•  

Архітектурне обличчя Полтави: вчора й сьогодні

2310
Архітектурне обличчя Полтави: вчора й сьогодні

Бажання доторкнутися до полтавської історії поглядом і серцем, дізнатися про невідоме й поділитися радістю пізнання з ближніми спонукало краєзнавця Олега Лебединського провести ретельне дослідження старовини і написати про рідне місто книгу "Полтава вчора і сьогодні".

Олег Валентинович наповнив свою книгу рідкісним фактажем та унікальними давніми фотографіями. Презентації цього доробку з успіхом пройшли в Полтавському літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського, центральній бібліотеці міста Полтави, бібліотеці-філії №2 Полтавської МЦБС. Вони супроводжувалися показом на екрані зображень історичних споруд, якими вони були колись і якими стали тепер (якщо збереглися).

О.Лебединський застосував метод візуальної трансформації: старі фото проявлялися на фоні знімків цих самих будівель у сучасному вигляді або місць, де стояли споруди, яких уже немає. Це надзвичайно вдалий спосіб порівняти, настільки все змінилося. Виявляється, колись у Полтаві був дуже красивий, майже казковий палац! Трансформована архітекторами та будівельниками, та споруда сьогодні майже нічим не нагадує про свою колишню велич. Зараз це майже звичайна будівля...

Олег Лебединський показав людям, які цікавляться історією міста, фотографії низки полтавських будинків з самобутньою архітектурою, які не збереглися.

Приміром, у Полтаві в районі нинішньої вулиці Південної колись була красива альтанка висотою з триповерховий будинок. Коли цариця Катерина ІІ відвідала наше місто, в цій альтанці вона чаювала зі своїм фаворитом Григорієм Потьомкіним та саме тут подарувала йому титул "Таврійський"...

Скажете, це більше схоже на легенду? Але такі легенди свого часу надихнули Олега Лебединського на вивчення пошуки інформації про події далекого минулого Полтави. Про багато цікавих моментів з історії Полтави він дізнався від своїх батьків, корінних полтавців.

О.Лебединський розпочав дослідження історії міста ще студентом другого курсу під орудою викладачки Тетяни Руденко. Саме Тетяна Яківна порекомендувала йому зустрітися з тодішніми "метрами" - зберігачами пам'яті про давню Полтаву Левом Семеновичем Вайнгортом та Клавдієм Васильовичем Гладишем. Спочатку планувалося створити макет - вид міста до революції. Однак макет так і не був зроблений з дуже банальних причин, одна з яких - ніде було його зберігати, адже його розмір - 3 на 8 метрів. І тільки нещодавно на основі цих напрацювань вийшла книга.

- Тому зараз ми робимо цей макет у віртуальному просторі. Звідси й бере свій початок проект "Полтава 3D", - пояснює Олег Валентинович.

Маленька книжечка Олега Лебединського про Полтаву історичну "гуляла" містом у поганих ксерокопіях цілих 16 років, доки нарешті не перетворилася на солідне, ошатне, й головне, ексклюзивне видання.

Книга Олега Лебединського "Полтава вчора і сьогодні", що вийшла друком у видавництві "Артус-Полтава", складається з двох частин. У ній вміщено 180 фотографій, схем і карт, у тому числі реконструкційна мапа, створена полтавським архітектором Валерієм Трегубовим. Ілюстрований путівник розкриває багато невідомих фактів з минулого Полтави.

Щоб зробити нестандартні знімки найцікавіших споруд і куточків сучасної Полтави, Олег Лебединський ретельно шукав ракурси, з яких робив світлини цих самих місць дореволюційний фотограф.

Презентуючи свою книгу, О.Лебединський розповідає багато цікавих подробиць не лише з історії міста, а й навколишніх сіл. Наприклад, про Малоперещепинський скарб хана Кубрата – батька-засновника Болгарії. Цього хана зображають зі зв'язкою прутів, сенс - "Будьте разом і вас не зламають" (настанова синам, яку ті проігнорували). Розповідає про давню битву на Ворсклі під Полтавою, де великий князь Литовський, Руський та Жемантійський Вітовт, котрий переміг хрестоносців, потерпів поразку від золотординських ханів...

Краєзнавець розповів, що головний офіс нинішнього обласного управління СБУ (красива споруда зі скульптурним зображенням птице-дів Сірін, які є символом печалі, на фасаді) в радянські часи ніде на листівках не з'являлося. У міфології противагою Сірінам вважалася птиця радості Алконост. У російському мистецтві цих птице-дів зображали разом, і тільки зрідка - окремо. Але на фасаді історичної споруди в Полтаві дві птице-діви, й обидві зі скорботними обличчями! Дві Сірін на одному фасаді - символ, що "притягував" до себе багато нещасть, вважає Олег Валентинович, адже у різний час тут розміщувалися Губчека, ГПУ, НКВС, Гестапо, КГБ…

Листівки із зображеннями інших історичних споруд Полтави випускалися в радянські часи у величезній кількості. Одна вийшла в Москві з помилковим підписом - церкву Різдва Богородиці в Полтаві назвали Церквою Різдва Христового (її Олег Валентинович часто показує аудиторії).

На листівках було відображено більше 500 видів дореволюційної Полтави. Близько половини було віддруковано в Москві. 75 видів листівок вийшло в першій серії видавництва "Шерер і Набгольц". Олег Лебединський не обминув увагою, звичайно ж, і будинокПолтавського земства (зараз тут знаходиться обласний краєзнавчий музей), створений Василем Кричевським в особливому архітектурному стилі українського модерну.

- В українській архітектурі є два стилі з назвою «український» - це українське бароко - воно ж Мазепинське або козацьке, і український модерн, - пояснив він.

Показує Олег Валентинович і знімки Полтави періоду Другої світової війни - спаленої, поруйнованої. Полтаву, розповів дослідник, німці підпалювали вогнеметами, в основному вони палили магазини, бо в магазинах перекриття були дерев'яні, які легко займалися.

- Полтаву гітлерівці спалили за два-три дні - з двадцятого по двадцять третє вересня 1943 року (не кажучи про руйнування бомбардуванням), - наголошує Олег Лебединський, - а відновлювати її довелося більше двадцяти років! Тому варто низько вклонитися тим людям, які пережили ті страшні роки й відновили прекрасне місто над Ворсклою.

- До речі, частина іконостасу Спаської церкви збереглася ще з часів Полтавської битви, - зауважує Олег Лебединський. - Уцілів купол, якому більше 300 років! До речі, в радіусі 100 метрів навколо Спаської церкви під час Другої світової війни не впала жодна бомба. Чи випадково?..

Олег Лебединський продовжує розшукувати нові факти з історії рідного міста, хоча, здавалося б, уже все вивчено. Можливо, завдяки його наполегливості на нас очікують нові відкриття.

Наталія Жовнір, журналістка

Коментарі