•  

Королева шахів з Полтавщини

0
  • apps/4c47360c4f54443ba8cfb614dea0e241.jpg
  • apps/36f6aebc08874c4c9d7ee2c8f86d771a.jpg
  • apps/28fccd30dc8f4b0780d3a66c0d73f8fa.jpg
  • apps/48568dc3676d4676a685f26d2e053718.jpeg
  • apps/fe4db963863944e2b6d0a6c171f8e7e0.jpg
  • apps/92f27b982c304a9d9545043615590bc5.jpg
  • apps/5e03706ed7c14f50b0d65acb23173b7f.jpg
  • apps/44ac9e0a943541e9a2c8d2280a85df02.jpg
  • apps/bbb808225b1e4a3b8ee2ef1f25434650.jpg
  • apps/f4b8460d33bd4a078a001232019b85a8.jpg
  • apps/9076b785d3b54961965fcdc30ab9ce88.jpg
  • apps/50e172558b324de6b508d384031259ed.jpg
  • apps/6fca5448f7624f918573317d832ebb18.JPG
  • apps/b76d5f52d94e47aaa7c03af54270adb2.jpg
  • /media/cache/6e/93/6e9323e78fe4b6cf73fdf60584b1b532.jpg
  • /media/cache/f4/ff/f4ff28660ca371096abe16bb43d9dae3.jpg
  • /media/cache/df/ae/dfae223c1b01abf52e6b9b9f3589f3cd.jpg
  • /media/cache/1a/9b/1a9b28b1f829ccc6de8c2752a6c1a81f.jpg
  • /media/cache/37/1f/371f09991ef910f589408c33451583ba.jpg
  • /media/cache/05/f6/05f6d162c9044ba5144e89f13b735111.jpg
  • /media/cache/56/93/5693e30bda4c8887802041a9a797b49b.jpg
  • /media/cache/c2/fc/c2fc6fbe29b4e2a8f834176cdb79c0de.jpg
  • /media/cache/2f/ce/2fcec8e6031b80a9266cd3a6a2d0ad34.jpg
  • /media/cache/cf/c8/cfc8a40c1ae3ca565dda45cada83f57e.jpg
  • /media/cache/36/bf/36bf1bd504ba0fd2932805846ae75ed6.jpg
  • /media/cache/dd/83/dd831660d9f59ba45333b9414746ac50.jpg
  • /media/cache/41/f0/41f0a8dbdadcc0cbf31cc5b28e0742f7.jpg
  • /media/cache/f5/de/f5deb4b1c8e0a5250206532113266fc3.jpg
Віра Менчик (1906 р. н., Чехословаччина) – 1927-1944 р.

Віра Менчик (1906 р. н., Чехословаччина) – 1927-1944 р.


Ця дата – 100-річчя від дня народження Людмили Руденко – пройшла на Полтавщині фактично непоміченою. Лише кілька місцевих видань побіжно відгукнулися про неї, а тим часом подія справді варта куди ширшої уваги. І не лише в спортивних колах! Адже йдеться про унікальну постать для Полтавщини, яка мала б бути у першому десятку наших видатних земляків – Людмилу Руденко – чемпіонку світу з шахів 1949 року.

Ще на початку минулого століття жінки-шахістки сприймалися, як, приміром, пізніше штангістки, футболістки чи боксери… Словом, як щось екзотичне. Вважалося, що шахи «не для їхніх мізків». Аж доки цей міф не розвіяла легендарна англійка Віра Менчик, яка не раз перемагала найкращих шахістів-чоловіків, а 1927 року виграла в Лондоні перший чемпіонат світу з шахів серед жінок. Другий відбувся лише через 22 роки і на ньому тріумфувала наша Людмила Руденко.

Народилася вона 1904 року в Лубнах. Батько викладав у місцевій гімназії, працював в різних установах міста, але скрізь і завжди віддавався улюбленій грі – шахам. Він прищепив любов до древньої гри і доньці. Зерна шахової науки батька впали на благодатний грунт і ще навчаючись у гімназії, Людмила вже обігрувала багатьох викладачів і навіть… самого батька!

Після революції сім’я перебралася на Миколаївщину. Людмила ж вступила до Одеського інституті народного господарства, де здобула фах економіста. У Південній Пальмірі вона познайомилася і здружилася з багатьма відомими літераторами та письменниками, зв’язки з якими підтримувала до кінця життя. Серед них були і російський письменник Сергій Бондарін, котрий часто грав з нею в шахи, і літературознавець та мистецтвознавець Микола Харджиєв. Узагалі Людмила Руденко була яскравою особистістю з різнобічними уподобаннями. Наприклад, мешкаючи в Одесі, вона захоплювалася плаванням і навіть виграла чемпіонат міста стилем «брас» на відкритій воді. Крім того, чудово грала в бридж і преферанс.

Доля Л. Руденко, як у більшості представників її покоління, була нелегкою. 1925 року вона переїхала з Одеси до Москви. Перший її виступ у турнірі шахісток, організований того самого року газетою «Комсомольская правда», виявився невдалим. Зазнавши кількох поразок, Людмила посіла одне з останніх місць. Але невдача не зломила молоду шахістку. З новими завзяттям вона поглиблено вивчає стратегію і тактику шахів. 1927 року їй надали право представляти Москву на першому жіночому чемпіонаті СРСР. Але й на цих змаганнях Руденко дістала лише п'яте місце. А першого великого успіху досягла в 1928го, ставши чемпіонкою Москви з максимальним результатом – вона виграла всі дванадцять партій.

1929 року Руденко переїжджає до Ленінграда, де під керівництвом видатних гросмейстерів Олександра Толуша і Петра Романовського зміцнює й розвиває свій талант, остаточно сформувавши бойовий комбінаційний ігровий стиль. Сім разів удавалося Людмилі стати чемпіонкою міста на Неві, виступити з хорошими результатами в 17 першостях СРСР. У Ленінграді вона вийшла заміж за вченого Льва Гольдштейна, який створив кафедру технічної кібернетики у військовій академії ім. Можайського. У 1931 році Людмила народила сина, але це не завадило її активній діяльності. Дбаючи про дитину, вона, як і раніше, продовжує грати і водночас працює у видавництві. В ті складні часи за будьяке «криве» слово можна було потрапити у сталінські табори, а то й стати до стінки. Через помилку складача в друкарні Людмилі довелося терміново звільнитися з роботи.

Почалася війна і Руденко пішла працювати на військовий завод, який невдовзі евакуювали до Уфи. Однак діти багатьох працівників заводу все ще залишалися в Ленінграді. Від директора Людмила отримала дозвіл на поїздку в Ленінград для евакуації дітей, як тоді казали, на «Велику землю». Потім вона й сама дивувалася, як їй вдалося встигнути сформувати ешелон і вивезти дівчаток і хлопчиків до того, як місто опинилося в цілковитій блокаді. Про її подвиг не раз писали в повоєнний час, а сама вона вважала порятунок дітей найголовнішим з усього зробленого в житті.

Після війни Людмила Руденко повністю присвячує себе шахам. Беручи участь 1949 року в жіночому шаховому чемпіонаті світу в Москві, вона посіла перше місце, набравши 11,5 очка із 15 можливих і завоювала золоту медаль та звання чемпіонки світу. Цікаво, що чемпіонкою Радянського Союзу Руденко стала лише через три роки, вигравши XII жіночу першість країни 1952 року в Тбілісі. 1953-го Людмила знову грала в фінальному матчі на першість світу з Єлизаветою Биковою, але цього разу поступилася шаховою короною. У 1957 році за видатні спортивні досягнення Людмилу Руденко нагородили орденом «Знак Пошани».

Померла видатна шахістка, міжнародний гросмейстер і міжнародний майстер серед чоловіків, 26 лютого 1986 року в Ленінграді, на 82-му році життя. З нагоди її 100-літнього ювілею виконком Міжнародної федерації шахів оголосив 2004 рік «Роком Людмили Руденко».

На жаль, на Полтавщині пам’ять про славну землячку гідно не пошанована. Єдиною втіхою залишається хіба що шаховий турнір, який на честь Людмили Руденко проводять у Лубнах під егідою Федерації шахів України. 

Павло ДЕМІНСЬКИЙ.

Жінки – чемпіонки світу з шахів

1. Віра Менчик (1906 р. н., Чехословаччина) – 1927-1944 р.

2. Людмила Руденко (1904 р.н., СРСР) – 1950-1953 р.

3. Єлизавета Бикова (1913 р.н., СРСР) – 1953-1956, 1958-1962

4. Ольга Рубцова (1909 р.н. , СРСР) – 1956-1958

5. Нона Гаприндашвіли (1941 р.н., СРСР) – 1962-1978

6. Майя Чибурданідзе (1961 р. н., СРСР) – 1978-1991

7. Се Цзюнь (1970 р.н., Китай) – 1991-1996, 1999-2001

8. Жужа Полгар (1969 р.н., Угорщина) – 1997-1999

9. Чжу Чень (1976 р.н., Китай) – 2001-2004

10. Антоанета Стефанова (1979 р.н., Болгарія) – 2004-2006

11. Сюй Юйхуа (1976 р.н., Китай) – 2006-2008

12. Александра Костенюк (1984 г. р.) – Россия

13. Хоу Іфань (1994 р.н., Китай) – 2010-2012

14. Анна Ушеніна (1985 р. н., Україна) – з 2012 року

Як бачимо, українка Анна Ушеніна і нині є діючою чемпіонкою світу. Саме їй присвячені ці поетичні рядки:

У зим бывают имена:

Одна из них звалась Наталья.

И было в ней мерцанье, тайна,

И холод, и голубизна.

Еленою звалась зима,

И Харикой, и Катериной.

И я порою зимней, длинной

Влюблялся и сходил с ума.

И были дни, как шерсть и мех,

Как теплый пух зимы туманной...

А эту зиму звали Анной,

Она была прекрасней всех.