Бої за Савур-Могилу і Степанівку: минуло п’ять років (фото, відео)

Цими днями виповнюється п’ять років від часу проведення українськими частинами бойових дій на сході Донецької області, які передували масштабному російському вторгненню.

Зокрема наприкінці липня – на початку серпня українським військам вдалося вибити проросійські формування зі стратегічної височини Савур-Могила та сусіднього села Степанівка.

Савур-Могила — височина у східній частині Донецької області, висотою 278 метрів над рівнем моря, яка знаходиться за 12 км на південь від міста Сніжне.

Вивищуючись поміж степовими просторами, Савур-Могила має дуже важливе військове значення.

Зіткнення поблизу Савур-Могили відбувалися вже в червні та на початку липня. Наприкінці липня вона перебувала під контролем проросійських формувань. На той час її значення зросло у зв’язку з необхідністю деблокування українських частин у секторі «Д».

Фото надані «Останньому Бастіону» учасниками бойових дій

У червні-липні внаслідок потужних артилерійських обстрілів із боку Росії українським військовим не вдалось відновити контроль над пунктом пропуску «Ізварине». З утратою контролю над селами Степанівка і Маринівка, а також пунктом пропуску «Маринівка» у середині липня українські підрозділи на схід від Маринівки фактично опинилися в оточенні.

Без взяття під контроль Савур-Могили було неможливо прокласти безпечний коридор до оточених вояків. У свою чергу цей коридор пролягав через село Степанівка.

Є досить поширеною думка, що контроль над Савур-Могилою був відновлений під час знаменитого рейду 95 окремої аеромобільної бригади. Під час цього рейду з Савур-Могили справді вдалося вибити проросійські формування, але для того, аби повноцінно оволодіти височиною, знадобився ще тиждень.

Зранку 28 липня підрозділи 95 бригади разом з підрозділами 30 окремої механізованої бригади висунулись для штурму Савур-Могили. Об’єднані загони провели штурм та захоплення кургану. Бій тривав близько двох годин. Позиції на височині мали бути передані батальйонно-тактичній групі «Колос» 51 окремої механізованої бригади.

Українські війська утримували Савур-Могилу до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 омбр довелося відступити. За інформацією прикордонників вогневу підтримку терористів під Савур-Могилою здійснювали російські військові з району села Новоолександрівське.

Після штурму Савур-Могили наступним етапом рейду 95 бригади стало звільнення Степанівки, вибиття терористів із Маринівки і розблокування оточених українських вояків. У цій операції також брали участь батальйонно-тактична група та реактивний артилерійський дивізіон 30 механізованої бригади, ротна тактична група 72 механізованої бригади та сили 3 полку спеціального призначення.

Завдяки вдалій атаці опір ворога було зламано. Українські війська зайняли південно-західну частину Степанівки. Після цього почалася зачистка села, яка зайняла кілька днів.

Однією з деталей протистояння у районі Савур-Могили та Степанівки стала участь у ньому бійців Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Наприкінці липня бійці ДУК ПС взяли участь у звільненні села Піски під Донецьком. Частина бійців лишилася у Пісках на ротації. Водночас основний склад ДУК повернувся на базу у Великомихайлівці (схід Дніпропетровської області). Вдень 4 серпня сили ДУК рушили на схід і пізно ввечері дісталися райцентру Амвросіївка. На той час у звільненій Степанівці уже знаходилася невелика група бійців ДУК на чолі командиром формування Андрієм Стемпіцьким, а також тодішнім політичним лідером руху «Правий сектор» Дмитром Ярошем. Крім того у районі Амвросіївки діяла окрема диверсійно-розвідувальна група ДУК.

Попри те, що формально територія від Амвросіївки до Савур-Могили контролювалася українською стороною, на ній знаходилися поодинокі групи терористів, які могли поповнюватися зі сторони російського кордону. Тож швидко потрапити на околиці Савур-Могили не вдалося. 5 липня під час просування до пункту призначення розвідувальна група ДУК наткнулася на засідку противника. Один із вояків отримав тяжке поранення і помер по дорозі до Амвросіївки.

Під вечір 5 серпня бійці ДУК зайняли село Свистуни. 6 серпня ДУК-івці дісталися до позицій 51 бригади у селі Петрівському перед Савур-Могилою.

На той час було здійснено кілька спроб зачистити курган і закріпитися на ньому. Спроба штурму 4 серпня виявилася невдалою. Закріпитися не вдалося. Бойовики дуже міцно засіли в укріпленнях, звідки коригували вогонь артилерії.

6 серпня українська артилерія спробувала розбити доти сепаратистів, але ця спроба не увінчалася особливим успіхом.

Зранку 7 серпня Савур-Могила лишалася неконтрольованою українською стороною, а дорога на Степанівку прострілювалася. Тим не менше, у підрозділі ДУК вирішили ризикнути і прорватися до села. У Петрівському разом із бійцями 51 бригади лишилася незначна кількість добровольців.

Відео парамедика ДУК О. Бошка

Бійці ДУК мали проблеми і зі зброєю, і з транспортом – підрозділ пересувався на пікапах та звичайних легкових автомобілях. Під обстрілом зі стрілецької зброї ДУК-івці таки змогли дістатися до Степанівки без втрат. Колона рухалася на високій швидкості ґрунтовою дорогою, внаслідок чого її супроводжувала хмара куряви, яка унеможливлювала прицільний вогонь по автівках.

За пару годин до Степанівки дісталася звістка, що Савур-Могилу було взято. Під вечір до села з трофейною зброєю прибули бійці ДУК, які лишилися у Петрівському і взяли участь у зачистці кургану.

Варто відзначити, що внаслідок рейду у Степанівку ДУК суттєво поповнив запаси зброї. ДУК-івці навіть узяли з собою пошкоджений автоматичний міномет 2Б9 «Волошка». Пізніше, після ремонту, його використовували на позиціях у Пісках.

Таким чином, після взяття під контроль і Степанівки, і Савур-Могили були створені умови для відносно безпечного виходу виснажених оточенням українських військових.

Впродовж подальшого часу Степанівка та Савур-Могила зазнавали сильного обстрілу з мінометів та реактивної артилерії. Обстріли велися як проросійськими формуваннями, так і російською армією.

Особливо масштабних обстрілів Степанівка зазнала впродовж 10-11 серпня. Унаслідок цього село було майже знищене.

Впродовж 10-13 серпня, уже після остаточно виходу підрозділів, що перебували у оточенні, у Степанівці знаходилася незначна кількість українських військових. Останні українські підрозділи вийшли зі зруйнованого селища вранці 14 серпня.

Проросійські формування захопили Савур-Могилу в ході загального масованого наступу російських регулярних військ.

Бої за Савур-Могилу та Степанівку, відбуваючись в умовах постійних обстрілів російської артилерії, фактично стали прелюдією до повномасштабного російського вторгнення у другій половині серпня 2014 року.