«Зуб дав», Україну продав?
Телевізійний канал «ТVХХІ» не належав до наших обранців. Якщо когось потішить авторська відвертість, признаємося – улюбленим каналом у кожному окремому випадку вважаємо той, який транслює матч за участю київського «Динамо» або каталонської «Барселони».
Тому вилучення Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення латвійського «ТVXXI» з українського телеефіру наші глядацькі уподобання жодним чином не зачепило. Є сумніви, що саме цей канал формував ще чийсь світогляд – його мило ні гріло, ні знобило. Якщо компетентні особи знайшли невідповідність змісту програм каналу вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавству України (нашими пильними цензорами були виявлені інформаційна заставка з реєстрацією Роскомнадзором, рублі в рекламі, посилання на російські адреси і сайти тощо), порадіємо, що на одне джерело лайна поменшало. Немає претензій і до дружніх нам латвійців – вони ще влітку зачистили російський слід, анулювавши ліцензію каналу.
Не було б про що говорити. Та жалкуємо з іншого приводу – юридичної неможливості вимести з вітчизняного телепростору заточені на знищення України інформаційні смітники.
Дивіться, канали, налаштовані проти Української Держави, мови її і народу, євровибору, поміркованого, а надто радикального націоналізму і навіть сала з шоколадом, послуговуються певним набором одіозних політиканів, схожого штибу експертів і флюгероподібних соціологів. Істеричний виск цієї продажної, закукленої у «джинсу» публіки щодень може почути не вельми перебірливий глядач з буцімто нейтральних і саме цим антиукраїнським виском заряджається чуже Україні совкове бидло. Перепрошуємо за лексику, але час знімати машкару та називати речі своїми іменами, бо за місяць до виборів «і вашим, і нашим» втрачає толерантний сенс – ті, хто намагається одночасно догодити псевдопацифістській демагогії Бойка з Рабиновичем, впритул не бачити деструктивності нового курсу Тимошенко і готовий здати з потрохами свою гідність ярмарковому блазню, і є отим гноєм, на якому дебело розростається кремлівська блекота.
До слова, колеги, ви ж знайомі з результатами лютневого опитування полтавців щодо президентських уподобань? За усієї неповаги до сучасної місцевої соціології, є підстави жахнутися від світоглядних настроїв земляків - 26,87% містян президентом обрали б Володимира Зеленського. Так-так, саме отого неадекватного шоумена з претензіями на інтелігентність, котрий учора увечері зглянувся на свій канал «1 плюс 1» і скайпом пообіцяв вже ближчим часом явити свій клоунський лик наживо. Чому неадекватний? По-перше, тому, що пропозиція обійняти посаду навіть начальника транспортного цеху не знайде підтримки у абсолютної більшості прихильників Останнього Бастіону – не на те вчилися. По-друге, у пристойному товаристві діють неписані правила і вживати чітко артикульований сленг «зуб даю» є моветоном. Майбутній президент Хитрого базару і вугруватого пубертату розширює лексику і тепер дивуватиме Волкера не лише «зашибісєм»! Уявіть, як при цьому «президент» клацає нігтем по фіксі і спльовує на меморандум про нерозповсюдження ракет середньої дальності.
До телеканалів п'ятої колони. Зачепи котрийсь з них критичною заувагою, піднімається неймовірний галас: «Влада душить свободу слова! Рятуйте NEWS ONE!». На жаль, тут путінський кум має рацію – душити не можна. Можна лише пожалкувати, що наша логічна і справедлива ненависть до ворога-агресора змушена прирікати себе на моралізаторство і заклики «де ж ваша совість». Ніби об стіну горохом. Українські канали просто-на-просто не працюють з корисними ідіотами.
Ось і вчора один з них, той самий – поки що (?!) без булави у правиці, «зуб дав» за переговори з Москвою, як безальтернативний спосіб закінчити війну на Донбасі. Цей, перепрошуємо, «зуб» з того ж мураєвсько-вілкуло-бойкового ряду перлів про «досить жертв», «нехай Порошенко сам воює», «мир за будь-яку ціну». Ось і нам, тим, хто навідріз би відмовився від посади начальника транспортного цеху, переговори з Кремлем, читай «недопалком», стануть можливими лише за однієї умови – виведення бурятських полків з території України, зелених і всіх інших російських чоловічків з українського Криму. Від вашого, непане КоЗел, голуба миру у пазурах Путіна залишиться пір'я.
Ми не хочемо знову бути і не станемо Малоросією.
Вадим Демиденко
