•  

Влад Ковальчук: Зброя захищає жінок краще, ніж фемінізм

1100
Влад Ковальчук: Зброя захищає жінок краще, ніж фемінізм

Тема безпеки жінок не сходить з порядку денного ЗМІ, ліберальні організації звідусіль кричать про незахищеність жінки перед всюдисущою маскулінністю, культурою мачизму і зґвалтування. Причиною небезпеки жінок, як стверджують феміністки, є той факт, що чоловіки об’єктивізують жінку, розглядаючи її виключно як шматок м’яса і об’єкт для задоволення своїх сексуальних бажань.

Як наслідок, сексуальною об’єктивізацією стають флірт, компліменти, залицяння, а в особливо абсурдних випадках – і погляд, яким, як виявляється, теж можна зґвалтувати.

Тим не менш, незважаючи на ідеологічну заангажованість теми, варто визнати, що жінки справді не є в повній мірі захищеними. І проблема далеко не в маскулінності чи мачизмі, а конкретних умовах, в яких багатьом жінкам доводиться існувати.

Та відкинемо ідеологічні ярлики і перейдемо до конкретних прикладів.

Як відомо, гарантією безпеки для громадян є право на володіння зброєю, яке дає змогу захищати своє життя і честь, не чекаючи приїзду поліції. Набагато переконливішим аргументом для ґвалтівника є розуміння, що його жертва не дзвонитиме в поліцію (якщо встигне), а просто нагодує його свинцем.

В 1993 році правоохоронні органи мексиканського міста Сьюдад-Хуарез, що на кордоні з США, стикнулись з феміцидом – явищем масових вбивств жінок з особливою жорстокістю.

Загадкові зникнення жінок в Хуарез стали нормою в мексиканській кримінальній хроніці, а загальна кількість жертв становила близько 400 знайдених жіночих останків. За даними багатьох джерел, така кількість суттєво занижена, щоб не будити паніку, а також з огляду на те, що багато жінок до цих пір вважається зниклими безвісти.

Тіла молодих дівчат знаходили з явними ознаками сексуального насильства і слідами жорстоких тортур, довго не розуміючи мотивів вбивць.

Окрім кількох доведених випадків, де сексуальне насильство і вбивства здійснювались місцевими відморозками, або де вбивцею жертви був її чоловік, правоохоронці також почали розглядати версію причетності наркокартелів. Як відомо, в Мексиці широко розвинута організована злочинність, а в 2006 році місто Хуарез стало полем битви між урядовими військами і наркокартелями.

Для справедливості варто зазначити, що з 400 вбивств молодих дівчат розкрито було близько 8, причому деякі свідчення, за словами обвинувачуваних, були вибиті з них тортурами поліції.

До випадків масових зникнень і вбивств також причетні місцеві картелі, для яких проституція, а також постачання жінок для патрона (титул, яким називають наркобаронів) є одним з способів заробітку. Місцеві реалії такі, що патрону достатньо вказати на будь-яку жінку і її миттю йому доставлять.

Причому це не пропозиція, а наказ для жінки, яку захотів патрон.

Зазвичай таких жінок і молодих дівчат чекає доля пташки в золотій клітці, а в гіршому випадку – групове зґвалтування, тортури і смерть.

Мексика є однією з тих країн, де всім громадянам заборонений доступ до зброї. Прикордонний Хуарез визнано одним з найнебезпечніших міст на планеті. Для порівняння сусідній Ель-Пасо в штаті Техас, який від Хуарез відділяє річка Ріо-Гранде, є одним з найозброєніших і найбезпечніших міст США і світу.

Принципова різниця в тому, що в Ель-Пасо, де всі озброєні і мали би один одного перестріляти, на рік припадає від сили 5 вбивств, в той час як в Хуарез, де володіння зброєю заборонене, внаслідок війни з картелями за 2010 рік загинуло 3100 громадян.

Звичайно ж можна послатись на бойові дії, проте це не змінює того факту, що в американському Ель-Пасо поліція не стикається з явищем масових викрадень, зґвалтувань, тортур і вбивств молодих жінок і не має війни з організованою злочинністю, попри те, що саме на кордон між Хуарез і Ель-Пасо припадає 80% контрабанди світового виробництва кокаїну, потоків нелегальних іммігрантів і контрабанди зброї з Техасу до Мексики.

Повертаючись до проблеми зникнення і вбивств жінок в Хуарез, варто задати запитання, скількох з них можна було би уникнути, якби кожна жінка мала закріплене законом право себе захищати за допомогою зброї?

З цих двох прикладів випливає, що конвенції є лише словами на папері, в той час як заряджений глок у сумочці чи у вигляді зайвого кілограма на жіночій талії, дає набагато більший ефект, ніж підписання Стамбульської конвенції і всі акції протесту проти насильства над жінками разом взяті.

Озброєне суспільство здатне саме себе захистити, в той час як неозброєні громадяни стають жертвами злочинців, які мають зброю, попри всі заборони.

Джерело