•  

Фейковий "кейс" судді Гольник

26840

Бернард де Мандевіль «Байка про бджіл» 1724 рік. Лондон

_____________________________________________________________________________________________________

Лариса Гольнік «суддя-викривач», актриса, телезірка, коментатор - правонезнавець, кандидат на Нобелівську премію в галузі медицини з революційним відкриттям регенерації травмованих тканин людського організму. 2017 рік. Полтава.

_____________________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________

Дешево, швидко, токсично.

Головне, не треба гнатися за мрією.

Мрія тільки для розумних.

А за вас вже подумали. Вже навіть і приготували. Красиво запакували. MacCoffee 3 в одному. Можна і 45678 в одному. Головне, щоб швидко. І без мрії.

Лариса Гольник- «суддя-викривач», актриса, злочинець? 3 в одному. Гольник і MacCoffee... що спільного?

Майже три століття пройшло з моменту написання «Байки про бджіл». Триста років еволюції чи ре-еволюції? Чи змінилося якісно людство за триста років існування популяції?

Події, про які піде мова нижче, є якісними характеристиками світосприйняття і алгоритму поведінки не тільки люмпену, а і елітарного прошарку суспільства. Здатності аналізувати та сприймати інформацію.

Що слугувало передумовою для віри у створений для невибагливої частини населення медійний образ Гольник, як судді анти-корупціонера? Чому вона, як навіжена, бігала по усіх телеканалах країни, переконуючи глядача у справжності придуманого образу?

У чому причина конфлікту, що дає можливість «розганяти» медійний, але не справжній, образ останньої?

Чому фейкова історія «судді анти-корупціонера» викликала масовий психоз у населення, і чому, натомість, історії справжніх героїв нової української історії замовчуються?

Розуміючи, що дана стаття викличе реакцію у неосвічених та невибагливих до власної долі співгромадян, що повірили в «унікальні» антикорупційні якості нової коментаторки законів, вимушений викладати фактову частину юридичною мовою.

07.11. 2011 року відділ по роботі зі зверненнями громадян Полтавського міськвиконкому реєструє за номером 1892 картку заявника на ім‘я Гольник Лариси Владленівни, як особи на особистому прийомі Мамая О.Ф.

Короткий зміст прохання до міського голови: ремонт стін та укріплення фундаменту будинку та прибудови до нього за адресою: вулиця Комсомольська, 4 кв. 23. Зазначену квартиру придбано сім’єю Гольник Л.В. за договором купівлі-продажу у 2001 році. Зі слів власника квартири, Гавриленко І.М. на момент придбання в квартирі вже було виконано зазначену добудову в якій знаходиться санвузол та кухня, влаштовано обладнання водопостачанням та каналізацією.

Міський голова відмовив Гольник у ремонті стін та укріпленню фундаменту будинку з прибудовою. Імовірно, логіка відмови була в тому, що хто прибудував до будинку, той повинен і ремонтувати.

На мій, суб’єктивний, погляд, цими діями по відмові Гольник і Гавриленко ремонтувати їх прибудову до трьохсот річного будинку коштами міського бюджету Мамай поклав початок конфлікту, який знайшов своє активне відображення в наступні роки.

d

Загальний вид будівлі - вулиця Комсомольська, 4 кв 23

Прибудова - вулиця Комсомольська, 4 кв 23

14.05.2013 року падчерка Мамая О.Ф. Климко І.Г. звертається до Полтавської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розміщення семи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території земель, що належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава.

17.05.2013 року депутати Полтавської міської ради на тридцять першій сесії шостого скликання, крім інших, винесених на сесію питань, прийняли рішення про надання дозволів ряду підприємців строком на 1 рік на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території земель, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава, в тому числі такий дозвіл надано ФОП Климко Ірині Григорівні.

Климко Ірина Григорівна являється падчеркою міському голові м. Полтава Мамаю О.Ф.

За вказівкою прокурора Полтавської області Миронова А.М. відносно Мамая О.Ф. було відкрито кримінальну справу за ч.1 ст.364 КК та спрямовано її на розслідування до «вотчини» заступника прокурора Полтавської області Тарана Д.П -Диканського СВ УМВС.

Не виявивши в діях Мамая О.Ф. ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, 26 квітня 2014 року старшим слідчим Диканського СВ УМВС України в Полтавській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014170000000090.

Незважаючи на це, заступником начальника УБОЗ УМВС в Полтавській області Ботвиною В.О. 29 та 30 квітня 2014 року за даним фактом складено два протоколи про вчинення корупційного адміністративного правопорушення за ст. 172-7 КУпАП, один відносно Мамая О.Ф., а інший відносно Климко І.Г.

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення Мамаю О.Ф. ставилось у вину те, що він перебуваючи на посаді міського голови, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування не повідомив Полтавську міську раду про наявність конфлікту інтересів, а саме про суперечність між його службовими повноваженнями та особистими інтересами у вирішенні майнових інтересів його падчерки Климко І.Г., що вплинуло на неупереджене прийняття сесією рішення про надання їй дозволу строком на 1 рік на розміщення тимчасових споруд, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава.

У свою чергу Климко І.Г. правоохоронні органи ставили у вину те, що остання будучи депутатом Полтавської міської ради не повідомила безпосереднього керівника – Полтавського міського голову Мамая О.Ф. та депутатів Полтавської міської ради про наявність конфлікту інтересів при розгляді питання щодо надання ФОП Климко І.Г. дозволу на розміщення тимчасових споруд строком на 1 рік для провадження підприємницької діяльності на території земель, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава.

За щасливим збігом долі обидва протоколи про вчинення адміністративних правопорушень надійшли у провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В.

Вже 8 травня 2014 року Гольник Л.В. визнала винною Климко І.Г. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП та піддала її стягненню у виді штрафу у розмірі 850 гривень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/38656835).

Будучи незгодною з таким рішенням судді Гольник Л.В., Климко І.Г. подала апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02.06.2014 року постанову судді Гольник Л.В. від 8 травня 2014 року відносно Климко І.Г. скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (http://reyestr.court.gov.ua/Review/39290119).

При цьому апеляційним судом зазначено, що обставини справи судом першої інстанції досліджені поверхово, істотні з них, які потребували об'єктивного дослідження для її правильного вирішення, залишилися поза увагою суду безпідставно.

Зокрема, в постанові суду не вказано, які конкретні норми закону в даному випадку Климко І.Г. були порушені, що зобов'язували її поставити до відома про ці обставини депутатів та міського голову, як не послався і на норми закону, за яким останніх слід визнавати безпосереднім керівником обраного депутата, за умови, що Климко І.Г. не є посадовою особою місцевого самоврядування.

Крім того, відповідно до діючого на той час законодавства - статті 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» в редакції від 18.05.2013 року до терміну «близькі особи» падчерка включена не була.

Відповідні зміни до цього Закону стосовно визначення термінів, а коло близьких осіб було розширено та доповнено переліком осіб, в тому числі і зі ступенем родинних стосунків «падчерка», були внесені та набрали чинності 09.06.2013 року, тобто після ухваленого сесією рішення.

До речі, на вказані вище обставини, у своїй промові в судовому засіданні, звертав увагу судді Гольник Л.В. захисник Климко І.Г., однак суддя на такі доводи ніяк не відреагувала та взагалі не виклала мотивів їх неприйняття у своєму судовому рішення.

З іншим протоколом про вчинення корупційного правопорушення щодо Полтавського міського голови Мамая О.Ф., який тривалий час перебував в провадженні судді Гольник Л.В. ще цікавіше. В провадження судді цей протокол надійшов за три тижні до закінчення строків для накладення адміністративного стягнення.

Так, вказана справа про адміністративне правопорушення лише в період з 08.05.2014 по 07.08.2014 (протягом 3 місяців), після закінчення строків для накладення стягнення, в порушення вимог статті 38 та п. 7 ст. 247 КУпАП норми яких є імперативними і забороняють це робити, 15 разів призначалася до судового розгляду, а саме на 08.05.2014 року, 12.05.2014 року, 16.05.2014 року, 05.06.2014 року, 10.06.2014 року, 19.06.2014 року (2 засідання), 27.06.2014 року, 03.07.2014 року (2 судові засідання), 04.07.2014 року, 24.07.2014 року, 07.08.2014 року.

В подальшому, не розуміючи змісту та грубо порушуючи вимоги ст.ст. 260-263 КУпАП, про те, що адміністративне затримання здійснюється у прямо передбачених законом випадках, з метою припинення адміністративних правопорушень і лише щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, Гольник Л.В. в судовому засіданні 07.08.2014 року виносить постанову про затримання Мамая О.Ф. та доставлення його в суд для розгляду питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, оскільки його поведінка може свідчити про неповагу до суду. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40109777).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається в разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 185-3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Однак, 05.09.2014 року, не зважаючи на те, що Мамай О.Ф. вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, не визнав, не складаючи протокол про адміністративне правопорушення та порушуючи право особи на захист, діючи одночасно і як обвинувач, і як суддя, Гольник Л.В. виносить постанову про визнання винним Мамая О.Ф. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, та піддає його адміністративному стягненню у вигляді штрафу (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40427485).

Врешті 31.01.2015 року Гольник Л.В. задовольнила заяву представника Мамая О.Ф. про її відвід, у зв'язку з тим, що прокуратурою Полтавської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове слідство по кримінальному провадженню за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання у Мамая О.Ф. суддею Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. неправомірної вигоди за прийняття позитивного рішення по справі про адміністративне правопорушення відносно Мамая О.Ф. за ст. 172-7 КУПАП.

В подальшому, протокол про адміністративне правопорушення щодо Мамая О.Ф. за ст. 172-6 КУпАП був направлений за підсудністю до Решетилівського районного суду Полтавської області, який постановою від 28.10.2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Мамая О.Ф. закрив у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, обґрунтовано зазначивши, що такі строки закінчились ще 26.05.2014 року, коли справа перебувала в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави (http://reyestr.court.gov.ua/Review/52964902).

Таким чином, вражаюча оперативність призначення розгляду справи, поряд із неодноразовими відмовами Гольник Л.В. в задоволенні клопотання про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності, відмовою в задоволенні їй відводів (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41290187, http://reyestr.court.gov.ua/Review/41290224), наявністю ще в червні 2014 року позиції Апеляційного суду Полтавської області щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, разом з грубими порушеннями Гольник Л.В. норм КУпАП при розгляді справи наштовхує на думки про те, що або вона була зацікавлена в прийнятті певного конкретного рішення у справі, або вже тоді виконувала завдання із провокації дачі їй нібито хабара, справу про що зараз розглядає Київський районний суд м. Полтави.

З огляду на перебіг вказаних вище подій неможливо не зупинитися і не акцентувати увагу на поведінці тих, хто повинен доносити неупереджену інформацію до читача, глядача, слухача з метою адекватного її сприйняття.

І, на мій погляд, проблема сучасної, і не тільки сучасної, колоніальної журналістики полягає в банальному бажанні представників однієї з найдавніших професій вислужитися перед своїми господарями в частині подачі маніпулятивної та спотвореної інформації. Що, в свою чергу, дає можливість олігархам та представникам не титульної української нації розривати країну, нівелюючи протестні рухи проти внутрішніх окупантів.

Ми неодноразово висвітлювали матеріали, де представники та власники полтавських інформаційних ресурсів перебувають, як повії, на утриманні голови Полтавської ОДА, голови обласної ради, міського голови Мамая, та інших зацікавлених осіб, «відпрацьовуючи» свої тридцять срібників, легітимізуючи злочини владної верхівки. Допомагаючи, безумовно також і у власних інтересах, нести єресь з екранів зомбо-ящиків та у соціальних мережах.

Почитайте новини на сайтах: - відкрилася кришка каналізаційного люку; з дерева впала гілка; на вулиці сталася ДТП; собачка бігала по місту без повідка; і таке інше.

Керівником полтавського відділення НСЖУ ставлять не досвідченого журналіста, а психічно хвору людину, яка, імовірно, цілодобово потребує невідкладної допомоги кваліфікованих психіатрів.

Цілком зрозуміло, що вибудувати новий медійний образ «судді-відкривача, чи викривача» (на жаль, не знайшов у Класифікаторі професій таких назв, які собі придумала Гольник), за допомогою продажних і некомпетентних розповсюджувачів недостовірної інформації, не складало особливих труднощів.

Ми, розумні, повинні усвідомити, що влада, яка прийшла на крові тисяч наших з вами співгромадян, надбала певний імунітет від протесних виступів. Що представники не титульної нації, які грабують нашу країну, демократично владу не віддадуть.

Для того, щоб повернути українцям Україну потрібні чисті душі. Але не на поталу ворогу, а задля України. Потрібні якісно нові люди. Економісти, юристи, лікарі, педагоги, представники інших професій.

Потрібні не фейкові, а справжні лідери, не фейкові, а справжні досягнення цих лідерів.

Які будуть розуміти, що за створеним штучно галасом навколо Гольник, владі набагато легше вершити беззаконня.

Бо, як далі продовжує Бернард де Мандевіль:

Тільки шок у право-свідомих громадян можуть викликати коментарі окремих норм закону, які дає інколи у прямих ефірах на каналах телебачення України суддя без повноважень Лариса Гольник.

Це може бути виправдано лише тим, що відсутність повноважень судді не зобов’язує її оволодівати знаннями закону, а активна громадська та політична діяльність, позбавляють її як можливості робити це, так і відповідальності за зроблене та сказане, що притаманне демагогам.

Свідченням цьому може бути також спроба Гольник Л. В. обратись суддею Конституційного Суду України, де вона продемонструвала повне незнання закону, пославшись на відсутність часу для підготовки із-за активної політичної та громадської діяльності, на що їй публічно було вказано комісією Ради суддів України (http://sud.ua/ru/news/sud-info/110400-sovet-sudey-otbiraet-kandidatov-v-sudikonstitutsionnogo-suda-tekstovaya-translyatsiya).

Однак, її не покидає надія стати суддею новостворюваного Антикорупційного суду України, про що вона публічно висловлюється в засобах масової інформації, погрожуючи таким чином Україні позбутися статусу правової держави, якою відповідно до Конституції є Україна.

Нещодавно схвильований Генеральний прокурор звинуватив НАБУ в порушенні норм статті 370 та 359 КК України. Звинуватив антикорупційний орган, який в короткостроковій перспективі показав гарні результати. Цікава його думка, чи не так? НАБУ не можна, Гольник можна.

Стаття 370. Провокація підкупу.

Провокація підкупу, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, і далі по тексту.

Чому суддя, яка телефонує міському голові Мамаю зі свого телефону, запрошуючи його на зустріч для «вирішення» питання називає себе викривачем? Кодекс суддівської етики не для неї?

Ставлячи себе на місце пересічного громадянина, якому зателефонувала зі свого власного стільникового телефону суддя по справі, я, з великою долею імовірності, погодився б на її пропозиції, як особи, що здійснює правосуддя на основі Конституції та Законів України.

Це навіть не враховуючи того, що суддя Гольник запросила Мамая на зустріч до кабінету голови суду Струкова, якого у той час не було на роботі, і чий кабінет був зачинений. Для мене є цілком очевидним, що під час НСРД відносно Мамая, спеціальними засобами технічної фіксації працівниками правоохоронних органів (редакція володіє прізвищами технічних працівників, та їх безпосередніх керівників) були обладнані декілька кабінетів Октябрського районного суду міста Полтави.

І наостанок, відповідь на питання: кому була потрібна картинка на центральних телеканалах обличчя Гольник у крові, можливо дасть біллінг мобільних телефонів Гавриленка і одного з депутатів Полтавської міської ради від політичної партії, яка після Майдану зробила все, і продовжує робити зараз, для системної дискредитації протестного руху в Україні. Чому напередодні незрозумілої події вказані особи «відбивали» маршрути у парку Слави відповідь, імовірно, дасть слідство.

Враховуючи вищевикладене, мені незрозумілий сенс роботи працівників поліції таксистами і охоронцями у судді без повноважень Гольник. Чому штучно створеному фейковому образу судді без повноважень надають такі привілеї коштами платників податків, незважаючи на шалений ріст злочинності. Чи розумних, здатних розібратися у цьому театрі абсурду імені Гольник, уже в правоохоронній та суддівській системі не залишилося?

Уважати публікацію офіційним зверненням до ГПУ, НАБУ,САП,СБУ про вчинення кримінального правопорушення суддею без повноважень Гольник Л.В., передбачених ст. 359, 364, 365, 370 КК України.

Геннадій Сікалов

Коментарі