському кутку. Родинній – і поготів. Вже й на дев'ятий десяток сусідку вивезло прагматичне, як шаурма, правило: «Куди панська лая, туди й моя сучка». А на те, що її голосу до цього часу так і не почула жодна із соціально-економічних формацій, в ім'я яких вона життя промозолила, сусідка не ображається. Не всім на роду написано бути ударниками комуністичної праці.
Народ, як товар у череді: усякі є.
Гірчить те, що сьогодні ми з бабцею помінялися ролями – не почують нашого голосу. А бабця впевнено веде на Грушевського загін пройдисвітів і йолопів, котрі з різних причин ненавидять Україну. Зокрема, почитайте розумування високолобого українофоба Мураєва зі все помітніше дивакуватим Гордоном. Якщо бабці партійні і кланові розклади – до величини сталої Планка, то нам (і не тільки кожному четвертому) світять ще ті непереливки.
Візьмемо лише одну капітулянтську пропозицію ЗаЖОП'и. П'ята колона вимагає від Зе виступити ініціатором прямих перемовин з головним терористом і його поплічниками щодо миру і звільнення заручників. Перший крок до цього Зе вже зробив – всупереч позиції західних партнерів пацани перетерли тему у телефонному режимі. Загал не відає достеменно, на який «ніштяк» вийшли високі (десь по метру 65) сторони, але підстав для сумнівів щодо умови кремлівського недопалка немає: упир вимагає перемовин Києва з фікціями ОРДЛО.
Наша бабця слово «діалог» ще з часів гризоти з однокласницею через її квочку з курчатами на бабусиній грядці з огірками вважає лайкою і їй глибоко байдужі аргументи ЗаЖОП'и, СН, ЄС, РПЛ, СіЧ'і та решти «Голосів» на користь їхнього майбутнього парламентського побутування.
Ми ж, люди, матимемо у сухому залишку федералізацію країни і російський ніж у спину. Дурнів історія не вчить. І ми, авжеж, не про сусідську бабцю. Підступна пані Кліо лише уперто виводить і дурнів, і мудреців до відомої каменюки з варіантами – «направо підеш…». Ще ніколи уволення агресора до добра не приводило – тільки розпалювало пацючу лють і наміри розширити Судети до розмірів земної кулі.
Чуєте як квохче, триндичить і шкабарчить сусідська квочка? Вже приготувалася нас загрібати.
О-хо-хо, бабцю ти наша, бабцю…
Вадим Демиденко
