10 квітня на площі Незалежності близько 1000 кременчужан прощалися з 34-річним Юрієм Дудкою, бійцем 93-ї окремої механізованої бригади, який загинув в серпні минулого року.
Спочатку Юрій був похований у Дніпропетровську на Алеї Героїв. Ідентифікувати його вдалося нещодавно. Близькі вирішили перепоховати Юрія поруч з молодшим братом Володимиром, який після артилерійського обстрілу 3 вересня біля Старобільського загинув від отриманих ран та опіків.
Народився Юрій Дудка 1980 року в с. Хоминці Роменського району Сумської області. 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Після служби в армії працював у службі державної охорони. З 2001 року працював у Кременчуці на сталеливарному заводі водієм, а з 2013 року на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану.
З початком військової агресії звернувся до кременчуцького військкомату з бажанням захищати Україну, звідти був направлений в селище Черкаське Дніпропетровської області, де підписав контракт і в складі 93-ї механізованої бригади відправився в зону бойових дій.
З серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. 29 серпня бійці проривалися через Іловайський котел, в селі Червоносельське Донецької області він брав участь у своєму останньому бою.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, бойові побратими, студенти та учні Кременчука, а також представники влади.
- 29 серпня потрапили в Іловайський котел, коли пройшов обстріл колони, Юра з бойовим побратимом пішли міняти пробите колесо, після цього я більше його не бачив, - розповів бойовий побратим Сергій.
Як розповідають бойові побратими та директор Крюківського вагонобудівного заводу Герман Герцен, Юрій завжди посміхався, був добрим, справедливим, для друзів віддавав останнє. У Юрія залишилося дві доньки, яких він дуже любив.
Близько 20 машин автоколоною провели Юрія Дудку до кордону Кременчука, а далі тіло повезли до рідного села Хоминці Сумської області, де поховають поруч з братом Володимиром на батьківській землі, яку вони захищали з честю.