Вибіркове правосуддя
Якщо ви вважаєте, що цивільна палата Апеляційного суду Полтавської області сильно відрізняється від кримінальної, то ви помиляєтесь. Навіть те, що вони знаходяться в різних будівлях, не викорінює і не змінює їх химерну суть. Це один і той же прихисток для вовків у суддівських мантіях під головуванням нещодавно обраного Рябішина.
Сьогодні, 7 квітня, у цивільній палаті Апеляційного суду Полтавської області колегією суддів був здійснений розгляд справи за позовом Геннадія Сікалова до Національної акціонерної компанії «Надра України», Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», голови правління Національної акціонерної компанії «Надра України» Пономаренка Олександра Володимировича про скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Засідання було призначене на 11 годину ранку, але це для нас із вами. «Елітарна каста», судді, можуть приходити на засідання, коли їм заманеться. Запізнитись на 20 хвилин? Це норма. Хамовито відгаркуватись представникам позивача? Теж допустимо.
На минулому засіданні у представника НАК «Надра України» виникли певні труднощі з поясненням стосовно певного рішення суду, і суддя Дряниця Ю.В., демонструючи своє позитивне ставлення до представника НАК «Надра України», вирішила йому допомогти, висловившись за нього, що «добровільне виконання рішення суду було вимушеним». Представник НАК «Надра України» не оминув такої слушної можливості скористатися підказкою судді.
Надалі головуючий суддя Кривчун Т.О., виражаючи очевидну неповагу до представника позивача, запитала в нього чи не «глухий він» та, не давши надати відповідь на поставлене питання представнику НАК «Надра України, сама відповіла на нього.
Подібні дії судді, без перебільшення, нетактовні, а зневажливе ставлення до позивача та його представника позбавляє можливості доводити протиправність вчинених дій.
У зв’язку з чим до суддів було направлене клопотання про відеофіксацію та заява про відвід суддів. І якщо схвалення клопотання про відеофіксацію процесу судді якось ще «вимучили» з себе (для цього їм довелось провести у нарадчій кімнаті понад 10 хвилин, напевно дзвонили пану Рябішину за вказівками), то на відвід упереджених суддів від справи навіть не варто було і розраховувати.
Цікаво, що представники прокуратури Полтавської області, що виступали як учасники процесу, усіляко намагалися виправдати дії суддів. Адже, на їхню думку, жодних порушень чи упередженості, хамства до представника позивача немає.
І це при тому, що представництво прокуратурою Полтавської області інтересів юридичної особи, яка не знаходиться на території Полтавської області, - є істотним порушенням вимог ст.13 Закону України «Про прокуратуру» (принцип територіальності), ст.ст. 121, 132, 133 Конституції України (територіальний принцип діяльності органів влади), оскільки таке представництво не має під собою правових підстав і порушує вимоги ч.3 ст. 26 ЦПК України, а саме у Прокуратури Полтавської області відсутнє право на представництво юридичних осіб поза межами території Полтавської області.
А отже, прокуратура Полтавської області не може брати участі в справі та підлягає виключенню, як неуповноважений державний орган, що протиправно втрутився в цивільний процес, порушивши принцип територіальності, рівності сторін у цивільному процесі.
На що, до речі, було подано ще одне клопотання. Але як ви розумієте, «рука руку миє» і виключити прокуратуру з процесу ніхто не збирався.
Сам прокурор пояснювала свою присутність тим, що справа стосується стягнення з державного підприємства грошей у сумі близько 400 тисяч гривень і це б не було так смішно, якби свого часу генпрокурор Медведько, діючи на захист державних інтересів, не подавав касаційну скаргу проти «Полтавнафтогазгеології» на користь «Кадоган Петролеум». Тим самим, діючи в інтересах не держави, олігархів, прокуратура сприяла захопленню у «Полтавнафтогазгеології» Сахалінського , Юліївського , Семеренківського та Загорянського родовищ. Одне Сахалінське родовище кожного дня дає 2,5 мільйони доларів прибутку, а приблизна вартість ліцензії на нього коштує 300 мільйонів доларів.
Зрозуміло, що українці для прокуратури - це лише сіра маса, яка служить одній меті – вдало «настригти» з них ще грошей. І про захист інтересів держави тут навіть не ведеться мова.
Судове засідання тривало близько 2 годин, з яких більша частина часу - це очікування рішення суддів. Жарт чи ні, але колегія з трьох суддів радилась майже годину.
Загалом же, позов Геннадія Сікалова був задоволений частково.
Олександр Сергєєв
