•  

Історія сходження «нової полтавської влади»

13200
Історія сходження «нової полтавської влади»

Як заробили свої перші гроші, як прийшли до влади і на чому сьогодні заробляють представники вищого керівництва Полтавщини.

Голова обласної державної адміністрації Валерій Головко нині вибудовує на Полтавщині вертикаль управління за принципом, який давно засуджує громада: набирає підручних з числа старих прибічників, так званих перевірених кадрів. А в основі цього давно апробованого усім нашим політикумом стара як світ схема, що вибудовується виключно на особистій відданості «вищестоящому». Тому головним критерієм для такого відбору стали тісні партійні чи бізнесові стосунки. Формально безпартійний, усю свою політичну кар’єру Валерій Головко й будував, орієнтуючись на тих самих людей. Хоча свій власний шлях у політику він формував завжди «тримаючи ніс за вітром». Адже починав у «Батьківщині» Юлії Тимошенко, але її позиції захиталися, переметнувся до лав «Фронту Змін» Арсенія Яценюка, який тоді починав набирати оберти. Нині це, власне, «Народний Фронт» все того ж Яценюка. Саме за протекцією останнього, Головко й став губернатором Полтавщини.

Загалом же історія приходу до влади нинішнього «патріотичного» полтавського керівництва почалася задовго до Революції гідності.

Хто такі брати Головки?

Нині Головко заявляє, мовляв, до «входження» на посаду губернатора він був звичайним бізнесменом. Насправді ж наші джерела стверджують: увесь бізнес, про який іде мова і який, за твердженням Головка, він продав, насправді перейшов до його брата. Таким чином продовжує працювати на розвиток сімейних підприємств.

Збагачення родини Головків почалося за часів розпаду СРСР.

Старший брат Володимир у ті часи був військовим у Німеччині. Коли після розпаду СРСР, почався вивід радянських військ із Німеччини, він якраз і опинився в потрібному місці в потрібний час – на посаді начальника складу, тож зміг «приватизувати» величезну кількість «підвідомчих» продуктів, що в умовах нерозберихи, яка панувала тоді, було досить легко. Таким чином Головко й загнав німцям кілька составів з товаром. За інформацією «Останнього Бастіону», контракт із купівлі-продажу склав кругленьку суму – близько одного мільйона марок! Як кажуть, з такими грошима і на волі!

Після цього Головко-старший швиденько одружується в Німеччині і створює спільне українсько-німецьке підприємство «Полімпекс». У його власності невдовзі опинилася база на вулиці Харчовиків і навіть «найкозирніша» на той час торговельна точка Полтави – центральний універмаг міста (ЦУМ). При цьому наївні полтавці спершу й справді думали, що бізнес у нашому місті починають розвивати німецькі партнери. Але оскільки справжнього розквіту у ті часи набирала так звана «базарна» торгівля, то наступним кроком «Полімпексу»став розвиток однойменного речового ринку. Звісно, таку місцину в центрі Полтави теж було відхопити нелегко, тож, за чутками, 300 тисяч марок на цьому заробив тодішній міський голова Анатолій Кукоба.

А оскільки СП в ті роки були звільнені від податків, то накопичення первинного капіталу в братів Головків на початку 90-х відбувалося семимильними кроками. Отож, до 2000-го брати стали серйозними бізнесменами в Полтаві – одними з найбагатших людей Полтави, яким належали кілька підприємств, торговий центр, ринок, кілька фірм та об’єктів нерухомості.

Є гроші – час у політику

Уже за часів Леоніда Кучми український бізнес почав розуміти цю істину: без «політичного даху» триматися на плаву довго не вдасться. Першим у місцеву політику подався Головко-старший, який став депутатом міськради від партії «Наша Україна».

А невдовзі підтягнувся й Головко-молодший, який почав свій шлях у політику 2010 року. На той час його бізнес почав затухати, а, отже, справи треба було підкріпити певною політичною впливовістю. Ті, хто добре знає Головка особисто, твердять, що політика йому була потрібна виключно, аби отримати своєрідну політичну парасольку – вирішувати справи зі всіма чиновниками «на рівні». Саме тут і підвернувся під руку політ проект «Фронту Змін», куди Головко прийшов лише з однією метою – захистити свій бізнес.

Осередок партії «Фронт Змін» у Полтавській області почали створювати 2009 року. Утім тоді нинішній губернатор ще не мав жодного стосунку до людей, імена яких і формували бренд цієї політсили на Полтавщині. Але в «Останнього Бастіону» є відомості, що Головко здійснив чи то купівлю, чи то навіть рейдерське захоплення вже готового осередку.

Андрій Іванчук, ідеолог і менеджер створення «Фронту Змін», довірив формувати партійний осередок у Полтавській області місцевому бізнесмену Андрію Мартенсу. Як і партія в цілому, він зазвичай будується за відомою схемою: спершу за справу беруться менеджери, а після створення певної сталої структури під неї «підганяють» політиків. Так само було й у Полтаві. За півроку створили розгалуджену партійнуа структуру з районними осередками, а також міські осередки у Полтаві і Кременчуці.

При цьому фінансуванням «побудови» обласних і полтавських міських осередків «Фронту Змін» опікувався Мартенс, а 8 інших членів команди фінансували районні осередки партії. Таким чином команда домовилася, що кожний її член фінансує власний напрямок і отримує за це можливість формувати списки кандидатів по ньому. На додачу до цього, люди, які складали кістяк партії, мали складати перші десять позицій в партійному списку кандидатів у депутати обласної ради. Вони ж розставляли своїх людей із районних осередків по списках кандидатів у депутати райрад і особисто за них відповідали.

Така звичайна для вітчизняних партій розбудова тривала, допоки у Мартенса не почалися проблеми з фінансами. Після цього, за свідченнямлюдей, які працювали з Мартенсом, за нехитрою схемою, він став змушувати їх фінансувати ще й обласний осередок. Саме на цьому етапі в партії і почалися проблеми. Люди, котрі півроку пропрацювали винятково за свої гроші та на голому ентузіазмі, почали розуміти, що їх потроху «кидають». У такому стані обласний осередок «Фронту Змін» підійшов до початку місцевих виборів 2010 року – фінальної фази передвиборчої кампанії.

І ось тут, за кілька місяців до проведення виборів, у «Фронті Змін», як лицар на білому коні (а головне – з грошима!) несподівано з’являється Валерій Головко. Утім, за словами тодішніх «фронтовиків», ніхто навіть не міг зрозуміти, звідки він «виплив». Та згодом усе стало на свої місця. Як з’ясувалося, Головко просто викупив долю Мартенса, у якого почалися суттєві фінансові проблеми. Утім ще кілька місяців вони пропрацювали в партії разом і керували нею сумісно, але за допомогою певних політичних інтриг і створення іміджу поганого управлінця, Іванчук, який в столиці відповідав за будівництво обласних структур, ухвалив рішення відсторонити Мартенса від партійних справ.

Рука руку миє…

Тим часом Головко часу не втрачав, «засилаючи» до партійних лав своїх людей – подекуди навіть тих, що взагалі не мав жодного стосунку до будівництва та роботи партії впродовж року.

Одним із таких «просуванців» був близький друг Головка – Ігор Горжий, начальник комісії з енергозбереження Полтавської облради, який з’явився за чотири дні до формування списків у першій п’ятірці партії, викликавши велике обурення «ветеранів-фронтовиків». Розпалювало конфлікт і те, що для всіх досвідчених і «справжніх» людей із топ-рейтингу партії прохідні номери були напередодні вже розподілені. В тому числі і за «фінансовими можливостями» кожного.

Наприклад, щоб потрапити до списку кандидатів у депутати обласної ради, потрібно було заплатити 150 тисяч гривень. Тобто люди, які рік пропрацювали, за власні кошти будуючи осердя «ФЗ», із приходом партійця «нової формації» , були змушені ще й заплатити, аби потрапити до омріяного списку!

«ФЗ» – як «кузня кадрів»

Звісно, адекватні посадовці, які прийшли до влади не задля збагачення, а справді мали бажання працювати. змінюючи щось на краще, були категоричними противниками такої системи. Саме тоді з партії пішло чимало тямущих людей, які сьогодні є топовими політиками Полтавської області. Таким чином полтавський осередок «Фронту Змін» втратив багатьох порядних членів, а з ними і обличчя гідної політсили.

Натомість у «Фронті Змін» з’являються такі відомі сьогодні обличчя як Лев Жиденко, Сергій Каплін, Олександр Артеменко (тоді ще був у складі «Батьківщині» й очолював осередок Октябрського району), а також Олег Пругло, який на той час був керівником полтавського міського осередку, а нині є заступником голови ОДА.

Тобто вже в 2010 році формувалася така собі «диванна опозиція», яка насправді не виконувала жодних опозиційних функцій, а натомість діяла тими самими рейдерськими методами, і мала на меті те саме, що й прибічники Януковича. Нині ж – це влада, що керує областю. У тому числі і на місцях.

Наприклад, Олексій Матюшенко – голова Гадяцької районної ради, який є «стовідсотковим» кандидатом Головка. Голова Миргородської райдержадміністрації – ще один протеже нинішнього губернатора. Окрім цих двох посадовців, скандально відомих у своїх районах, у партії тоді заявилися ще багато людей, які й понині перебувають при владі.

Партосередок Головка, попри кадрове банкрутство, після фактично рейдерського захоплення і перетворення партії на бізнес-підприємство з доступом до влади, одразу ж намагався «просовувати» на керівні посади якомога більше «своїх» людей.

Ось один із прикладів. Ірина Пашко працювала під час тієї передвиборчої кампанії в офісі «Фронту Змін». Причому звичайним офіс-менеджером, навіть не юристом, зате нині очолює… Управління юстиції Полтавської області.

Так само з’явився Віктор Стеблянко – нині начальник Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації. На офісі «Фронту Змін» він лише відкривав-зачиняв двері та їздив за канцтоварами. Партійці називали його «особистим завгоспом Головка», оскільки «організовував стільці», а також знаряддя для мітингів – плакати, банери, так звані вудочки, із прикріпленими до них прапорами. Окрім цього, нинішній головний рятувальник був відомий тим, що у величезних обсягах «клав на кишеню» дощовики-накидки та бандани, на що в партійному офісі постійно обурювалися. Як розповів один із тодішніх активістів партії, він досі не може зрозуміти, навіщо Стеблянко постійно не докладав 5-10 зв’язок агітаційних партгазет? Тоді на всю Полтавську область приїжджало дві фури газет. Одна з них заїжджала до офісу, приміщення якого було на вул. Паризької комуни (до речі, сама будівля належить Головку), навпроти фабрики «Домінік», інший офіс був на вул. Гоголя.

До речі, практично всі з тодішніх офісних працівників «Фронту Змін» нині працевлаштовані в різних державних органах влади.

Після введення «передоплати» за потрапляння до партійних списків, до «Фронту Змін» подалося чимало одіозних персон.

Як твердить джерело «Останнього Бастіону», таким робом за 170 тисяч гривень депутатом облрадистав Геннадій Коваленко. Тоді ж у «Фронті Змін» з’явився Юрій Кривошеєв, який за два тижні буде призначений на посаду начальника департаменту інфраструктури і туризму. В останнього, до речі, є компанія, що займається перевезенням. Про принцип розділення бізнесу влади в команді Головка і не чули, там навпаки працює правило – керуй там, де заробляєш.

Випливали все нові інтриги

До речі, в «ФЗ» засвітився і сумно відомий нардеп Сергій Каплін, який тоді займався кременчуцьким осередком. Після виходу з полтавського осередку партії Мартенса, разом із ним пішов і Каплін. Разом вони й поїхали до Києва на зустріч із Арсенієм Яценюком, який запропонував їм очолити «тіньовий уряд». Певний час у 2010 році Каплін і Мартенс справді його очолювали, але вже за півроку «тіні» Каплін пішов своєю «політичною» дорогою, а Мартенс і взагалі повністю зник з полтавського політичного Олімпу.

Напередодні виборів 2012 року партії «Фронт Змін» і «Батьківщина» злилися. Але оскільки команда обласного осередку «Батьківщини» була фактично розвалена, дуже мало людей із неї перейшли до складу «фронто-батьківщинців». 85-90 % складу були представниками вже нової «Батьківщини». У Полтавській області відчутним було домінування Яценюка, отож усіма справами партії, звісно, керував Головко.

Тоді частим гостем Полтави був і Арсен Аваков. Коли до влади прийшов Янукович, Аваков втратив посаду губернатора Харківської області, і перший місяць по томужив у Полтаві – тут його часто бачили з особистим охоронцем.

Саме в той час починається історія зв’язку Головка з криміналом. Нині він тісно спілкується з Олександром Павлюченком («Сашею Браслетом»), оскільки «Браслет» –кум Котвицького, який у ті часи часто приїздив до Арсена Авакова в Полтаву. Тож на партзустрічі Аваков приходив з Головком, а «Браслет» –із Котвицьким. Головко з «Браслетом» за цей час стали друзями-«не розлий вода», і встигли добре оцінити один одного. Це підтверджують і ті, хто бачив реакцію «Браслета» на призначення Головка – той дуже радів за друга.

До «фронтового» кубла долучився й Олександр Удовіченко. Коли в 2009 році «Фронт Змін» формувався в Полтаві, він просунув до партії трьох «своїх» людей. Саме з приходом Головка, вони з’явилися ускладі «ФЗ». Одна з цієї трійці – жінка, яка все життя пропрацювала начальником статвідділу Полтави, ще двох людей Удовіченко розподілив по районах – Глобинському і Кременчуцькому. Тобто він вже теж тоді мав долю у «Фронті Змін». Але оскілки партія на виборах набрала малий відсоток, не всім випала нагода дістатися влади тоді, і зараз «обділені» здобувають втрачене.

«Браслет» і далі робить свою справу – він «відстібує» потрібним людям по «десятці» і, прикриваючись Аваковим, далі продовжує красти газоконденсат.

Котвицький – нардеп і людина Авакова в парламенті. І саме він забрав, разом з Аваковим, Коломойським і Медведчуком Сахалінське родовище у «Полтаванафтогазгеології», створивши під цю аферу ТОВ «Сахалінське» і ТОВ «Укрнафтобуріння», куди, разом зі свердловинами «Полтаванафтогазгеології», перетягли і спеціальний дозвіл на промислову розробку, який належав «Полтаванафтогазгеології». В Твітері та Фейсбуці розповідаючи про те, як вони люблять Україну, замовчуючи при цьому, як вони цю Україну грабують.

Всі ці зв’язки можна простежувати далі і далі…Але повернемося до полтавського закулісся.

Мартенс і Шамота, Мамай і Портнов

Останнім часом у кількох скандалах у міськраді «проявив» себе і Сергій Шамота. Як своєрідний заступник Капліна«по скандалах». Хто ж цей чоловік? Свого часу він працював у того ж Мартенса тренером в спортклубі «Вітамін». А після того, як сам Мартенс «пішов у політику», і керував закладом. Удвох вони і пройшли за списком «ФЗ» в депутати міськради, оскільки партії зібрала на виборах у Полтаві замалий відсоток голосів. Лише після того,як «випав» Мартенс, депутатом замість нього став Олександр Артеменко (Головко, який свого часу ішов третім по списку уже був тоді депутатом облради). Однак оскільки у Артеменка є свій бізнес (торговий комплекс в підземному переході біля Податкової інспекції м.Полтави), то перших два роки він голосував фактично в унісон з мером, аби той не відібрав у нього «хліб насущний».

А тим часом Мамай «воював» тоді з Головком за ЦУМ і територію ринку, яким «опікувався» старший брат Головка Володимир, тож через ті «тьорки» брати досі в напружених стосунки з міським головою. За нашою інформацією, суперечка між Мамаєм і Головком виникла після того, як мер «загилив» таку суму за ринок, що справа дійшла до… «нелітературних» висловлювань. Після цього почалися вже судові перипетії.

Утім Мамай мав потужний «дах» в суді завдяки зв’язку з Андрієм Портновим через його кума Макара і Залужного (пам’ятаєте, Мамай все пхав останнього у народні депутати по Полтаві). Тому, як кажуть у бізнес колах Полтави, Мамай в судах здатен виграти будь-яку суперечку. Є докази, що Мамай платив Портнову за судовий «супровід», коли справа стосовно належності ринку дійшло до суду. Портнов, ніби обіцяв, що «ми справу виграємо», і через півроку безплідної боротьби Головко-старший таки зрозумів це… Таким чином і змушений був віддати названу Мамаєм суму. Але незабаром підтримку в судах здобув і Головко –це сталося, коли Космінін став суддею Конституційного суду, і почав допомагати Головку, адже їх повзують давні дружні стосунки.

«Нова людина» і стара влада

Цікаво, що попри побудову політичної кар’єри, під «патріотичними» прапорами, Головко не брав участі в Майдані. Ви не знайдете жодної інформації або фотографії про діяння Валерія Головка під час тих зимових подій.

Зв'язок «нової людини» Головка зі старою владою наочно демонструє той факт, що він бере безпосередню участь у скандальному будівництві на вулиці Ляхова, 12а. Будівництво тут активізувалося саме з приходом до влади Головка. А тепер найголовніше : хто в нього найкращий друг? Це – «комуніст» Сірик (в обласній раді попереднього скликання цей творець «будівельних пірамід» представляв фракцію КПУ). Тепер він каже, що «ніколи й нічого не прохав» у Головка. Але тут, напевне, таки «попрохав», або увійшов у долю.

Зазначимо, що Головко «прив’язаний» і до будівництва у парку «Перемога». Бо на відомій через скандали навколо неї, відрізаній від парку частині, будує саме Головко-старший. До речі, «відрізав» ту територію Олег Пругло, який нині працює заступником Головкав ОДА. Це є відповіддю на питання, чому Головко досі тримає такого заступника. А парк «Перемога» Олег Пругло «розпаював» ще коли був головою Октябрського райвиконкому Полтави і членом партії «Батьківщина». При цьому на ньому й досі висить кримінальна справа під номером 42014170010000001. У тому ж таки паркові «Перемога», але з іншого боку Пругло виділив 17 земельних ділянок, оціночною вартістю 2,5 мільйона гривень. При цьому дві з них належать особисто Пруглу.

Головко теж побував в одній команді з Олександром Удовіченком, після чого вони й досі міцно пов’язані між собою. «Бізнес-знайомство» відбулося,коли Головко був депутатом облради від «Батьківщини» у 2005-2010 роках. Тоді він «освоював» бюджетні програми, які йому дав Удовіченко. Бізнес на бюджетних коштах почався з фірми «Теплокомплект», що належить Головкові. У цей час він для початку міцно потоваришував із Ігорем Гуржієм, який був у комісії з управління теплозбереженням. Так вони на двох освоювали кошти, що виділялися на енергореформу шкіл, дитсадків, лікарень тощо – усіх бюджетних об’єктів, що були закріплені за Валерієм Головком. Звісно, це відбувалося не без участі Удовіченка й тодішнього голови облради Івана Момота. Усі вони й на сьогодень перебувають у гарних стосунках.

У Мамая теж двоє – секретар міськради Оксана Деркач і заступник міського голови Юрій Левченко – потрапили на посади від Партії Регіонів. Третій, «найголовніший» заступник Вячеслав Стеценко – це «гаманець», який опікується економічними питаннями. Як твердять джерела, Мамай без нього взагалі ні про що не розмовляє, адже всі гроші ідуть через Стеценка. Є ще Юрій Кропивка – його взяли на посаду заступника міського голови з питань ЖКГ. Це сталося півроку тому, винятково для того, щоб він був представником Валерія Головка. До слова, у владних кабінетах Кропивка й Артеменко з ранку до вечора проводять разом. У Мамая є в заступниках і Світлана Порохня. Ця унікальна жінка з Чутового була там завідувачем відділу освіти райдержадміністрації. А на посаду потрапила завдяки своєму брату Олександру Тарашевському, з яким Мамай вів агробізнес, а потім зробивйого головою Київського райвиконкому (вирішивши власні питання, Тарашевський зник з Полтави). Нині ж його сестра Світлана Порохня опікується освітою і медициною, а це неабиякі бюджетні кошти.

Це унікальне фото публікується вперше. На ньому Світлана Порохня передає Мамаєві гроші в машині на території міськради – два пакунки по десять тисяч гривень! Мамай узяв «транш» і поклав до «бардачка» автівки.

«Затикає рота тим, хто знає про нього більше…»

У Валерія Головка і команди пояснювати причини відсутності реальних реформ в області виходить погано – ані звільнень за корупцію, ані відмежування влади від бізнесу. Натомість громадські активісти вже відчули на собі тиск представника «нової влади», який у всьому копіює своїх попередників часів Януковича: затискає рота тим, хто знає про нього більше, аніж це «дозволено офіційно».

За словами громадського активіста Сергія Чередниченко: «Найближчим часом варто чекати того, що однозначно будуть пресинг і репресії. Не зупиниться Головко і перед фальсифікацією справ. Будуть порушуватися незрозумілі кримінальні справи, яких ніколи не було і не могло бути. Силовики Головка здатні «нарити» свідчення навіть на тих, у кого й бізнесу в Україні взагалі немає. Лев Жиденко заявляв, що переживає за своє життя. Я за своє життя переживаю вже рік. При цьому, незрозуміло, чого побоюється Жиденко, адже він ні з чим не бореться. Його заяви – звичайний піар, адже він не є членом системи, цієї ОЗГ, тому йому немає чого остерігатися. Він може побоюватися за власне життя, тільки коли буде в опозиції, а у нас зараз опозиції як такої немає, тому я думаю, Жиденко просто «заробляє» собі рейтинг. Загалом, уся його кампанія побудована на піарі та рекламі, а всі досягнення базуються на тому, що буде… через п’ять років. Коли такі політики прийдуть до влади і пропрацюють п’ять років, то Жиденкові дороги й справді будуть найкращими, оскільки житиме він після цих років у Монако: там 80%найкращих доріг в Європі. А в Полтаві, після ще п’яти років управління такими менеджерами, асфальтованих доріг узагалі не буде, зостануться звичайнісінькі ґрунтові стежки. Уся кампанія Жиденка побудована на тому, що все буде, але буде колись потім…»

Валерій Головко вперше пообіцяв, що він боротиметься із корупцією . Ось уже три місяці він на посаді, а чи пригадає хтось, кого з корупціонерів звільнено за цей час? Хоча громада і журналісти давали Головку факти корупції в галузі медицині, в сфері транспорту. А про факти корупції в міськраді зараз на говорять хіба що немовлята в пологових відділеннях! Чи є проявом боротьби з корупцією початок будівництва на вулиці Ляхова,12а? А забудова парку «Перемоги»? Це обіцяні дії в напрямку «боротьби з корупцією»? Давайте подивимось, як будуть багатіти фірми, пов’язані з братом Валерія Головка. Ми це все невдовзі побачимо своїми очима. Хто закривав бізнес, а хто навпаки відкриває, розширює – невдовзі таємне стане явним.

Ми бачимо як на апаратних нарадах щопонеділка Головко дає доручення силовикам розібратися з активістами. При цьому самих активістів на такі наради неправомірно не пускають, хоч за пред’явленням паспорта кожен громадянинможе бути присутніми на урядових засіданнях, нарадах, колегіях, сесіях… Навіть Верховна Рада вже відкрила двері для відвідувачів, а обласна держадміністрація все ще забороняє це. Офіційний помічник Головка, який ще не зарахований на державну службу, Микола Білокінь, нещодавно зареєстрував в органах юстиції обласний осередок «Народного Фронту». Білокінь уже два місяці сидить в кабінеті №622 і вважається радником голови ОДА, а відділ кадрів каже, що він тільки проходить процес перевірки для зарахування на держслужбу – керівником апарату. Але як людина, яка проходить процес перевірки і ще не є держслужбовцем, займає кабінет?

Те, чим нині займається влада Головка – це маніпулювання свідомістю. Згідно з Конституцією України, уся влада належить народові. Саме територіальна громада делегує свої права як міській та обласній радам, так і державним адміністраціям. Але ми забуваємо, із чого складається територіальна громада. Вона складається з нас, громадян. Коли ж мова заходить про «Народний Фронт», «Батьківщину», «Блок Петра Порошенка», «Удар» та інші гучні назви та бренди – це маніпуляція громадською свідомістю, оскільки ми, звичайні громадяни, повинні впливати на владу. Не партія з її списком і не лідери цих партій, а саме громадяни! Але, на жаль, зараз у нашому місті й області зробили так, що громада, навпаки, не впливає ні на яку владу. Висновок: команді Головка громада потрібна тільки в один день – у день виборів. А далі новоспечені посадовці почнуть знущатися з нас. Можливо, та зачистка, яку хоче зробити губернатор Валерій Головко, актуальна для нього, оскільки Полтавську область він проголосив електоральним полем «Фронту Змін»-«Народного Фронту». Саме через це Головку й заважають активісти, які відстоюють інтереси громади, а не партій, котрі говорять правду, і цим, до речі, можуть набрати велику кількість голосів, а відтак, створити реальну конкуренцію нинішньому режиму.

Варто і ще раз згадати, що з 2005-го по 2010-й Головко був у Полтавській облраді від «Батьківщини», потім – у «Фронті змін». Що спонукало губернатора до стількох ротацій? Чи можна бути в ньому впевненим, якщо він уже змінив три політичні сили. Або ще питання: що він зробив для Полтавщини за 10 років, які фактично перебуває при владі? Як депутат Верховної Ради, який пройшов за списками від партії, чи дбав він за тих людей, які його обрали? Скільки вирішив питань, скільки грошей він залучив на Полтавщину, які закони підготував? Що зробив, окрім того, що за квотним принципом «розподілив» велику кількість своїх людей на посади різних рівнів? Чи не є питання «зачистки» для нього актуальним ще й тому, що активний представник «Фронту Змін» Арсеній Яценюк поставив країну на край знищення?

Хто стояв на Майдані, а хто користується його результатами?

Головко, прийшовши на посаду ще минулого року, досі не звільнив нікого з тих чиновників, до яких було найбільше претензій щодо корупції – ані з ветінспекції, ані з «Полтавалісу», ані із сектору охорони здоров’я. Крім того, за нашими відомостями, на облдержадміністрацію з Мін’юсту надійшов документ щодо введення в дію люстрації, але Валерій Головко своїм розпорядженням гальмує його дію. В ОДА цей документ показувати відмовляються, посилаючись на його «секретність». Людина в облдержадміністрації яка відповідає за боротьбу з корупцією – Андрій Логвиненко – на питання стосовно цього документу, не дає змістовної відповіді: «Ви ж розумієте…». Нині сам Логвиненко пішов на лікарняний. А Головко боїться і не хоче починати процес люстрації, оскільки першими доведеться звільняти Аранчія, Тараненка, Лисака – багаторічних «стовпів» корупції в області. І якщо він цього не зробить, підтвердить уже власний статус – головного над самими корупціонерами!

«Погано, коли мільйонери ідуть в політику, тому що вони переслідують мету примноження капіталу, або для того, щоб захистити свої бізнес-інтереси, але аж ніяк не для впровадження ідей, які б покращили життя області та міста», – вважає громадський активіст Сергій Чередниченко. Він також зазначає, що в політику повинні йти люди середнього достатку, які розуміють, як працює бізнес, тому що без цього неможливе успішне управління. У той самий час, такі представники не повинні робити з політики свій бізнес.

«Подивімося на американську політичну систему», – говорить пан Сергій.–Там немає мільйонерів або мільярдерів. Так, бізнесмени лобіюють свої інтереси через політиків, але самі вони ніколи не займаються політикою, а у нас навпаки – мільйонери займаються політикою, а звичайні люди від цього лише страждають».

Зараз увесь бізнес родини Головків лишається «записаним» на братові губернатора. Так, «фронтовик» сам зазначає, усе продав, але його бізнес продовжує існувати, розвиватися… І до того ж –дуже активно.

Схоже, ці люди зрозуміли: навіщо заробляти в бізнесі, якщо гроші можна банально «віджимати» з бюджету, не докладаючи жодних зусиль? Валерій Головко, наприклад, зараз розпоряджається бюджетом у розмірі трьох мільярдів гривень, а сам голова ОДА, за нашою інформацією, в середньому заробляє близько трьох мільйонів доларів щорічно!

Ви в такому суспільстві хотіли жити?

Від редакції. «Останній Бастіон» започатковує рубрику «Вільна трибуна», де ми надаватимемо слово усім без винятку громадським і політичним діячам нашого краю – усім, кому є що сказати громаді, поділитися наболілим.Причому, ми робимо це (на відміну від багатьох інших видань) абсолютно безкорисливо. Бо наш проект, наша мета – не заробити гроші за «чорному піарі», а говорити людям правду. Говорити навіть тоді, коли, як казав відомий сатирик, уже не залишається слів, а одні лише «вирази». Бо те, що відбувається в нашій області, в країні загалом – це та сама ситуація, коли дехто, опинившись у владних кріслах за щирої підтримки людей, знову пробує їх самих і ошукати. Аби й надалі грабувати країну, нехтуючи не лише законами, але й елементарними нормами моралі.

Отже, чекаємо нових матеріалів, нових розслідувань. Разом переможемо!

Важливо!

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Останнього Бастіону" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Коментарі